Рішення № 92252232, 06.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4293/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника прокурора Чернігівської обласної прокуратури, м.Чернигів, в інтересах держави, в особі Відділу освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, м.Бобровиця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", м.Харків про визнання недійсними угод та стягнення 206142,01 грн. за участю представників :

прокурор - Комісар О.О. (посвідчення №043187 від 06.05.2016 року);

позивача - не з`явився;

відповідача - Макаров С.О. (адвокат, ордер СВ №1000103 від 07.06.2019 року).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області розглядається справа №922/4293/19 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" про визнання недійсними додаткові угоди №1 від 21.01.2019 року та №2 від 30.01.2019 року до договору №19-143 на закупівлю природного газу від 04.01.2019 року, та про стягнення 206142,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оспорювані додаткові угоди суперечать пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вони укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, що у свою чергу спричинило державі збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в оспорюваній сумі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2020 року провадження у справі №922/4293/19 було зупинено до закінчення перегляду судового рішення з подібних правовідносин у справі №912/2385/18 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі №912/2385/18 касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року у справі №912/2385/18 скасовано, справу №912/2385/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року провадження у справі №922/4293/19 поновлено, продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі №922/4293/19 на 30 днів до 04.09.2020 року включно, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 06.10.2020 року прокурор позов підтримував, а відповідач заперечував проти його задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідившинадані докази, суд встановив наступне.

Відділом освіти Бобровицької міської ради проведено відкриті торги щодо закупівлі 260000 метрів кубічних газового палива (природний газ) код за ДК 021:2015-09120000-6 з очікуваною вартістю 4,1 млн. грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів відділом оприлюднено 28.11.2018 на веб-порталі Уповноваженого органу у сфері публічних закупівель “Prozorro” (UA-2018-11-28-001276-C). Кінцевий строк подання тендерних пропозицій замовником (позивач) визначено 13.12.2018.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП”, ТОВ “АС”, ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС”, ТОВ “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ”, ТОВ “БЛАГОГАЗ ЗБУТ”, ТОВ “ГАЗПРОМПОСТАЧ”, ТОВ “ЧЕРШГІВГАЗ ЗБУТ”.

Зокрема, згідно реєстру отриманих пропозицій ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” подав пропозиції 12.12.2018.

За результатом аукціону та розгляду тендерної пропозиції тендерним комітетом Відділу освіти Бобровицької міської ради відповідно до протоколу №49 від 19.12.2018 визнано учасником-переможцем відкритих торгів на закупівлю природного газу ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП”, яке запропонувало найнижчу цінову пропозицію серед учасників відкритих торгів, а саме - 2458622,40 грн. за 260 тис. куб.м газу, а саме за ціною 9 456,24 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1000 куб.м природного газу.

За результатами цих торгів 04.01.2019 між Відділом освіти Бобровицької міської ради (Споживач) та ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” (Постачальник) укладено договір № 19-143 на закупівлю природного газу.

У договорі сторони домовились про передачу Споживачу Газового палива (природного газу) код за ДК 021:2015-09120000-6 в обсязі 260 тис. куб.м ціною за 1000 куб.м, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість - 9456,24 грн. (в т.ч. ПДВ) (п.п. 1.1, 1.2, 4.2, 4.8). Загальна сума договору становить 2 458 622,40 грн.

Згідно з п.10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У подальшому упродовж січня 2019 року між Споживачем та Постачальником укладено 2 додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару без зміни загальної суми зазначеного договору, а саме додатковими угодами:

- додаткову угоду №1 від 21.01.2019, якою збільшено ціну газу за 1 тис. куб.м до 10400,00 грн., в т.ч. ПДВ (на 9,98%);

- додаткову угоду №2 від 30.01.2019, якою збільшено ціну газу за 1 тис. куб.м до 11440,00 грн., в т.ч. ПДВ (на 10%).

Як зазначено у додаткових угодах № 1 від 21.01.2019 та № 2 від 30.01.2019 їх дія розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли до їх укладення та вступає в дію з 01.01.2019. Сторонами фактично змінено ціну з дня укладення самого договору на закупівлю природного газу №19-143 від 04.01.2019 (надалі - Договору).

Внаслідок укладення додаткових угод ціну за 1000-куб. м. газового палива (природного газу) у січні 2019 року збільшено з 9456,24 грн. до 11440,00 грн. (разом з ПДВ), тобто на 1040,00 грн. або сумарно на 20% від ціни, визначеної у Договорі, у зв`язку з чим, обсяг постачання природного газу зменшено із 260 тис. куб.м, до 214,9тис. куб.м.

Листами від 15.01.2019 № 222/19 та 16.01.2019 № 361/19 зазначені додаткові угоди направлені відповідачем споживачу.

Згідно з листом Головного Управління статистики у Чернігівській області №04-09/441-19 від 25.02.2019 Держстат веде спостереження за змінами роздрібних цін на газ природний лише для побутових споживачів.

Для укладення зазначеної додаткової угоди на підтвердження підвищення ціни на постачання природного газу у січні 2019 року надано експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати № 0-10 від 04.01.2019.

З відповіді Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №104 від 11.03.2019 вбачається, що експертами Чернігівської РТПП не встановлюється/визначається/надається інформація щодо середніх ринкових цін (середньої ринкової вартості) газу природного в Україні.

Вказані в експертному висновку Черкаської Торгово-промислової палати від 04.01.2019 ціни (з 1 січня 2019 року) вже діяли на момент укладення Договору.

Для укладення додаткової угоди №2 від 30.01.2019 ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” направило на адресу Відділу освіти Бобровицької міської ради лист від 16.01.2019 № 361/19, в якому повідомило про підвищення ціни на газ у січні 2019 року, згідно з інформацією Житомирської Торгово-промислової палати, підвищенням ціни на постачання газу до 10% для Відділу освіти Бобровицької міської ради згідно з п.2 ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” та про укладення додаткової угоди щодо зміни ціни на постачання газу.

Крім того, відповідач в ціновій пропозиції за результатами аукціону (оприлюднена 14.12.2018) на інтернет-ресурсі “PROZORRO”, а також у документах переможця (оприлюднених 21.12.20218) взяв на себе зобов`язання постачати Газове паливо (природний газ) код за ДК 021:2015-09120000-6 в обсязі - 260 тис. куб.м за ціною за 1 куб.м - 9,45624 тис. гри. (з ПДВ та з урахуванням тарифу на транспортування), загальною вартістю 2458622,40 грн. (в т.ч. ПДВ).

У тендерній документації на проведення Відділом освіти Бобровицької міської ради закупівлі природного газу передбачено, що постачання газу за договором має відбуватися до 31.12.2019. Таким чином, відповідач взяв на себе зобов`язання упродовж 2019 року постачати природний газ за ціною 9456,24 грн. (з ПДВ) за 1 тис.куб.м. Крім того, листом від 14.12.2018 ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” погодилося дотримуватися умов цієї тендерної пропозиції протягом 90 календарних днів з дати розкриття тендерних пропозицій та зазначив, що тендерна пропозиція буде обов`язковою для нього.

Через 17 днів після укладення договору №19-143 від 04.01.2019 ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” листами від 15 та 16 січня 2019 року пропонує укладення 2-х додаткових угод щодо підвищення ціни на газ у кожній до 10%. Таким чином, упродовж місяця з дати укладення Договору відповідно до додаткових угод ціна на природний газ зросла на 20 % від заявленої у тендерній (ціновій) пропозиції.

При цьому постачання газу по ціні вказаній у договорі взагалі не здійснювалося.

Коливання ціни на газ на ринку упродовж грудня 2018 року - лютого 2019 відбувалося у бік зменшення, що підтверджується прейскурантами цін НАК “Нафтогаз України” (http://www.naftogaz.com), який є найбільшим підприємством ПЕК України, то у Постачальника відсутня можливість надати достовірне підтвердження щодо зростання ціни товару на ринку у січні 2019 року. Тому на думку прокурора укладення додаткових угод щодо зміни ціни на природний газ за таких умов вказує на порушення вимоги п.2 ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” та безпідставну зміну істотних умов договору, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного інтересу держави.

