Рішення № 92245396, 15.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року № 320/1776/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ 40108616, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 156), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 06.02.2020 № 15 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих правників Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.02.2020 № 65 о/с «По особовому складу» про пониження ОСОБА_1 у спеціальному званні на один ступінь до спеціального звання «лейтенант поліції».

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані накази в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь до спеціального звання «лейтенант поліції» є необґрунтованими та незаконними, адже на переконання позивача, дисциплінарного правопорушення (проступку) він не вчиняв. При виконанні службових обов`язків, позивач не порушував розумних строків проведення досудового розслідування, навіть з урахуванням того, що він на момент проведення службового розслідування був призначений старшим слідчим у 212 кримінальних провадженнях, що вказує на значне навантаження та об`єктивну неможливість виконувати у повному обсязі покладені процесуальним законодавством на слідчого обов`язки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

09 квітня 2020 року до суду від представника відповідача на виконання п. 4.1 резолютивної частини ухвали суду від 23.03.2020 надійшли копії матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП в Київській області від 21.01.2020 № 102. (а.с. 74-90)

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

01 червня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що матеріалами службового розслідування було встановлено, що позивачем було допущено порушення своєчасності здійснення процесуальних дій в кримінальних провадженнях в яких він був призначений слідчим, що у свою чергу, призводить до чисельних скарг від потерпілих в кримінальних провадженнях, громадських активістів, громадськості. У ході службового розслідування встановлено, що належна робота щодо розслідування злочинів не ведеться взагалі, що призводить до втрати речових доказів, не виявлення важливих обставин вчинення злочину, з урахуванням чого, представник відповідача наголошує на тому, що всіх необхідних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення винних у вчиненні кримінального правопорушення осіб позивачем не проведено, як наслідок, винні у вчиненні цих злочинів особи до встановленої законодавством відповідальності не притягнуті, правова оцінка їх діям слідчим не надана. На переконання відповідача, вказані порушення стали можливими завдяки неналежному виконанню позивачем своїх службових обов`язків, а саме, порушення вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині додержання вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6, 7 розділу Інструкції від 07.07.2017 № 575, ст. ст. 2, 9, 28, 40 КПК України. (а.с. 100-140)

10 червня 2020 року до Київського окружного адміністративного суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягала на обґрунтованості доводів позовних вимог, а також на безпідставності посилань представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, адже відповідач у відзиві наводить приклади з кримінальних проваджень, в яких позивач нібито не провів жодної слідчої дії, проте ігноруючи значний об`єм навантаження на слідчого, а також специфіку роботи слідчого, яка потребує насамперед відповідального, а не поверхневого ставлення до виконання службових обов`язків задля дотримання прав людини.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження в справі № 320/1776/20 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/778/20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 поновлено провадження у даній справі, з урахуванням того, що відпали обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2020 Головним управлінням Національної поліції в Київській області в особі керівника ОСОБА_2 прийнято наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області» № 15.

Так, комісія згідно з наказом ГУНП в Київській області від 21.02.2020 № 102, провела службове розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці (а.с. 75-76) заступника начальника ГУНП - начальника слідчого управління підполковника поліції ОСОБА_3 від 17.01.2020, за результатами якого встановлено факти неналежного здійснення досудового розслідування в окремих кримінальних провадженнях окремими працівниками слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області, що виразилось у порушенні вимог КПК України.

21.01.2020 ОСОБА_1 було надано пояснення по суті службового розслідування, згідно яких, позивач звернув увагу на те, що в період з 15.03.2019 по кінець 2019 року в 212 кримінальних провадженнях його було призначено старшим слідчим, а на кінець вказаного періоду, ним було скеровано близько 35 обвинувальних актів до суду за різними категоріями кримінальних правопорушень. В зв`язку з великим навантаженням, у перелічених в доповідній записці/службовому розслідуванні кримінальних провадженнях, ним не проводилось слідчих дій. (а.с. 115)

Висновки службового розслідування оформлені 07.02.2020, за п. 2 яких, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 необхідно понизити у спеціальному званні на один ступінь. (а.с. 75-87)

Згідно п. 1 наказу від 06.02.2020 № 15, за порушення службової дисципліни, яке виразилось у порушення ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині додержання законодавства, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6,7 розділу II Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, статей 2, 9, 28, 40 КПК України, під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12019110200005694, №12019110200004025, №12019110200005508,№12019110200005851,№12019110200005689,№12019110200004843, №12019110200005507,№12019110200004491, № 12019110200005903, №12019110200005447, №12019110200005390, №12019110200006165, №12019110200005450, №12019110200005323, що призвело до неналежної організації роботи з виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх учинили, слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 понижено у спеціальному званні на один ступінь.

