Рішення № 92245959, 15.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7786/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення №16 від 30.07.2020 року відділу з питань перерахунку пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку відсотків для нарахування державного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та скасувати його.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок відсотків для нарахування державного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 82 % на 90%, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 21 рік 11 місяців 8 днів, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців та періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, що в сукупності становить 25 років 10 місяців 28 днів, та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.06.2020 року, і виплатити заборгованість за зазначений період часу з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що з 02 лютого 1993 року працював суддею, а з 23.12.2003 року по 15 січня 2015 року – головою Кілійського районного суду Одеської області. Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 року позивач звільнений з посади судді, а з 15.01.2015 року відрахований зі штату Кілійського районного суду Одеської області у зв`язку з виходом у відставку у відповідності до ч.3 ст. 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів». Позивачу з 21 січня 2015 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86%, а з квітня 2020 року 82%, винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 28.05.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням зарахувати до стажу половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців та період проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, що в сукупності становить 25 років 10 місяців 28 днів та на перерахування розміру відсотків суддівської винагороди судді, який працює па відповідній посаді, з 82 % до 90%, проте отримав рішення про відмову в перерахунку. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, незаконною, прийнятою з порушенням Конституції, діючого українського та міжнародного законодавства, а рішення № 16 від 30.07.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області таким що підлягає скасуванню.

21.08.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

18.09.2020 року за вх. № 37713/20 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що норма статті ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», яка передбачала право особи на збільшення розміру грошового утримання судді у відставці 80% ( до 90 % збільшення за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді на два відсотки), втратила чинність. Тобто, розмір грошового утримання позивачу визначається на підставі норми в редакції вищезазначеного закону, що діє на момент проведення відповідного перерахунку. Як стверджує відповідач, на сьогоднішній день законні підстави для перерахунку грошового утримання позивачу з урахуванням 90% грошового утримання працюючого судді відсутні. При таких обставинах Головне управління вважає, що робити перерахунок грошового утримання виходячи з розміру 90 % не має правових підстав, тому як нова редакція статті 142 Закону №1402 не містить раніше діючих положень, які дозволяли встановлювати цей розмір. Оклад судді є однією з складових суддівської винагороди і лише Законом від 15.05.2018 року №2415 передбачено необхідність перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи з цієї розрахункової величини, яка в майбутньому може змінюватись. Зміна розміру окладу судді який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, відповідач стверджує, що період проходження військової служби не підлягає зарахуванню до стажу суддівської роботи у зв`язку з тим, що час служби в рядах Радянської Армії зараховується до пільгового стажу у відповідності до ст. 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», якщо впродовж трьох місяців після закінчення служби особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією. У позивача після закінчення проходження військової служби відсутні докази працевлаштування на посаді судді, що дає право на призначення грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», так як і відсутні докази того, що з відповідної роботи його було відраховано у зв`язку з проходженням військової служби. Додатково відповідача повідомля, що половина періоду навчання позивача з 01.09.1974 року по 23.06.1978 року в Харківському юридичному інституті не підлягає зарахуванню до пільгового стажу у зв`язку з тим, що час навчання за спеціальністю у вищому навчальному закладі зараховується до пільгового стажу, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією. У позивача після закінчення навчання відсутні докази працевлаштування на посаді судді, що дає право на призначення грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Даний період навчання та проходження військової служби зараховано до загального страхового стажу, а спеціальний стаж є вужчою категорією за загальний стаж, а тому підстав зараховувати такий стаж до стажу судді законодавець не знаходить, тому виходячи з наведеного вище та наданих документів позивач немає необхідних підстав перерахунку стажу судді.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу з 03.06.1968 року по 23.06.1970 року, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 , в якому міститься запис Арцизького РВК Одеської області (а.с.10).

Відповідно до диплому НОМЕР_3 ОСОБА_1 , з 1974 року по 1978 рік проходив навчання в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю «правознавство» (а.с.9).

ОСОБА_1 з 02 лютого 1993 року працював суддею Кілійського районного суду Одеської області.

25.12.2014 року постановою Верховної Ради України позивач звільнений з посади судді та з 15.01.2015 року відрахований зі штату Кілійського районного суду Одеської області у зв`язку з виходом у відставку відповідно до ч.3 ст. 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів».

21.01.2015 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З квітня 2020 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82%, винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

28.05.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з поданням, в якому просив здійснити перерахунок та призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи більше 25 років.

В тексті подання позивач зазначив, що має право на перерахування відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 86% на 90% так, як його стаж судді складає 21 рік 11 місяців 8 днів, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті становить 1 рік 11 місяців та період проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, що в сукупності становить 25 років 10 місяців 28 днів.

До вказаного подання позивачем додано копії військового квитка та диплому НОМЕР_3 про навчання в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е. Дзержинського за спеціальністю «правознавство».

15.06.2020 року відповідачем надано відповідь, в якій повідомлено, що позивач отримував щомісячне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статує суддів», яке обчислено при страховому стаж 46 років 4 місяці в тому числі суддівський стаж 23 роки 7 місяців та середньомісячному заробітку 50448,00 грн.(86% суддівської винагороди). Перевіркою матеріалів пенсійної справи було встановлено, що не вірно розрахований стаж на посаді судці, а саме, враховано період роботи з 18.07.1978 року по 15.03.1980 року на посаді прокурора. Розпорядженням від 20.04.2020 року пенсійну справу приведено у відповідність до вимог чинного законодавства з 01.05.2020 року. Розмір щомісячного грошового утримання при страховому стажі 46 років 4 місяці в тому числі суддівський стаж 21 рік 11 місяців та середньомісячному заробітку 50448,00 грн (82% суддівської винагороди) з 01.05.2020 року становить 41367,36 грн.

30.07.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №16 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зазначено, що згідно із статтею 142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці перераховується у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Оскільки до заяви про перерахунок не долучені документи, що підтверджують прав на перерахунок на вищевказаних умовах, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підстави відсутні.

Не погоджуючись з розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту Закон України №1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 , №№ 41-45, статті 529; 2015, №№ 18-20, стаття 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Зважаючи на зазначене, суд доходить висновків, що спірні правовідносини врегульовані Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453 VI (далі по тексту Закон України №2453 VI).

За правилами ч. 1 ст. 120 Закону України №2453-VI (у редакції, діючій на час відставки позивач) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з вимогами ст. 135 Закону України №2453 VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (у редакції, чинній до 28.03.2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон України №2862-XII).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Водночас частиною першою статті 7 Закону України № 2862-XII було передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» від 03.09.2005 №865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 №584/95 (далі Указ Президента України №584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З огляду на наведені норми законодавства, чинні на день призначення позивача на посаду судді, до його стажу роботи, що дає право на відставку судді, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та три роки роботи в галузі права за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Судом встановлено, що з 03.06.1968 року по230.06.1970 року ОСОБА_1 проходив військову службу загальний строк якої становить 2 роки та 20 днів.

Відповідно до диплому НОМЕР_3 ОСОБА_1 , з 1974 року по 1978 рік проходив навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського за спеціальністю «правознавство».

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №16 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 30.07.2020 року, відповідачем відмовлено у задоволенні подання та зазначено, що до заяви про перерахунок не долучені документи, що підтверджують право на перерахунок на вищевказаних умовах, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підстави відсутні.

Отже, відповідач неправомірно не зарахував позивачу до стажу роботи, що дає право на проведення перерахунку щомісячного довічного утримання судді, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби, що суперечить положенням частини першої статті 7 Закону України № 2862-XII.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді позивачу підлягає зарахуванню період військової служби з 03.06.1968 року по 30.06.1970 року та половина строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, які, в свою чергу, дають йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Аналогічна правова позиція щодо обрахування стажу роботи судді у відставці висловлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 18.01.2019 року у справі №137/173/17.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення №16 від 30.07.2020 року відділу з питань перерахунків пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку відсотків для нарахування державного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок відсотків для нарахування державного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 82 % на 90%, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 21 рік 11 місяців 8 днів, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців та періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, що в сукупності становить 25 років 10 місяців 28 днів, та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.06.2020 року, і виплатити заборгованість за зазначений період часу з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС країни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №16 від 30.07.2020 року відділу з питань перерахунку пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку відсотків для нарахування державного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок відсотків для нарахування державного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 82 % на 90%, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 21 рік 11 місяців 8 днів, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців та періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, що в сукупності становить 25 років 10 місяців 28 днів, та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.06.2020 року, і виплатити заборгованість за зазначений період часу з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова

.