Ухвала суду № 92246208, 15.10.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

15 жовтня 2020 року м. Рівне №460/6199/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/6199/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - відповідач), про: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні вимог пункту 4 розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123, а саме: не укладено з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, ОСОБА_1 , на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проходження спеціальної перевірки, трудового договору (контракту) строком на п`ять років та невидачі наказу про його призначення на посаду директора Нобельського природного парку; 2) зобов`язання відповідача виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123, укласти з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно заповідного фонду ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видати наказ про його призначення на посаду директора Нобельського національного природного парку.

Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що бездіяльність відповідача щодо невизнання обов`язку укласти з ним контракт як з переможцем конкурсу, є триваючою. Позивач вказує, що активно спрямовував свої дії на припинення такого правопорушення, намагаючись самостійно врегулювати порушення прав. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо призначення на посаду директора Нобельського національного природного парку. Проте, у відповідях відповідач лише повідомляв позивачу, що документи на призначення подані та вони знаходяться на розгляді у Міністра. Зокрема, позивачу повідомляли, що у зв`язку із зміною міністерств та формуванням нового апарату міністерства не встигають розглянутися документи на призначення, а міністр не встигає видати необхідний акт про призначення на посаду директора, через зміну. Відповідач щоразу запевняв позивача, що бездіяльності не відбувається, а лише потрібно зачекати, поки не сформується апарат міністерства, та не призначать Міністра. Лише з врегулюванням питання з Міністерством, до компетенції якого віднесене питання призначення на посаду директора Нобельського національного природного парку, остаточно визначилося питання бездіяльність відповідача. Всі ці фактори, як вказує позивач, об`єктивно завадили йому своєчасно звернутися до суду. Позивач наголошує, що з часу проведення конкурсу та до травня 2020 року відповідач змінювався декілька разів: Міністерство екології та природних ресурсів перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, згодом питання призначення було віднесене до компетенції Міністерства екології та природних ресурсів України, а після цього до компетенції Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. Таким чином, позивач стверджує, що обставини, пов`язані із зміною назви міністерства, самого міністерства, у віданні якого перебуває Нобельський національний природний парк, безпосередньо унеможливлювали та ускладнювали можливість звернення до суду в строк, визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказані обставини, виникли об`єктивно незалежно від волі позивача. Натомість, позивач щоразу сподівався і правомірно очікував виконання державою свого зобов`язання щодо призначення на посаду директора Нобельського національного природного парку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску строку звернення до суду, покладених позивачем в основу заяви про його поновлення, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889), цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону № 889, дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

В свою чергу, відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Положення про Нобельський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 19 червня 2019 року № 219 (у редакції наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 23 жовтня 2019 року № 353), Нобельський НПП є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Нобельський НПП є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Казначейства і утримується за рахунок коштів Державного бюджету. Парк має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, бланки, штампи та офіційну емблему, що реєструються в установленому порядку.

Як слідує з даних витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 вересня 2020 року за № 492581705189, сформованого на запит суду, організаційно-правова форма Нобельського НПП - Державна організація (установа, заклад).

Відтак, суд констатує, що посада керівника Нобельського національного природного парку не відноситься до посад держаної служби та не є діяльністю на державній політичній посаді.

Разом з тим, відповідно до статті 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII, уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Так, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123 затверджений Порядок проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Порядок № 123), відповідно до пункту 3 розділу І якого призначення керівника установи природно-заповідного фонду (далі - Установа ПЗФ) здійснюється за результатами конкурсу, «…» шляхом укладення трудового договору (контракту) відповідно до вимог законодавства України про працю.

Аналогічні положення закріплені і в пункті 4 розділу VI Порядку № 123, а саме, не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ.

Аналізуючи наведені вище норми права та враховуючи предмет позову, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач виступав суб`єктом владних повноважень і виконував владно-управлінські функції з прийняття громадянина на публічну службу, бездіяльність щодо належного виконання яких і оскаржується позивачем.

Отже, спір у цій справі є публічно-правовим та стосується прийняття на публічну службу.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Тобто, за змістом зазначених норм КАС України, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права – це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення (вчинення дій, допущення бездіяльності) і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте (вчиненні дії, допущена бездіяльність).

Згідно зі змістом позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення прийняття на публічну службу шляхом укладення трудового договору (контракту) та видання наказу про призначення на посаду керівника установи природно-заповідного фонду, а також зобов`язати відповідача прийняти його на публічну службу шляхом укладення трудового договору (контракту) та видання наказу про призначення на посаду керівника установи природно-заповідного фонду.

З даного приводу, суд зазначає, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Відтак, початок перебігу місячного строку звернення до суду в даному випадку починається з часу, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція щодо обмеження права особи на звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з приводу прийняття на публічну службу місячним строком висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року в справі № 820/3928/17 (адміністративне провадження №К/9901/47344/18).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку № 123, за результатами проведення конкурсу голова Конкурсної комісії надає інформацію про рішення Конкурсної комісії щодо переможця конкурсу державному секретарю Мінприроди з метою його призначення на посаду.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Порядку № 123, переможець конкурсу призначається на посаду керівника Установи ПЗФ за результатами спеціальної перевірки. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на структурний підрозділ апарату Мінприроди з питань роботи з персоналом, якщо ці функції не покладені на інші підрозділи Мінприроди.

