Ухвала суду № 92246023, 15.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10385/20

УХВАЛА

15 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , адреса перебування: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_1 )

до: Управління Пенсійного фонду України Малиновського району м. Одеси (адреса: 65007, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 41249156, електронна пошта: maln@od.pfu.gov.ua)

про: визнання неправомірним розміру призначеної пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Малиновського району м. Одеси в якому позивач просить:

визнати неправомірним розмір призначеної мені, ОСОБА_1 , пенсії відповідачем - Управлінням ПФ України в Малиновському районі м. Одеси;

зобов`язати даного відповідача зробити перерахунок моєї пенсії на підставі довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про розмір моєї заробітної плати - 1518руб. 86коп., за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на Чорнобильській АЕС з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року.

Пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених статтями 161 КАС України, з огляду на наступне.

По-перше.

Суд звертає увагу, що позивач у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Позивач в поданому адміністративному позові просить:

визнати неправомірним розмір призначеної мені, ОСОБА_1 , пенсії відповідачем - Управлінням ПФ України в Малиновському районі м. Одеси.

Як вбачається з адміністративного позову позивач дізнався про порушення свого права - про протиправність заниження пенсії, після звернення до адвоката в лютому місяці 2020 року.

При цьому, призначення пенсії позивачу було здійснено 16.09.2015 року.

З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 09.10.2020 року (вх. №10243/20), тобто через 8 місяців з моменту того, як дізнався про порушення своїх прав.

При цьому, в адміністративному позові не зазначається за яких конкретних обставин позивач дізнався про порушення свого права; з яких підстав відбулось звернення до адвоката; прізвище, ім`я, по-батькові адвоката до якого звертався позивач; обставини за яких адвокату стало відомо про порушення права ОСОБА_1 .

До матеріалів адміністративного позову не додано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАСУ), у цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Отже, з урахуванням наявних у справі матеріалів у суду відсутні докази, за наявності яких можливо належним чином підтвердити дату виникнення спірних правовідносин, для звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом та суд зазначає про необхідність надання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Зокрема, у п. 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції»], «ТОВ «Фріда» проти України»).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАСУ), у цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач на протязі більше 3 років не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

"Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В свою чергу суд звертає увагу позивача на обов`язок визначений приписами ч. 6 ст. 161 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

По-друге.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються:

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У адміністративному позові ОСОБА_1 звертає позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України Малиновського району м. Одеси.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та наказу Пенсійного фонду України №1 від 03.01.2017 року «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №988». 31.03.2017 року відбулася реорганізація управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси шляхом злиття з управлінням Пенсійного фонду України в Біляївському районі м. Одеса в Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" відбулася реорганізація Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Відповідно до переліку територіальні органи Пенсійного фонду України, а саме: Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Арцизьке об`єднане управління Пенсійного фонду України. Балтське об`єднане управління Пенсійного фонду України. Березівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Великомихайлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Любашівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Роздільнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Саратське об`єднане управління Пенсійного фонду України та Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізуються шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

На виконання вищевказаної постанови Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі 10.09.2019 припинило свою діяльність.

З огляду на вказане позивачу необхідно визначити суб`єктний склад згідно заявлених в адміністративному позові вимог.

По-третє.

Приписами ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами ч. 1-2 ст. 245 КАСУ встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Слід зазначити, що особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку свого порушеного права або інтересу, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.

В свою чергу позивач просить суд:

визнати неправомірним розмір призначеної мені, ОСОБА_1 , пенсії відповідачем - Управлінням ПФ України в Малиновському районі м. Одеси;

Згідно ст.81. Закону України «По пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, рішення про призначення (перерахунок) пенсії оформлюється розпорядженням.

Отже, актом індивідуальної дії, який може бути предметом розгляду справи є саме розпорядження.

Відтак, з урахуванням викладеного, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до ст. 5 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вказаний адміністративний позов, слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 256, 256, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Малиновського району м. Одеси про визнання неправомірним розміру призначеної пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії - залишити без руху.

Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.