Відповідач вважає, що надані ним експертні висновки Черкаської Торгово-промислової палати № 0-10 від 04.01.2019 та Житомирської ТПП від 10.01.2019 №В-21 підтверджують коливання ціни, у зв`язку з чим, на його думку, додаткові угоди укладені у відповідності до вимог ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Крім того, відповідач вважає, що прокурор не мав права на звернення до суду з даним позовом, та прокурором невірно визначений позивач у справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо повноважень прокурора суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через безпідставність твердження про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності, встановивши достатність повноважень прокурора для представництва інтересів державі у цій справі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

У постанові від 16 квітня 2019 року у справі №910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, до вирішення якої зупинявся розгляд цієї справи, зроблені наступні висновки про застосування норм права:

"76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

82. Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва".

У позовній заяві прокурор посилався на порушення інтересів держави, зазначав про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду, а саме:

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за природний газ після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо неналежності позивача суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через безпідставність твердження про неналежність органу в інтересах якого подано позов.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені у Законі України “Про публічні закупівлі”. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Статтею 7 зазначеного вище Закону визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) визначено центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, оборонного замовлення.

Згідно з п.3 вказаного Положення основними завданнями Мінекономрозвитку України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель, державного замовлення.

З п.4 Положення слідує, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є уповноваженим органом який здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель (шляхом нормативно-правового забезпечення державного регулювання у сфері публічних закупівель), однак не наділене повноваженнями контролю у сфері закупівель та зверненням до суду в інтересах держави у разі недотримання законодавства про закупівлі, зокрема, про визнання недійсними укладених договорів на закупівлю.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України “Про публічні закупівлі” центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (ст.1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26.01.1993 №2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).

З огляду на викладене, повноваження Держаудитслужби, визначені положеннями ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, не передбачають права цього державного органу на подання позовів до суду про визнання недійсними додаткових угод до договору закупівлі.

Отже, Держаудитслужба звертається до суду в інтересах держави лише у визначених випадках. Відтак, Держаудитслужба є лише контролюючим органом, а не органом, уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у разі їх порушення або загрози їх порушення, оскільки до його компетенції не віднесено “відповідні повноваження”, а саме - здійснення захисту законних інтересів держави у даних спірних правовідносинах в суді.

Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, при цьому, повноважень на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням законодавства (до договорів про закупівлю) немає.

Отже, у Північного офісу Держаудитслужби відсутні повноваження здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме звертатися до суду з позовом про визнання додаткових угод недійсними та стягнення отриманих коштів на підставі цих угод.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, визначеною в постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 17.04.2018 у справі №915/600/17, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18.

Прокуратурою запити направлялися до Північного офісу Державної аудиторської служби від 13.09.2019 №08-599вих19 та 12.11.2019 № 08-767вих19 для з`ясування чи здійснює вказаний орган перевірку (моніторинг) проведеної закупівлі за результатами торгів, які здійснювались Відділом освіти Бобровицької міської ради, в результаті яких укладено Договір № 19-143 на закупівлю природного газу від 04.01.2019 та оспорювані додаткові угоди. Також запити направлялися і до Відділу освіти Бобровицької міської ради.

Позивача, Відділ освіти Бобровицької міської ради, письмово повідомлено про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом та здійснення представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Таким чином, прокуратурою Чернігівської області виконано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом направлення повідомлення від 16.12.19 щодо встановлення прокурором підстав для представництва в особі Відділу освіти Бобровицької міської ради, а також наявність порушень вимог закону, попередньо до звернення з позовом (від 17.09.2019).

Отже, виконано імперативні вимоги ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» в частині повідомлення позивача про намір здійснювати представництво у суді інтересів держави.

Наведене підтверджується листами Північного офісу Держаудитслужби від 26.09.2019 №26-13-17-17/7925-2019 та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 20.09.2019 № 26-25-31-17/5129- 2019, у яких зазначається наступне:

“Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно з п.8 ч.1 ст.10 Закону органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Аналіз вищезазначених норм Закону свідчить, що Держаудитслужба наділена лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання при визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, виключно за результатами проведених контрольних заходів.

Таким чином, законодавство чітко визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, до яких разом з тим, не належить право на подання позову до суду з вимогами про визнання договорів недійсними та застосування наслідків такої недійсності.

Разом з тим, здійснення заходів державного фінансового контролю на зазначеному об`єкті Планом проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2019 року не передбачено та у 2018-2019 роках Управлінням не здійснювалось”.

Відповідно до наказу начальника Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 09.10.2019 № 60 здійснено моніторинг даної закупівлі.

Оскільки, здійснення аналізу ціни з метою визначення її “завищення” чи “заниження” не належить до компетенції Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, під час здійснення моніторингу вказаної закупівлі не встановлено порушень законодавства при укладанні додаткових угод.”.

Крім того, оскільки, контрольні заходи (державний фінансовий аудит, інспектування, перевірки закупівель) у Відділі освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської не проводилися, а за результатами моніторингу закупівель не встановлено порушень, то законні підстави для порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного Відділом освіти Бобровицької міської ради з порушенням законодавства, у Північного офісу Держаудитслужби також відсутні.

Враховуючи викладене, прокурор подав позов в інтересах держави в особі Відділу освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (надалі - Відділ освіти Бобровицької міської ради) з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 (п.4 мотивувальної частини) визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах” слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 (справа №№915/20/18) зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (п.7.23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.02.19 у справі № 914/225/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18 “проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора”.

У Конституції України (ст.142) та Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.16) визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у власності територіальних громад міст.

Згідно з Положенням про відділ освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, затвердженого рішенням Бобровицької міської ради від 21.06.2018 № 218-7/УІІ “Про відділ освіти Бобровицької міської ради (з правом юридичної особи)” (надалі - Положення) утворено відділ освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (надалі - Відділ освіти Бобровицької міської ради), як орган місцевого самоврядування зі статусом юридичної особи публічного права.

Відділ освіти Бобровицької міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області. Засновником відділу освіти є Бобровицька міська рада Бобровицького району Чернігівської області. Відділ освіти утворений з метою управління закладами освіти, що є комунальною власністю Бобровицької міської ради, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Відділ освіти фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Відділ освіти є юридичною особою з організаційно-правовою формою “Орган місцевого самоврядування”, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейської служби, має право укладати угоди, бути позивачем і відповідачем у судах (п.п.1.1,1.3, 1.4 Положення).

Згідно з пунктами 5.2.7, 5.2.8 Положення - начальник відділу освіти подає на затвердження міського голови проект кошторису доходів і видатків; розпоряджається коштами, які виділяються на утримання відділу.

До основних завдань та функцій Відділу освіти Бобровицької міської ради відноситься реалізація державної політики в галузі освіти і виховання на підвідомчій території Бобровицької міської ради; організація матеріально-технічного забезпечення закладів освіти, у т.ч. організація їх підготовки до роботи в осінньо-зимовий період; здійснює управління закладами загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, розташованими на підвідомчій території міської ради (п.п.2.1, 3.1.1, 3.5 Положення).

Порушенням інтересів держави у даному випадку є те, що Відділ освіти Бобровицької міської ради, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (за рахунок яких здійснюється закупівля природного газу за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.

У спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, порушення інтересів держави полягає у порушенні норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Оскільки позивач є розпорядником коштів, стороною спірних угод, то він в цій справі є належним органом в особі якого прокурор подав позов.

Зокрема, Відділ освіти Бобровицької міської ради, укладаючи оскаржувані додаткові угоди до договору про закупівлю, усупереч вимог ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”, сам сприяє порушенням цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак не здійснює та неналежно здійснює їх захист.

Наведене вказує на порушення економічних інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, внаслідок дій Відділу освіти Бобровицької міської ради (як органу місцевого самоврядування), до функцій якого належить захист інтересів у цій сфері, а саме перерахування на підставі оскаржуваних угод бюджетних коштів у надмірному (завищеному) розмірі, чим завдано шкоду державним інтересам, що свідчить про невжиття Відділом освіти Бобровицької міської ради заходів, спрямованих на захист інтересів держави, що повністю кореспондується з нормами ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Таким чином, прокурор здійснюючи представництво інтересів держави, з метою їх захисту, які полягають у недопущенні незаконних витрат бюджетних коштів, а також порушення законодавчої процедури зміни істотних умов договору закупівлі, для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, звертається до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до такого договору та стягнення коштів, отриманих на їх підставі.

Відповідно до відповідей Відділу освіти Бобровицької міської ради від 19.09.2019 №11-14/924 та №11-14/930 додаткові угоди до договору №19-143 на закупівлю природного газу укладалися на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 04.01.2019 та Житомирської торгово-промислової палати від 10.01.2019, які надані ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП”. Заходи для усунення порушень при укладенні додаткових угод на поставку газу не вживалися, листи на адресу ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” не надсилалися, з позовом до суду з вказаних підстав не зверталися. Відділ освіти Бобровицької міської ради обмежений у фінансуванні, у тому числі на сплату судового збору, оплати відряджень, у відділі відсутній спеціаліст, який може надати правову оцінку вказаному договору та підготувати відповідний позов. У зв`язку із чим Відділ освіти Бобровицької міської ради зазначає про неможливість вжиття заходів реагування.

Отже, незважаючи на те, що прокурором було повідомлено Відділ освіти Бобровицької міської ради про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, орган місцевого самоврядування, маючи відповідні повноваження для захисту економічних інтересів територіальної громади, не вжив жодних заходів для їх захисту.

На час звернення прокурора до суду з позовом вказаним суб`єктом владних повноважень жодних заходів, направлених на усунення порушень не вжито.

Відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі “Судова влада України”, вказаний суб`єкт владних повноважень до відповідача з позовними вимогами, що містяться у даній позовній заяві до суду не звертався.

У справі “Менчинська проти Російської Федерації” (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п.35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): “сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави”.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це потрібно.

Також, у п.5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Відділу освіти Бобровицької міської ради, його бездіяльність щодо захисту порушених майнових прав та економічних інтересів територіальної громади з цих питань. Відділ освіти Бобровицької міської ради був обізнаний про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, допущені при здійсненні спірної закупівлі, усвідомлює порушення інтересів держави, а саме понесення витрат у зв`язку з укладенням додаткових угод, які оскаржуються, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, не здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, не вживав заходів, спрямованих на їх захист, до суду не звертався. А тому у прокуратури Чернігівської області наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Відділу освіти Бобровицької міської ради, який є учасником (стороною) оспорюваних правочинів (додаткових угод до договору) та на рахунок якого повинні бути повернуті безпідставно (надмірно) сплачені грошові кошти.

Відділ освіти Бобровицької міської ради є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах Відділу освіти Бобровицької міської ради, оскільки також порушені безпосередньо інтереси територіальної громади.

Таким чином, у розумінні ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України “Про прокуратуру” Відділ освіти Бобровицької міської ради є уповноваженим органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та який “не здійснює належним чином свої повноваження у даних правовідносинах”.

У зв`язку з цим, прокурор реагуючи на виявлені порушення законодавства, звернувся до суду з даною позовною заявою, зважаючи на очевидний характер порушень та нездійснення відповідним органом наданих йому повноважень на захист прав і законних інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурор обґрунтував наявність інтересів держави порушенням законності у сфері публічних закупівель; правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у справі, оскільки позивач не вжив заходів для усунення порушень Закону України “Про публічні закупівлі” та оскарження відповідних додаткових угод; письмово повідомив позивача та офіс Держаудитслужби про наявність підстав для представництва в суді до звернення з цим позовом у порядку частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”. Також суд зазначає, що надмірна формалізація поняття інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17).

Щодо основної угоди суд зазначає наступне.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі”, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України “Про публічні закупівлі” визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України “Про публічні закупівлі” умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 по справі №915/1868/18 про наступне.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 “Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю” роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України “Про публічні закупівлі” істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Судом встановлено, що станом на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі”.

У договорі сторони домовились про передачу Споживачу Газового палива (природного газу) код за ДК 021:2015-09120000-6 в обсязі 260 тис. куб.м ціною за 1000 куб.м, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість - 9456,24 грн. (в т.ч. ПДВ) (п.п. 1.1, 1.2, 4.2, 4.8). Загальна сума договору становить 2 458 622,40 грн.

Щодо спірних додаткових угод суд зазначає наступне.

Згідно з додатковими угодами №1 від 21.01.2019 та №2 від 30.01.2019, двічі змінено істотні умови Договору, а саме, збільшено ціну за одиницю товару з 9456,24грн. спочатку до 10400,00 грн., потім до 11440,00 грн. протягом січня 2019 року.

Фактично ціна за 1000 куб.м (одиницю товару) збільшилася майже на 20% упродовж одного місяця порівняно з погодженим під час закупівлі.

Судом встановлено, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано висновки Черкаської Торгово-промислової палати №0-10 від 04.01.2019 та Житомирської ТПП від 10.01.2019 №В-21.

Для укладення додаткової угоди №1 від 21.01.2019 ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” направило на адресу Відділу освіти Бобровицької міської ради лист від 15.01.2019 № 222/19, в якому повідомило про підвищення ціни на газ у січні 2019 року, згідно з інформацією Черкаської Торгово-промислової палати, підвищенням ціни на постачання газу до 10% для Відділу освіти Бобровицької міської ради згідно з п.2 ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” та про укладення додаткової угоди щодо зміни ціни на постачання газу.

Для укладення зазначеної додаткової угоди на підтвердження підвищення ціни на постачання природного газу у січні 2019 року надано експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати № 0-10 від 04.01.2019.

З даного висновку вбачається, що згідно заявки замовника від 04.01.2019 завдання експертизи (довідкове-інформаційне) з питань: “надання інформації про вартість природного газу (як товару) на підставі прейскуранту НАК “Нафтогаз України”. Тобто експерту не ставилися питання щодо визначення динаміки (коливання) ціни на природний газ або проведення аналізу вартості ціни на газ на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи проведення інших досліджень, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку.

Згідно з висновком експерта на підставі прейскуранта НАК “Нафтогаз України” вартість природного газу (як товару) для промислових споживачів та інших суб`єктів господарської діяльності для потреб, що не підпадають під дію Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу за умови попередньої оплати до періоду (календарний місяць) поставки газу та за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу з 1 січня 2019 року становить 10822,80 грн. за 1000 м куб.”

Наданий Постачальником висновок Черкаської ТПП України не містить жодних відомостей про коливання ціни (не доводить факт коливання ціни) товару на ринку у період, насамперед після укладення договору від 04.01.2019.

Для укладення додаткової угоди №2 від 30.01.2019 ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” направило на адресу Відділу освіти Бобровицької міської ради лист від 16.01.2019 №361/19, в якому повідомило про підвищення ціни на газ у січні 2019 року, згідно з інформацією Житомирської Торгово-промислової палати, підвищенням ціни на постачання газу до 10% для Відділу освіти Бобровицької міської ради згідно з п.2 ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” та про укладення додаткової угоди щодо зміни ціни на постачання газу.

Відповідно до експертного висновку Житомирської ТПП від 10.01.2019 №В-21 середня ринкова вартість на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів на території України станом на січень 2019 року становила 11900 грн. за 1 тис. куб.м. Вказана ціна на природний газ, що склалася на січень 2019 року, є дійсною на дату експертизи та може змінюватися в більшу чи меншу сторону.

Отже, станом на дату укладення додаткової угоди №2 від 30.01.2019 ціна визначена експертом не була дійсною. Крім того, експертний висновок не містить жодних відомостей щодо аналізу вартості ціни на газ на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи проведення інших досліджень, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку. Відсутні будь-які дані про зростання або зниження ціни на природний газ за період після укладення попередньої угоди №1 від 21.01.2019, а саме з 21 по 30.01.2019. З огляду на вказане, експертний висновок Житомирської Торгово-промислової палати від 10.01.2019 №В-21 не може слугувати підставою для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”, оскільки не містить інформації щодо коливання ціни на ринку.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Крім того, як зазначено вище, обома додатковими угодами (№1 від 21.01.2019 та №2 від 30.01.2019) змінено ціну на газ з 01.01.2019.

Таким чином, надані ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” документи на підтвердження коливання ціни на товар, інформації та даних щодо коливання ціни на газ після укладення договору та попередньої додаткової угоди, не містять.

Тобто, не будь-яка довідка чи висновок уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише така, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Судом встановлено, що надані Постачальником висновки Черкаської ТПП та Житомирської ТПП України не містять жодних відомостей про коливання ціни.

Таким чином, ціна на природний газ стала вище, ніж була подана ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” у тендерній пропозиції, та більша ніж надані іншими учасниками під час проведення торгів (аукціону), пропозиції яких не розглядалися.

Зазначені додаткові угоди направлені ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” Споживачу листами від 15.01.2019 № 222/19 та 16.01.2019 № 361/19, тобто після спливу 10 днів після укладення основного Договору з різницею у часі в один день, їх сукупність також не вказує про коливання ціни, адже при укладенні першої додаткової угоди була наявна тільки одна довідка, а при укладенні другої угоди надавалась інша довідка, навіть не дві одночасно.

Частина 4 статті 36 ЗУ “Про публічні закупівлі” встановлює ряд вимог до договору про закупівлю та випадків за умови настання яких вносяться відповідні зміни до нього, а саме:

“Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2)зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;”.

У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 “Щодо зміни істотних умов договору”, внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, однак перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

З огляду на вимоги ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” та роз`яснення Мінекономрозвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302- 06/34307-06, збільшення ціни за товар може відбуватися у разі коливання його ціни на ринку та при кожному внесенні змін до договору повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі. Зокрема, документом, який підтвердить коливання цін може бути інформація (довідка) відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар, або - експертний висновок про зміну цін таких товарів на ринку.

Згідно з листом Головного Управління статистики у Чернігівській області №04-09/441-19 від 25.02.2019 Держстат веде спостереження за змінами роздрібних цін на газ природний лише для побутових споживачів.

З відповіді Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №104 від 11.03.2019 вбачається, що експертами Чернігівської РТПП не встановлюються/визначаються/надається інформація щодо середніх ринкових цін (середньої ринкової вартості) газу природного в Україні.

Таким чином, відповідачем не надано належні та допустимі докази коливання ціни на час укладення додаткових угод. Угоди укладені на підставі різних довідок, які видані і датовані ще до укладення угоди №1, та які не підтверджують факт коливання ціни на ринку природного газу кожного разу до 10 %, тому вказані додаткові угоди не відповідають приписам ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”, укладені з порушенням цих норм та ст.ст.203, 215 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Суд бере до уваги, що Законом України “Про публічні закупівлі” не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Коливання ціни на природний газ тричі впродовж періоду ініціювання та внесення змін до договору, як і коливання ціни у період з дати укладення Договору дат набрання чинності додатковими угодами до Договору відповідачем не доведено.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України “Про публічні закупівлі” (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).

Отже, враховуючи відсутність документального підтвердження підвищення ціни на газ станом на дату набрання чинності оспорюваними додатковими угодами до Договору, укладення таких додаткових угод до Договору відбулося в порушення приписів п.2 ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що довідки Черкаської Торгово-промислової палати № 0-10 від 04.01.2019 та Житомирської ТПП від 10.01.2019 №В-21 не є належними доказами, що підтверджують коливання цін, у зв`язку з чим спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”, а істотні умови договору (ціна, обсяг) змінені безпідставно, отже позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що на виконання умов Договору між позивачем та відповідачем підписано наступні акти прийому-передачі природного газу:

- №411 від 11.02.2019 про передачу та прийняття Відділом освіти Бобровицької міської ради за січень 2019 року природного газу в обсязі 58,476 тис. куб.м по ціні 9533,33 грн. (без ПДВ), з урахуванням послуги з транспортування газу, на загальну суму 668965,21 грн. (з ПДВ). Згідно з платіжними дорученнями №№ 441-443, 524 від 13.02.2019 Відділ освіти Бобровицької міської ради перерахував кошти у сумі 668965,21 грн. на рахунок ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП»;

- №859 від 11.03.2019 про передачу та прийняття Відділом освіти Бобровицької міської ради за лютий 2019 року природного газу в обсязі 45,439 тис. куб.м по ціні 9533,33 грн. (без ПДВ), з урахуванням послуги з транспортування газу, на загальну суму 519821,98 грн. (з ПДВ). Згідно з платіжними дорученнями №№ 442, 443, 460, 524 від 11.03.2019 Відділ освіти Бобровицької міської ради перерахував кошти у сумі 519821,98 грн. на рахунок ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП».