11 лютого 2020 року позивач ознайомився з вказаним наказом, що засвідчено шляхом проставлення поліцейським підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученого до його особової справи. (а.с. 53-54)

25 лютого 2020 року ГУ Нацполіції в Київській області прийнято наказ № 65 о/с «По особовому складу», яким понижено у спеціальному званні на один ступінь до спеціального звання «лейтенант поліції» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Підстава: наказ ГУ Нацполіції в Київській області від 06.02.2020 № 85 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області». (а.с. 55)

Не погоджуючись з наказами відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь, вважаючи його безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту також - Закон №580-VIII).

Відповідно до норм ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (надалі по тексту також - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський має право, зокрема, вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання (пункт 2 частини шостої); приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов`язками, рішення або брати участь у їх підготовці (пункт 3 частини шостої); ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення (пункт 7 частини шостої); робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами (пункт 8 частини шостої); на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань (пункт 10 частини шостої).

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Нормами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина друга). Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта). Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (пункт 2); інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (пункт 6).

У позовній заяві позивач зазначає, що вважає оскаржуваний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь необґрунтованим і незаконним, адже дисциплінарного правопорушення (проступку) він не вчиняв, а накладення дисциплінарного стягнення – є безпідставним.

Судом під час розгляду даного спору по суті досліджено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь, слугували висновки службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» в частині дотримання законодавства, ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 6, 7 розділу ІІ наказу МВС України від 07.07.2017 № 575 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», ст. ст. 2, 9, 28, 40 КПК України, під час проведення досудового розслідування в перелічених кримінальних провадженнях (14), що призвело до неналежної організації роботи з виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, розшуку осіб які їх учинили. (а.с. 53-54)

Виходячи з наведеного суд зазначає, що ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції», регламентує лише загальні положення, визначення поняття службової дисципліни, обов`язку поліцейського дотримуватись службової дисципліни, права поліцейського під час виконання службових обов`язків. Тобто, зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що відповідач посилається на порушення позивачем ст. 1 Дисциплінарного статуту не зазначаючи конкретного виду порушення.

При цьому, наведення загальних норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону №580-VIII, не свідчить про належне проведення службового розслідування та законність оскаржуваного наказу.

У висновках службового розслідування та оскаржуваному наказі також йде посилання на порушення позивачем пунктів 6,7 розділу II Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, а також ст. ст. 2, 9, 28, 40 КПК України.

Зокрема, з оскаржуваного наказу слідує, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежну організацію роботи з виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх учинили під час проведення досудового розслідування у перелічених кримінальних провадженнях.

Однак, під час розгляду спору в суді, а також під час надання пояснень по ходу проведення службового розслідування, позивач звертав увагу на те, що в період із 15 березня 2019 року та на кінець 2019 року, позивача призначено старшим слідчим у 212 кримінальних провадженнях, за який позивачем, було скеровано близько 35 обвинувальних актів до суду за різними категоріями кримінальних правопорушень. Тобто, зважаючи на велику завантаженість позивача, останній був позбавлений можливості проводити слідчі дії відразу у всіх кримінальних провадженнях, тому, як наслідок, в даних кримінальних провадженнях ще не було проведено слідчих дій. Натомість, позивачем для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин даних кримінальних правопорушень та встановлення осіб здійснюються в порядку черговості всі необхідні процесуальні дії та прийняття процесуальних рішень.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію»)

Згідно з приписами ч. ч. 1, 5 ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Від якості дій слідчого під час розслідування кримінального провадження залежить ефективність в цілому органів Нацполіції, з огляду на що, слідчий в роботі повинен насамперед виконувати якісно та добросовісно свої функціональні обов`язки, з урахуванням розумного навантаження, а не «на швидкість», що у кінцевому результаті, аж ніяк не сприятиме виконанню завдань, покладених КПК України на органи поліції.

