Рішення № 92246160, 15.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5096/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі – відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №43 від 11 березня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/896/2020 від 28 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року /а.с.1-5/.

Позов обґрунтований тим, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року згідно з довідкою ТУ ДСА у Полтавській області №02/896/2020 від 28 лютого 2020 року, оскільки згідно із рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді безвідносно до факту проходження кваліфікаційного оцінювання. Позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою про проведення відповідного перерахунку довічного грошового утримання та надала необхідні документи. Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №43 від 11 березня 2020 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки ТУ ДСА у Полтавській області №02/896/2020 від 28 лютого 2020 року. З таким рішенням позивач не погоджується та вважає, що судді, які вже перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VІІІ. Оскільки змінилися складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.29-31/ зазначив, що Конституційним Судом України 18 лютого 2020 року прийнято рішення №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень пунктів 4, 7, 9, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402–VIII, згідно з яким пункт 25 розділу ХІІ Закону №1402, яким передбачалось право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, для суддів, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді, визнано неконституційним. При цьому пунктом 5 резолютивної частини вищезазначеного рішення рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього рішення. На час звернення позивача із заявою про проведення перерахунку від 06 березня 2020 року та надання довідки від 28 лютого 2020 року №02/896/2020 Верховною Радою України не було прийнято нормативно-правових актів, якими визначено умови та порядок перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Відтак, під час прийняття рішення №43 від 11 березня 2020 року відповідач діяв у межах та спосіб, визначених нормативно-правовому актами України. Крім того, 17 лютого 2020 року позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, обчисленого із розмірів складових суддівської винагороди судді, встановленої на 01 січня 2020 року, з урахуванням довідки від 28 січня 2020 року №2/277/2020 та відповідно до поданої позивачем заяви від 17 лютого 2020 року.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Комсомольського міського суду Полтавської області, що підтверджується посвідченням судді у відставці №01556 /а.с. 10/ та копіями рішення дванадцятої сесії Полтавської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 29 квітня 1993 року «Про обрання суддів судів Полтавської області» /а.с. 12/, постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» №1072-ІV від 09 липня 2003 року /а.с.13-18/, постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №1119-VІІІ від 19 квітня 2016 року /а.с.44-45/ та наказу Комсомольського міського суду Полтавської області №5.1-а від 26 квітня 2016 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 » /а.с. 11/.

Відповідно до розпорядження 136621 від 21 липня 2016 року /а.с.61/ ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 08 червня 2016 року.

З 01 січня 2020 року територіальним органом ПФУ здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 /а.с. 74/.

ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою від 06 березня 2020 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /а.с. 77/, до якої додала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/896/2020 від 28 лютого 2020 року, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області /а.с. 19/.

Довідка №02/896/2020 від 28 лютого 2020 року /а.с.19/ видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, на підставі рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 про те, що станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 94590,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років (50%) - 31530,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0,00 грн.

Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №43 від 11 березня 2020 року /а.с. 76/ ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки розмір суддівської винагороди після 18 лютого 2020 року не змінювався, а тому підстави для здійснення нового перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно наданої довідки №02/896/2020 від 28 лютого 2020 року відсутні.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-рп/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, зокрема пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Норми пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII втратили чинність з 18 лютого 2020 року згідно пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України. Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розміри суддівської винагороди встановлюються на 1 січня календарного року. Крім цього, Конституційним Судом України у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-рп/2020 не визначено порядок його виконання у зв`язку із втратою чинності положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. Пунктом 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-рп/2020 рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього Рішення. Гр. ОСОБА_1 подала заяву № 810 від 06 березня 2020 року та довідку станом на 18 лютого 2020 року № 02/896/2020 від 28 лютого 2020 року для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, обчисленого із розмірів складових суддівської винагороди судді згідно норм пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який був діючим на момент проведення такого перерахунку. Аналіз свідчить, що за наданою раніше довідкою від 28 січня 2020 року №02/277/2020 року згідно поданої заяви № 577 від 17 лютого 2020 року гр. ОСОБА_1 було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, обчисленого із розмірів складових суддівської винагороди судді, встановленої на 01 січня 2020 року, та згідно діючих на момент проведення такого перерахунку законодавчих норм.

Не погодившись з рішенням відповідача №43 від 11 березня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у пункті 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII /далі – Закон №1402-VIII/.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частин першої та другої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктами 22 та 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX) було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Законом України від 16 жовтня 2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 зазначеного Розділу встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що «згідно з положеннями пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 «право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41– 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18– 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону».

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначає, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України».

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020.

Верховний Суд у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а сформулював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому слід зазначити, що право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII виникло у позивача саме з 19 лютого 2020 року (наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020), оскільки день ухвалення Конституційним Судом України рішення (18 лютого 2020 року) закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня та відповідно з 00 годин 00 хвилин наступного дня застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Висновки суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, що набрало законної сили 07 серпня 2020 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 89872243), та підлягають врахуванню судом першої інстанції в силу частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що позивач вийшла у відставку з посади судді, не проходила кваліфікаційне оцінювання суддів та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд доходить висновку, що з 19 лютого 2020 року позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/896/2020 від 28 лютого 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Відтак, рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №43 від 11 березня 2020 року прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим, у зв`язку з чим визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за можливе задовольнити відповідну вимогу позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 28 лютого 2020 року №02/896/2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №93448 від 10 вересня 2020 року /а.с. 6/.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №43 від 11 березня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 28 лютого 2020 року №02/896/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк