Рішення № 92245999, 15.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6033/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» до Ренійськовї міської ради Одеської області про визнання протиправним та нечинним Рішення «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» від 26.06.2018р. №465-VІІ, в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються на 2019 рік», затвердженому Рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2018року №465-VІІ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Зонт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та нечинним Рішення Роменської міської ради Одеської області ХХХ сесії сьомого скликання від 26.06.2018р. №465-VІІ «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області», в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються на 2019 рік», затвердженому Рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2018року №465-VІІ.

Також, у позовній заяві Товариством з додатковою відповідальністю «Зонт» викладено клопотання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки про наявність спірного Рішення Ренійської міської ради Одеської області ХХХ сесії сьомого скликання від 26.06.2018р. №465-VІІ «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» ТОВ «Зонт» стало відомо лише в червні 2020р.

Ухвалою суду від 13.07.2020р. клопотання позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» щодо поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, задоволено, поновлено ТОВ «Зонт» строк звернення до суду з даною позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі №420/6033/20 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» до Ренійськовї міської ради Одеської області про визнання протиправним та нечинним Рішення «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» від 26.06.2018р. №465-VІІ, в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються на 2019 рік», затвердженому Рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2018року №465-VІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з додатковою відповідальністю «Зонт» є власником об`єкту нерухомого майна- виробничого приміщення промислового цеху, розташованого за адресою: Одеська область, м.Рені вул.Леніна, 98, загальною площею 2138,70 кв.м., придбане позивачем 10.04.2002 року за договором купівлі-продажу. Приміщення позивача розташоване на земельній ділянці площею 6347 кв.м. з кадастровим номером 5124110100:02:007:0010, яка належить на праві власності Ренійській міській раді, та має цільове призначення: 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, відноситься до категорії земель- землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Позивач зазначає, що означена земельна ділянка була передана позивачу на підставі договору оренди від 30.01.2006 року, зареєстрованому у Ренійській районній філії ДЗК, про що вчинений запис у Державному реєстрі земель від 07.02.2007 року. Позивач вказує на те, що з моменту укладання вказаного договору оренди, та до моменту звернення до суду з даним позовом, здійснював оплату орендної плати відповідно до вказаного договору оренди. Водночас, у лютому 2017 року Ренійська міська рада Одеської області надіслала позивачу лист від 20.01.2017 року, в якому повідомила, що за договором оренди від 30.01.2006 року, та підпунктом 2 пункту 1 рішення Ренійської міської ради №59 - VII від 29.01.2016 року, з 01.01.2016 року встановлено орендну плату на території Ренійської міської ради у розмірі 3% від нормативно- грошової оцінки земельної ділянки. Також, у червні 2020року на адресу позивача надійшла позовна заява від Ренійської міської ради Одеської області, датована 25.05.2020 року, адресована Господарському суду Одеської області, з вимогою про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, де відповідач, як на підставу своїх вимог, посилається на Рішення XXX сесії сьомого скликання Ренійської міської ради Одеської області від 26.06.2018 року №465-VII «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради», яким відповідно до додатку 1 до вказаного рішення затверджено розмір орендної плати за землю з 01.01.2019 року на 2019 рік, у відсотках від нормативно грошової оцінки залежно від категорії земель та цільового призначення земельної ділянки, та визначено, що за землі промисловості за кодом 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідач визначив орендну плату у розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Отже, позивач стверджує, що Ренійська міська рада Одеської області своїм рішенням XXX сесії сьомого скликання Ренійської міської ради Одеської області вказаним рішенням безпідставно та протиправно змінила розмір орендної плати, яка безпосередньо стосується позивача.

Відповідач - Ренійська міська рада Одеської області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 27.07.2020р. вхід.№29088/20), наголошуючи, зокрема, що позивачем у позовній заяві не зазначено, та не надано доказів, які б підтверджували, що оскаржуваним рішенням Ренійська міська рада змінила розмір орендної плати, зокрема, Товариству з додатковою відповідальністю «Зонт», а також доказів наявності договірних відносин між Ренійською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Зонт» стосовно оренди землі, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Також, відповідач наголошує, що 08.02.2017 року строк дії договору оренди землі, укладеного 30.01.2006року між Ренійською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Зонт» (з 07.02.2011 року Товариство з додатковою відповідальністю «Зонт»), припинено,у зв`язку із закінченням десятирічного строку, на який він був укладений.

Ухвалою суду від 18.08.2020р., з урахуванням приписів ч.4 ст.173 КАС України продовжено підготовче провадження на тридцять днів, та відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КАС України закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.09.2020р. до Одеського окружного адміністративного суду від позивача – Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» надійшла заява (вхід.№36608/20) про розгляд справи без його участі.

Таким чином, враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, Товариство з додатковою відповідальністю «Зонт» є власником об`єкту нерухомого майна- виробничого приміщення промислового цеху, розташованого за адресою: Одеська область, м.Рені, вул.Леніна, 98, загальною площею 2138,70 кв.м., придбане позивачем 10.04.2002 року за договором купівлі-продажу.

Судом з`ясовано, що приміщення позивача розташоване на земельній ділянці площею 6347 кв.м. з кадастровим номером 5124110100:02:007:0010, яка належить на праві власності Ренійській міській раді, та має цільове призначення: 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, відноситься до категорії земель- землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Вказана земельна ділянка була передана позивачу на підставі договору оренди від 30.01.2006 року, зареєстрованому у Ренійській районній філії ДЗК, про що вчинений запис у Державному реєстрі земель від 07.02.2007 року.

У лютому 2017 року Ренійською міською радою Одеської області позивачеві був надісланий лист від 20.01.2017 року, у якому повідомлено, що за договором оренди від 30.01.2006 року, та підпунктом 2 пункту 1 рішення Ренійської міської ради №59 - VII від 29.01.2016 року, з 01.01.2016 року встановлено орендну плату на території Ренійської міської ради у розмірі 3% від нормативно -грошової оцінки земельної ділянки.

Також, судом з`ясовано, та зазначено позивачем у позовній заяві, що у червні 2020року на адресу ТОВ «Зонт» надійшла позовна заява від Ренійської міської ради Одеської області, датована 25.05.2020 року, адресована Господарському суду Одеської області, з вимогою про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, де відповідач, як на підставу своїх вимог посилається на Рішення XXX сесії сьомого скликання Ренійської міської ради Одеської області від 26.06.2018 року №465-VII «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради», яким відповідно до додатку 1 до вказаного рішення затверджено розмір орендної плати за землю з 01.01.2019 року на 2019 рік, у відсотках від нормативно грошової оцінки залежно від категорії земель та цільового призначення земельної ділянки, та визначено, що за землі промисловості за кодом 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідач визначив орендну плату у розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Не погодившись із означеним рішенням «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» від 26.06.2018р. №465-VІІ, в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються на 2019 рік», позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Зонт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» про визнання протиправним та скасування Рішення «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» від 26.06.2018р. №465-VІІ, в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються на 2019 рік», є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження органів місцевого самоврядування та виконавчих органів рад визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

За частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 Земельного Кодексу України встановлено, що саме до повноважень сільських, селищних, міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відтак, судом встановлено, що Ренійська міська рада є саме тим органом місцевого самоврядування, котрий наділений відповідними повноваженнями представляти відповідну територіальну громаду в питаннях передачі в оренду земель комунальної власності для всіх потреб.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, земельна ділянка площею 6347 кв.м. з кадастровим номером 5124110100:02:007:0010, яка належить на праві власності Ренійській міській раді, та має цільове призначення: 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, відноситься до категорії земель- землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення була передана позивачу на підставі договору оренди від 30.01.2006 року, зареєстрованому у Ренійській районній філії ДЗК, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель від 07.02.2007 року № 0407162700004.

Згідно з пунктом 8 вказаного Договору, його укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Отже, враховуючи умови Договору, а також дату його державної реєстрації -07.02.2007 року, судом встановлено, що термін дії вказаного договору сплинув 08.02.2017 року.

Водночас, оскаржуване позивачем рішення Ренійської міської ради «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» від 26.06.2018р. №465-VІІ, у тому числі, в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються, зокрема, на 2019 рік», затверджене Рішенням Ренійської міської ради 26.06.2018 року.

При цьому, як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення, та встановлення розміру орендної плати на 2019рік, між Товариством з додатковою відповідальністю «Зонт», та Ренійською міською радою Одеської області були відсутні чинні договірні відносини щодо оренди земельної ділянки площею 6347 кв.м. з кадастровим номером 5124110100:02:007:0010, а відтак, оскаржуване рішення жодним чином не впливало на права, обов`язки, та охоронювані законом інтереси Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» в частині визначення розміру орендної плати на 2019 рік.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд акцентує, що доводи позивача відносно порушення його прав, свобод чи інтересів є цілком абстрактними, так як не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним рішенням Ренійської міської ради Одеської області на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, натомість свідчать лише про фактичну незгоду товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» зі спірним рішенням, що, на думку суду, у жодному разі не є тотожним порушенню прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою визнання рішення протиправним є порушення у зв`язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв відповідне рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене, судом не встановлено законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт».

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» до Ренійської міської ради Одеської області про визнання протиправним та нечинним Рішення «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» від 26.06.2018р. №465-VІІ, в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються на 2019 рік», затвердженому Рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2018року №465-VІІ, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Зонт» (65104, м.Одеса, просп.Маршала Жукова,103, код ЄДРПОУ 00310249) до Ренійської міської ради Одеської області (68800, Одеська область, м.Рені, вул.Соборна,103, код ЄДРПОУ 35549578) про визнання протиправним та нечинним Рішення «Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2019 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» від 26.06.2018р. №465-VІІ, в частині визначення розміру орендної плати за землю, встановленого пунктом 11.02 для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в додатку 1 "Розмір орендної плати за землю, розміри орендної плати встановлюються на 2019 рік», затвердженому Рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2018року №465-VІІ, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.