Судом враховується, що ставлячи в провину позивачу відсутність вчинення ним передбачених процесуальним законом дій, а також порушення строків проведення досудового розслідування, представник відповідача ні під час оформлення результатів службового розслідування, ні на спростування доводів сторони позивача, викладених у позовній заяві, не навів переконливих та достатніх обставин, які достеменно підтверджували б наявність у діях позивача під час виконання ним службових обов`язків протиправних дій чи бездіяльності, які виразились у ігноруванні лише певних (вибраних) кримінальних проваджень чи наявності суттєвої різниці в показниках продуктивності у співвідношенні з іншими працівниками (слідчими) та однорідністю по показникам навантаження. Крім того, не спростовані стороною відповідача дані про наявність в провадженні позивача за період в 2019 році, 212 кримінальних проваджень, вказують про об`єктивну неможливість якісно, повно та з дотриманням основних принципів та завдань КК України, КПК України, здійснювати розслідування кримінальних проваджень, з урахуванням значного навантаження на слідчого. Також, у службовому розслідуванні не наведено наявність скарг з приводу допущення бездіяльності позивача в даних кримінальних провадженнях чи інших рішень, передбачених нормами КПК України.

Суд звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ не містить конкретних строків, в межах яких вбачалась неналежна організація роботи позивача, з урахуванням чого, суд вважає що в матеріалах службового розслідування та на, на час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відсутні належні та допустимі докази вчинення ним інкримінованого дисциплінарного порушення (проступку).

Таким чином, матеріалами службового розслідування, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не доведено наявності вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку та не конкретизовано, в чому ж саме полягає порушення позивачем вимог Закону №580-VIII, які дії в їх порушення вчинив чи не вчинив позивач, та які достеменно свідчать про їх наявність.

Також, при вирішенні даного спору, слід врахувати й наступне.

Згідно з вимогами ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. (ч. ч. 8, 9, 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту)

12 червня 2020 року представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/778/20, оскільки такий вид дисциплінарного стягнення як пониження у спеціальному званні на один ступінь, що є предметом розгляду у межах даного спору, можливо застосувати лише після притягнення до відповідальності особи у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Водночас, у межах справи № 320/778/20 позивач оскаржив такий вид дисциплінарного стягнення як попередження про неповну службову відповідність. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року позовні вимоги позивача були задоволенні у повному обсязі.

20 липня 2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову по справі № 320/778/20, якою апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 - без змін.

Тобто, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 по справі № 320/778/20 визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.12.2019 № 2832 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Києво- Святошинського ВП ГУНП в Київські області» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області анулювати запис у послужному списку ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.12.2019 №2832.

З урахуванням норм ст. 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», такий вид дисциплінарного стягнення як пониження у спеціальному званні на один ступінь (наказ оскаржується у даній справі) є більш суворішим видом стягнення, аніж попередження про неповну службову невідповідність (наказ про що було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку) та може бути застосований лише при певній послідовності від більш м`якого до більш суворого, з огляду на що, скасовано першочергове дисциплінарне стягнення щодо позивача у вигляді попередження про неповну службову невідповідність, більш суворіше стягнення - пониження у спеціальному званні на один ступінь, не може бути застосовано до позивача на даний момент.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі №802/2236/17-а.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність прийнятих рішень, не надав.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення. Доводи відповідача не спростовують встановлену під час розгляду справи відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за оскаржуваним наказом. Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх непідтвердженність матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 21.02.2020, з огляду на що, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (а.с. 10)

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 06.02.2020 № 15 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих правників Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.02.2020 № 65 о/с «По особовому складу» про пониження ОСОБА_1 у спеціальному званні на один ступінь до спеціального звання «лейтенант поліції».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ 40108616, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 156)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

повний текст постанови виготовлено у повному обсязі 15.10.2020

Суддя Панченко Н.Д.