Ухвала суду № 92247119, 05.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 жовтня 2020 року м. Київ№ 640/17856/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) без виклику учасників справи клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом

ОСОБА_1

до Ради суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києві звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ради суддів України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ради суддів України №68 від 16 серпня 2019 року і зобов`язати Раду суддів України прийняти рішення та рекомендувати XVII позачерговому з`їзду суддів України ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення в основу його прийняття було покладено вивчення документів та відомостей, наданих кандидатами на посаду судді Конституційного суду України, та співбесіди з ними. Разом з тим, на думку позивача оскаржуване ним рішення є незаконним, ухваленим всупереч діючому законодавству та за своїм змістом не містить жодного конкретного мотиву та обґрунтувань його прийняття.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2019 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому зазначає, що твердження позивача про те, що Рада суддів України не наділена повноваженнями проводити конкурс серед кандидатів є безпідставним, оскільки Законом України «Про Конституційний Суд України» та самим Регламентом, встановлено повноваження та порядок проведення такого відбору, а відтак просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Окрім того, відповідачем було надіслано до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Ради суддів України від 16.08.2019 №68, зобов`язання прийняти рішення та рекомендувати XVII позачерговому з`їзду суддів України на посаду судді Конституційного Суду України не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки рішення Ради суддів України, а також дії голови Ради суддів України щодо надсилання листів позивачу є діяльністю органу суддівського самоврядування, що за вищенаведеним висновком Великої Палати Верховного Суду унеможливлює здійснення судового розгляду.

Разом з тим, від позивача надійшли заперечення, в якому останній посилається на необґрунтованість та протиправність доводів відповідача щодо заявленого останнім клопотання.

Фактичні обставини справи свідчать, що 21 червня 2019 року рішенням Ради суддів України №28 було оголошено про початок конкурсу для відбору кандидатур на посаду судці Конституційного Суду України та початок прийняття заяв (з доданими до них документами) осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, з 24.06.2019 по 23.07.2019 включно.

02 серпня 2019 року рішенням Ради суддів України №44 встановлено відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, відповідно до поданих ними документів, вимогам встановленим Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України», в тому числі і відповідність ОСОБА_1 та поданих ним документів цим вимогам. 08 серпня 2019 року на електронну адресу позивача було направлено лист від голови Ради суддів України, відповідно до якого його, як кандидата на посаду судді Конституційного Суду України, було запрошено на засіданні Ради суддів України, яке мало відбутися 15.08.2019.

В подальшому 09.08.2019 на офіційному сайті Ради суддів України в мережі інтернет було розміщено оголошення про призначення Радою суддів України засідання, під час якого проводитимуться співбесіди з кандидатами на посаду судді Конституційного Суду України, визначено дати проведення співбесід.

Після проведення співбесід із 33 кандидатами на посаду судді Конституційного Суду України 16.08.2019, на офіційному сайті Ради суддів України було розміщено повідомлення про результатами голосування, відповідно до якого рекомендацію отримали 16 кандидатів.

20.08.2019 на офіційному сайті Ради судді України опубліковані відповідні рішення щодо рекомендування на посаду судді Конституційного Суду України, а також рішення №68 від 16.08.2019 «Про доручення голови Ради суддів України», в якому йшлось про надання доручення голові Ради суддів України повідомити відповідних кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України про те, що вони не набрали достатньої кількості голосів для ухвалення Радою суддів України рекомендації XVII позачерговому з`їзду суддів України на посаду судді Конституційного Суду України.

Не погодившись із зазначеним рішенням Ради суддів України, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та вирішуючи питання про закриття провадження, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У цій справі позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Ради суддів України, визнання протиправним та скасування рішення Ради суддів України від 16.08.2019 №68.

За приписами ст. 130 - 1 Конституції України для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Відповідно до положень ч. 1 та 4 ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус судців» суддівське самоврядування - це самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність; участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; обрання судців на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; призначення судців Конституційного Суду України; обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.

Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Пленум Верховного Суду; Раду суддів України; з`їзд суддів України (ч. 2 і 3 ст. 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, ч. 7 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються законом та положенням про Раду судців України, затвердженим з`їздом судців України.

При цьому, Рада суддів України є органом суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення з обговорюваних питань і не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №804/4177/17 сформулювала такі правові висновки:

«Встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у-випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. б Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom), п. 57, Series А, №93).

Суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду такого спору з огляду на те, що відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із Законом №1402-VIII та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу, в той час як у справі ЄСПЛ «Трегубенко проти України», на якій наголошує позивач у доводах касаційної скарги, Пленумом Верховного Суду України було скасоване остаточне та обов`язкове судове рішення, винесене на користь заявника в порядку нагляду. ЄСПЛ зауважив, що Верховний Суд України звів нанівець увесь судовий розгляд, що завершився прийняттям остаточного та обов`язкового рішення, і тому порушив принцип resjudicata щодо рішення, яке, крім того, вже було частково виконане (п. 35 Рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (заява N861333/00)».

Зміст спірних правовідносин у цій справі за позовом ОСОБА_1 є тотожними до правовідносин, що розглядались у справі №804/17856/17, оскільки рішення Ради суддів України, а також дії голови Ради суддів України щодо надсилання листів позивачу є діяльністю органу суддівського самоврядування, що за вищенаведеним висновком Великої Палати Верховного Суду унеможливлює здійснення судового розгляду.

З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, а отже наявні правові підстави для задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала про закриття провадження у справі, може бути оскаржена.

Частиною другою статті 239 КАС України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Долучені до матеріалів справи квитанції підтверджують сплату позивачем судового збору у розмірі 768,40 гривень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо повернення сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Ради суддів України про закриття провадження у справі №640/17856/19 - задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі №640/17856/19 за позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур