Ухвала суду № 92246067, 16.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9583/20

УХВАЛА

16 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 39765871, телефон: (048) 72 00 55)

про: визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні терміну надання наказу у відповідь на моє клопотання від 01.06.2020;

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні вимог ст. 18 Земельного кодексу України при розгляді клопотання від 01.06.2020 р.;

визнати протиправними дії відповідача, що виражені у невмотивованій відмові задовольнити клопотання від 01.06.2020 р.;

зобов`язати відповідача розглянути клопотання від 01.06.2020 із дотриманням вимог ст. 118 Земельного кодексу України;

стягнути з відповідача 300000 (триста тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

Ухвалою суду від 02.10.2020 р. адміністративний позов залишено без руху та позивачу наданий час для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, на підставі того, що матеріали адміністративного позову не містять обставин, обґрунтування і відповідних доказів щодо майнового стану позивача чи інших передбачених процитованою законодавчою нормою підстав для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала про залишення адміністративного позову без руху від 02.10.2020 р., доставлена на адресу позивача 10.10.2020 р.

На виконання ухвали суду від 02.10.2020 року подана заява за вхід. № ЕС/730/20 про усунення недоліків, в якій зазначено:

«…сума компенсації моральної шкоди зазначена з урахуванням обсягу моральної шкоди, втім, залишаю вирішення суми на розсуд судові, але лише у тому випадку, якщо вона не буде більшою за ту, що зазначена у позові;

01.06.20 я направила клопотання до відповідача; наслідком розгляду клопотання має бути тільки наказ про надання дозволу або вмотивована відмова (відповідно до ст. 118 ЗК України); оскільки відповідачем не надано наказ, прошу вважати позовну вимогу під пунктом 1) такою: "визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні ст.118 ЗК України при розгляді клопотання від 01.06.20";

щодо сплати судового збору зазначаю, що мої статки за 2019-2020 роки не дозволяють мені сплатити судовий збір, а отже, на підставі ст.133 КАС України та ст.8.1.1 ЗУ «Про судовий збір», керуючись ухвалою ВС України від 02.08.2019 по справі № 761/12145/17, прошу звільнити мене від сплати судового збору.

З огляду на подану позивачем заяву, недоліки встановлені в ухвалі від 02.10.2020 р. позивачем не усунуті, а саме:

Судовий збір не сплачений, доказів щодо майнового стану позивача чи встановлених законодавчою нормою підстав для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору не надано.

Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

Разом з тим, слід враховувати, що майновий стан (важкий) сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, які в даному випадку позивачем не надані.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

При цьому, звертаю увагу на те, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 02.10.2020 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Роз`яснити позивачу, що згідно положень ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.