Після проведення конкурсу, як зазначено у пункті 3 розділу VI Порядку № 123, кандидатура переможця погоджується з відповідною місцевою державною адміністрацією відповідно до Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 року № 818 (далі – Порядок № 818).

Не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ (пункт 4 розділу VI Порядку № 123).

При цьому, пунктом 6 Порядку № 818 встановлено, що повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.

Таким чином, суд констатує, що Порядками № 123 та № 818 чітко визначені як строк надання головою місцевої держадміністрації погодження призначення на посаду керівника підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, так і строк укладення державним секретарем Мінприроди трудового договору (контракту) та видання наказу про призначення такої особи на посаду керівника відповідної установи ПЗФ.

Згідно з матеріалами справи, 22 серпня 2019 року Конкурсною комісією Міністерства екології та природних ресурсів України на офіційному веб-сайті Міністерства в мережі Інтернет оприлюднене оголошення про завершення заключного етапу конкурсного відбору претендентів на посади керівників установ ПЗФ, оголошеного наказом Мінприроди від 18 липня 2019 року № 261. За результатами співбесід Конкурсна комісія Мінприроди вирішила, зокрема, визначити переможцем конкурсу на посаду директора Нобельського національного природного парку ОСОБА_1 .

Листом Мінприроди від 28 серпня 2019 року № 5/5.1-18/9579-19 направлено пропозицію щодо погодження призначення кандидатури ОСОБА_1 на посаду директора Нобельського національного природного парку до Зарічненської районної державної адміністрації.

29 серпня 2019 року Мінприроди отримало погодження Зарічненської районної державної адміністрації призначення ОСОБА_1 на посаду директора Нобельського національного природного парку (лист від 29 серпня 2019 року за № вих.2117/01-23/19), що не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті.

Таким чином, трудовий договір (контракт) з позивачем та наказ про призначення останнього на посаду директора Нобельського національного природного парку мали бути укладені (винесені) не пізніше 3 вересня 2019 року (з урахуванням вихідних днів 30 серпня та 1 вересня 2019 року).

А тому, перебіг строку для звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо укладення (винесення) таких договору та наказу розпочався 4 вересня 2019 року та, відповідно, закінчився 4 жовтня 2019 року.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 21 серпня 2020 року, тобто більше як через вісім місяців після завершення місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач фактично зводить до того, що з часу проведення конкурсу та до травня 2020 року неодноразово змінювалася назва міністерства та саме міністерство, у віданні якого перебуває Нобельський НПП. Зокрема, позивач наголошує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 рок № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів визначене як правонаступник прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах. До прийняття вказаної Постанови, питання обов`язку Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів у призначенні на посаду директора Нобельського НПП було не визначене, а отже і не був визначених відповідний суб`єкт, до компетенції якого віднесено призначення позивача на посаду директора відповідної установи ПЗФ.

Покликання позивача на такі причини пропуску строку звернення до суду, суд оцінює критично, оскільки вони не є такими, що об`єктивно унеможливлювали звернення до суду в строк, установлений КАС України.

Так, позивач не був позбавлений можливості у відповідності до частини п`ятої статті 122 КАС України звернутися до суду в місячний строк з позовом, у якому зазначити відповідачем суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належало вирішення питання щодо призначення керівника Нобельського НПП станом на день звернення до суду. А в подальшому, в разі необхідності, звернутися до суду з клопотанням про заміну відповідача правонаступником на підставі приписів статті 52 КАС України.

Більше того, на переконання суду, ОСОБА_1 достеменно мало бути відомо про допущення Мінприроди бездіяльності з приводу його призначення на посаду директора Нобельського НПП, оскільки згідно з наказом Мінприроди від 25 червня 2019 року № 290-о "Про призначення виконуючим обов`язки ОСОБА_1 ", позивача з 25 червня 2019 року призначено виконуючим обов`язки директора Нобельського НПП до призначення в установленому порядку директора зазначеної установи. Тобто, виконуючи обов`язки директора Нобельського НПП, позивач не міг не знати, що відповідач порушує його права щодо призначення на відповідну посаду.

Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Враховуючи викладене, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом не можуть вважатися поважними.

Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду з даним позовом, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.

Крім того, за змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

За приписами частини п`ятої статті 240 КАС України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

В свою чергу, пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI встановлено, що у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Згідно з наявним в матеріалах справи оригіналом квитанції від 21 серпня 2020 року № 0.0.1810849236.1 за подання даного позову до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 840,80грн. Вказане також підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 25 серпня 2020 року.

Враховуючи, що станом на день постановлення ухвали про залишення позову без розгляду клопотання про повернення судового збору до суду від позивача не надходило, тому у суду відсутні підстави для вирішення відповідного питання.

Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій в адміністративній справі № 460/6199/20, - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Комшелюк