Рішення № 92246077, 16.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9325/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Київського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065), Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Бабеля,6, м.Одеса, 65065) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного звернувся з позовом ОСОБА_1 доПершого Київського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом якого позивач просить суд:

визнати бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправною та зобов`язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_1 накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , ВП № 31664862 від 06.03.2012 року;

визнати бездіяльність Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправною та зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме з 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження .АА № 627661 від 07.12.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є протиправною та полягає в тому, що Рішенням Київського районного суду м. Одеси за результатом розгляду справи за ( позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ООД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був виданий виконавчий лист №2-55/09 від 11.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 (далі - Позивач) грошової суми у розмірі 2052371,67 грн. за кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11.10.2007 року. виконавчий лист №2-55/09 від 11.11.2010 року виданийКиївським районним судом м. Одеси було направлено на виконання у Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де було відкрито виконавче провадження №31664862 від 06.03.2012 року. В ході проведення виконавчих дій, заступником начальника вищевказаного ВДВС Дмитренком О.Ю. була видана постанова про арешт всього нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.03.2012 року. Відповідно до листа №48573 від 28.07.2020 року, Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляється, що 05.09.2012 року державним виконавцем відділу, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999 року зі змінами), по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Крім того у Другому Малиновському відділі ДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі того самого виконавчого листа № 2-55 від 18.03.2009 року, виданого Київським районним судом м. Одеси, було відкрито виконавче провадження №964495 та, в ході проведення виконавчих дій, заступником начальника вищевказаного ВДВС Віннічуком В.В. була видана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження А А № 627661 від 07.12.2009, а саме арешт на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до листа № 32277 від 02.07.2020 року, Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляється, що перевіркою бази даних АСВП було встановлено відсутність інформації щодо підстав завершення зазначеного виконавчого провадження. Так позивач зазначає, що обома відділами державної виконавчої служби закінчено виконавче провадження, а арешт з майна позивача не знято. Вважаючи такубездіяльність відповідачів протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивачі відзив не визнають та просять закрити провадження, зазначаючи, що підставою позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на належне йому нерухоме майно та не знятого, при винесенні 05.09.2012 постанови про повернення виконавчого документу стягувану, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .Тобто, у справі порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а тому у даному випадку порушено його цивільні права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси за результатом розгляду справи за ( позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ООД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був виданий виконавчий лист №2-55/09 від 11.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 (далі - Позивач) грошової суми у розмірі 2052371,67 грн. за кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11.10.2007 року.

Київським районним судом м. Одеси на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист №2-55/09 від 11.11.2010 року.

Постановою Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.03.2012 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження №31664862.

Постановою Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.03.2012 року від 06.03.2012 року видана постанова про арешт всього нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

05.09.2012 року державним виконавцем відділу, керуючись п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999 року зі змінами), по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того,постановою Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа № 2-55 від 18.03.2009 року, виданого Київським районним судом м. Одеси, було відкрито виконавче провадження №964495.

Заступником начальника Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 627661 від 07.12.2009р. а саме арешт на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) завершення зазначеного виконавчого провадження.

Вказаний факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.08.2020р.

Відповідно до листа № 32277 від 02.07.2020 року, Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляється, що перевіркою бази даних АСВП було встановлено відсутність інформації щодо підстав завершення виконавчого провадження №964495. У зв`язку із знищенням архів виконавчих проваджень 2008-2009 років, із закінченням трьохрічного терміну зберігання, надати детальну інформацію не виявляється можливим.

Відповідно до листа №48573 від 28.07.2020 року, Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляється, що у зв`язку із закінченням строків зберігання та керуючись п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, вищезазначене виконавче провадження було знищено у порядку, визначеному законодавством.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.6 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час допущення оскаржуваної бездіяльності) державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини 1 статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.2 статті 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Положенням ч.1 ст.19 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону № 606-XIV у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини 1 статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 3 ст.57 Закону № 606-XIV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 220139193, дата та час формування: 12.08.202021:14:16, у відомостях з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 627661, 07.12.2009, Другим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, відповідно до виконавчого листа № 2-55 від Київського р/с м. Одеси, заступник начальника відділу Віннічук В.В. Обтяження встановлено у вигляді арешту на 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Крім того з вказаної інформаційної довідки встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 31664862, 06.03.2012, Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ, Заступник начальника відділу Дмитренко О.Ю. Обтяження встановлено у вигляді арешту невизначеного майна, все нерухоме майно.

У відзивах на позов щодо вказаних виконавчих проваджень зазначено, що їх було знищено через закінчення трирічного строку зберігання на підставі пунктів 9.9, 9.10 Наказу Міністерства юстиції України про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби № 2274/5 від 22.12.2008 року.

Дійсно, відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 року № 2274/5, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Відповідно до змісту заяв сторін по суті справи, сторонами фактично визнаються усі обставини справи, спірність позицій сторін полягає лише у правомірності/протиправності бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка полягає у не скасуванні арештів, накладених постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 36294393, виданий 04.02.2013 року та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 29.05.2013 року.

Так, питання повернення виконавчого документа стягувачу врегульовані статтею 47 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час прийняття вищевказаної постанови).

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Частинами 2-5 статті 47 Закону № 606-XIV встановлено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З наведених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не вбачається законодавчо встановленого обов`язку для державного виконавця - зняття арешту при поверненні виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене судом встановлено, що правова позиція зі спірного питання щодо протиправної бездіяльності відповідачів, - є помилковою.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону N 606-XIV, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З наведеного вбачається, що положення ч. 2 ст. 50 Закону N 606-XIV не регулюють питання зняття арешту у разі завершення виконавчого провадження у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, підстав для визнання протиправною бездіяльності бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправною та зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та відповідно, для задоволення цієї позовної вимоги - немає.

Проте, на час звернення позивача до суду, розгляду та вирішення справи питання повернення виконавчого документа стягувачу врегульовані статтею 37 Закону № 1404-VIII, відповідно до положень якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також, згідно з частиною 4 статті 59 ЗУ № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до частини 5 статті 59 ЗУ № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, станом на час розгляду та вирішення справи права та інтереси позивача можуть бути повністю відновлені саме рішенням суду про скасування арешту з нерухомого майна 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , накладеного Другим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, відповідно до виконавчого листа № 2-55 від Київського р/с м. Одеси постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 627661, 07.12.2009р. та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 31664862, 06.03.2012, Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ, за якою об`єктом обтяження визначено невизначеного майна, все нерухоме майно.

Жодних доводів та/або доказів щодо виділення в окреме провадження, тобто існування інших проваджень крім проваджень ВП № 31664862 та №964495, в межах якого було накладено спірні арешти, та які відповідачами завершені - відповідачами не наведено та/або не надано.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Відповідно, позовні вимоги в частині скасування арештів підлягають задоволенню.

Щодо визначення адміністративного суду за предметного юрисдикцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи,,крім визначених частиною першою цієї статті (тобто, крім адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; пов`язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті та щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»).

Згідно зі ч. 1 ст. 21 КАСУ, Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою

Отже, вказана справа розглядається окружним адміністративним судом.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та захистом прав позивача без встановлення вини відповідача, підстав для стягнення з останнього судового збору, передбачених ст.139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог стягненню на користь ОСОБА_1 підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Київського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41406776), Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Бабеля,6, м.Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41405463) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул..Ген.Петрова,1, м.Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41406776)зняти арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , ВП № 31664862 від 06.03.2012 року.

Зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул..Бабеля,6, м.Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41405463)зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме з 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 627661 від 07.12.2009 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами,встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.