Таким чином, відповідачем у січні-лютому 2019 року Відділу освіти Бобровицької міської ради фактично поставлено природній газ в обсязі 103,915 тис. куб.м (58,476 тис. куб.м + 45,439 тис. куб.м), по ціні за 1 тис. куб.м. - 9428,13 грн. (без ПДВ), у т.ч. вартість транспортування - 105,20 грн. або 11440,00 грн., з ПДВ.

У зв`язку із цим відповідачу сплачено загалом кошти за поставлений у січні-лютому 2019 року газ в сумі - 1188787,19 грн. (668965,21 грн.+ 519821,98 грн.).

При цьому, в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими збільшено ціну, з місцевого бюджету безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу кошти в сумі 206142,01 грн. (з ПДВ), чим порушено інтереси держави, та яка, у разі визнання цих угод недійсними, підлягає стягненню з ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» на користь Відділу освіти Бобровицької міської ради. Дана сума обрахована, виходячи з наступного.

Виходячи з первісної ціни у договорі від 04.01.2019 №19-143 за 1 тис. куб.м - 9456,24 грн. (з ПДВ), без урахування додаткових угод, Відділ освіти Бобровицької міської ради за спожитий природній газ за січень - лютий 2019р. повинен був сплатити 982 645,18 грн. (з ПДВ) (103,915 тис. куб.м х 9456,24 грн. = 982 645,18 грн. (з ПДВ)).

Таким чином, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» (1188787,19 грн.) за газ по ціні, визначеною згідно з додатковими угодами (11440 грн.), та сумою за газ (982645,18 грн.) по ціні відповідно до договору №19-143 від 04.01.2019 без урахування додаткових угод (9456,24 грн.), становить 206142,01 грн., з ПДВ (1188787,19 грн.- 982645,18 грн. = 206142,01 грн.).

Відповідно до вимог ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, ст.1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі. Вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 07.06.2017 по справі №923/1233/15.

П.8 ч.2 ст.16 ЦК України передбачає, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Як зазначено у п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов`язання на майбутнє. Якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов`язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним, то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов`язання за договором припиняється на майбутнє.

Враховуючи, що додаткові угоди визнані судом недійсними, то похідні вимоги щодо стягнення різниці між сумою коштів, які фактично перераховано ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» (1188787,19 грн.) за газ по ціні, визначеною згідно з додатковими угодами (11440 грн.), та сумою за газ (982645,18 грн.) по ціні відповідно до договору №19-143 від 04.01.2019 без урахування додаткових угод, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 21.01.2019 року до договору №19-143 на закупівлю природного газу від 04.01.2019 року, укладену між Відділом освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 42265744) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39869593).

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 30.01.2019 року до договору №19-143 на закупівлю природного газу від 04.01.2019 року, укладену між Відділом освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 42265744) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39869593).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" (адреса: 61145, м.Харків, вул.Космічна, 21, офіс 1002; код ЄДРПОУ 39869593) на користь Відділу освіти Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (адреса: 17400, Чернігівська область, м.Бобровиця, вул.Франка,1; код ЄДРПОУ 42265744; р/р 35412070086316 в УДКС Бобровицького району ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592) кошти в сумі 206142,01 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" (адреса: 61145, м.Харків, вул.Космічна, 21, офіс 1002; код ЄДРПОУ 39869593) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, до загального фонду, р/р 35215093006008, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910114, банк ДКСУ м.Київ; адреса: 14000, м.Чернігів, вул.К.Чорного,9) 6934,13 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" жовтня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт