Рішення № 92245373, 15.10.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. справа № 300/1883/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Федик О.В.,

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг", про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020, постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 14.07.2020, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського О.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «УМ Факторинг», відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020 та постанову про зміну реєстраційних даних від 14.07.2020 у виконавчому провадженні ВП №61354661 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованості в розмірі 11050,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та за відсутності факту укладення позивачем будь-яких кредитних договорів, відкриття провадження не за місцем проживання, перебування або місцезнаходження майна, з порушенням правил територіальної діяльності, протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020 у виконавчому провадженні №61354661 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованості в сумі 11050,00 грн. за Кредитним договором від 13.06.2019, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого є ТОВ «УМ Факторинг», а також протиправно винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 14.07.2020.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Правом подання відзиву на позов відповідач не скористався, витребувані судом копії документів виконавчого провадження №61354661 суду не надав, а тому, керуючись ч.1 ст.45, ч.6 ст.162, ч.2, ч.5 ст.77, ч.9 ст.80 КАС України суд розглянув справу за наявними в ній доказами.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суд не повідомив. Правом надання пояснень щодо позову третя особа не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.

29.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №139 про звернення стягнення з громадянина ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суми заборгованості по Кредитному договору №967203 від 13.06.2019, за період з 13.06.2019 по 23.12.2019 в розмірі 10050,00 грн., а також 1000,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса (всього 11050,00 грн.) (а.с.12).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. від 21.02.2020 відкрито виконавче провадження №61354661 з примусового виконання виконавчого напису №139, виданого 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість в сумі 11050,00 грн. за кредитним договором від 13.06.2019, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого є ТОВ УМ Факторинг» (а.с.8).

25.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва, при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса №139 від 29.01.2020, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 (а.с.10).

14.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва, винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, оскільки при реєстрації виконавчого документа в резолютивній частині невірно зазначено ініціали боржника, а саме внесено зміни в автоматизовану систему виконавчого провадження стосовно «по-батькові» боржника з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) складає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, які спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі також - Закон №1403-VІІІ), завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону № 1403-VIII та пункт 4 частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина перша статті 27 Закону №1403-VIII також передбачає право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 цього Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 25 вказаного Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Табінського О.В. визначено місто Київ.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: 1) за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або 2) за місцезнаходженням майна боржника.

Отже, правове регулювання питання «місце виконання рішення» відносно відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем щодо боржника – фізичної особи включає в себе, зокрема, місце проживання, місце перебування боржника, що регулюється наступними нормативно-правовими актами: Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, Цивільний кодекс України, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України».

Згідно частини 1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За приписами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ст.6 цього Закону).

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають Правила реєстрації місця проживання, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207.

Згідно пункту 7 цієї Постанови №207 реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за відповідною формою (п.9 Постанови №207).

Таким чином, реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації.

Тобто, законодавець місцем проживанням визначає зареєстровану інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання особи, із зазначенням відповідної адреси.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Вимогами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 13 розділу 111 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватного виконавця уповноважено самостійно проводити перевірку інформації про наявність боржника.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Вказана норма свідчить про те, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов`язок перевірити чи такий виконавчий документ пред`явлено до виконання за належним місцем виконання.

Як встановлено судом, у виконавчому написі нотаріуса №139 від 29.01.2020 адресою реєстрації боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Таким чином, згідно виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса №139 від 29.01.2020, адреса зареєстрованого місця проживання боржника значиться у місті Івано-Франківськ.

Відповідно до відомостей копії паспорта ОСОБА_1 , місцем проживання також значиться АДРЕСА_2 , дата реєстрації - 15.03.2006 (а.с.16).

Отже, на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020 ВП №61354661 з примусового виконання виконавчого напису №139 від 29.01.2020, у відповідача була наявна інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача в м.Івано-Франківську, що в контексті частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» є місцем проживання боржника.

Будь-які відомості про місце проживання, місцезнаходження позивача в м.Києві, чи знаходження майна (рухомого та/або нерухомого) позивача в м.Києві в матеріалах справи відсутні.

Таких доказів відповідачем суду не надано, хоча в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України, обов`язок доказування належить відповідачу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання боржника-фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про зареєстроване місце проживання в іншому виконавчому окрузі та, як наслідок, протиправно прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020 у виконавчому провадженні №61354661.

Як наслідок, вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 14.07.2020 також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1681,60 грн. підтверджується квитанціями за №0.0.1789109128.1 від 03.08.2020 та №0.0.1816687056.1 від 27.08.2020, а тому за рахунок відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Докладніше кожна з категорій витрат, пов`язаних з розглядом справи, конкретизована в статтях 134- 138 КАС України.

Згідно із частинами 1 - 5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесених сум судових витрат на правову допомогу позивачем надано копію квитанції №277984 від 14.07.2020 на суму 1500,00 грн.

Копії договору про надання юридичних послуг з надання правничої допомоги, акту приймання-передачі надання послуг на суму 1500,00 грн., розрахунків судових витрат чи будь-яких інших доказів на підтвердження факту понесених сум судових витрат на правничу допомогу, пов`язану із розглядом цієї справи, позивачем суду не надано. В квитанції №277984 від 14.07.2020 також відсутні відомості про оплату 1500,00 грн. за правову допомогу, надану в межах розгляду цієї справи.

Суд зазначає, що критеріями визначення та розподілу судових витрат є:1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, своєчасність подання.

З огляду на надані позивачем докази понесення судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказані витрат не є підтвердженими, а тому не підлягають до стягнення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2020 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №139 від 29.01.2020 у виконавчому провадженні №61354661 та постанову про заміну (доповнення) реєстраційних даних від 14.07.2020 у ВП №61354661.

Стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (вул.Старосільська, 1 У, офіс № 3, м.Київ, 02125, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 287, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 16.10.2020.