Рішення № 92252194, 13.10.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

13 жовтня 2020 рокуСправа № 921/176/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.

розглянувши матеріали справи та заяву Приватного підприємства “Агрохім” №37/09-20 від 02.10.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі:

за позовом: Приватного підприємства “Агрохім”, вул. Комарова, 74, м. Кропивницький, 25009

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрополіс”, вул. Івана Франка, 1, смт. Заводське, Чортківський район, Тернопільська область.

про: стягнення 643286,14 грн заборгованості

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Приватного підприємства “Агрохім” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрополіс” про стягнення 643286,14 грн заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2020 затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі № 921/176/20.

02.10.2020 до господарського суду Тернопільської області звернулося Приватне підприємство “Агрохім” із заявою №37/09-20 від 02.10.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/176/20, у якій просить суд про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрополіс” повернути Приватному підприємству “Агрохім” 50% сплаченого судового збору, керуючись при цьому положеннями ст.ст. 129, 130, 244 ГПК України.

З огляду на приписи статті 244 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду вказаної заяви, ухвалою від 06.10.2020 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №921/176/20 на 13.10.2020 на 11:00год.

В судове засідання, яке відбулося 13.10.2020 представник позивача не прибув, однак на адресу суду надіслав заяву №43/10-20 від 06.10.2020 (вх. №7177 від 12.10.2020), в якій подану заяву підтримав та просив розглянути її без його участі.

13.10.2020 через канцелярію суду представником відповідача подано заяву №б/н від 13.10.2020 (вх. № 7206 від 13.10.2020), в якому останній зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрополіс” не заперечує щодо стягнення з нього 50% сплаченого позивачем судового збору та просив розглянути заяву без його участі.

Розглянувши подану заяву, а також матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява Приватного підприємства “Агрохім” №37/09-20 від 02.10.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/176/20 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За приписами статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення – це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

Таким чином, якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті ст.244 ГПК України, має право прийняти додаткове рішення зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 06.08.2020 у справі №921/176/20 судом, спільну заяву сторін №26/08-20 від 05.08.2020 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі №921/176/20 (вх.номер 5173 від 05.08.2020) задоволено.

Затверджено мирову угоду від 30 липня 2020, укладену між Приватним підприємством “Агрохім” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрополіс” у справі № 921/176/20.

Відповідно до пункту 2.2.2. мирової заяви сторони погодили, що витрати по сплаті судового збору розподілити у відповідності до Закону.

Приватне підприємство “Агрохім” у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення посилається на те, що в ході виконання ухвали суду від 06.08.2020, виникла необхідність уточнення судом пункту 2.2.2. мирової угоди, яка була затверджена судом, а саме вказавши точну суму щодо оплати судового збору у розмірі 50%.

Суд звертає увагу, що мирова угода у розумінні змісту ст.ст. 202, 203 ЦК України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню.

При цьому, мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 №9 визначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрополіс” у своїй заяві №б/н від 13.10.2020 щодо задоволення заяви та стягнення 50% судового збору не заперечує.

І так як у мировій угоді від 30 липня 2020 (п. 2.2.2. умов мирової угоди) витрати по сплаті судового збору судом не розподілено між сторонами із зазначенням його розмірів, тому заяву позивача - Приватного підприємства “Агрохім” №37/09-20 від 02.10.2020 про ухвалення додаткового рішення з цього приводу слід задовольнити.

Враховуючи викладені вище обставини, а також наведені норми законодавства, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, а відтак заява відповідача підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.123, 124, 129, 221, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства “Агрохім” №37/09-20 від 02.10.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі №921/176/20 - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрополіс”, (вул. Івана Франка, 1, смт. Заводське, Чортківський район, Тернопільська область, код 30834410) на поточний рахунок Приватного підприємства “Агрохім”, ( НОМЕР_1 в ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”, м. Київ, МФО 300614, ЄДРПОУ 23694198) 4 824 (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 65 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2020.

Суддя Н.М. Бурда