Рішення № 92245196, 16.10.2020, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/302/20

Провадження № 2/702/190/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е)

16 жовтня 2020 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

під головуванням судді: Мазай Н. В.

за участю секретаря судового засідання: Кольц І.С.

сторони: не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 19.05.2019 між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (надалі - відповідач, Кредитодавець) укладено Договір про надання кредиту №2301568 (далі «Кредитний договір»).

Відповідно до п. 1.1. невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що начебто розміщені на Сайті Кредиторавця www.alexcredit.com.ua (далі - Правила).

Поряд з цим згідно з п.1.3. Кредитного договору за Договором Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України - гривні.

Також відповідно до п.1.4. Кредитного договору сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання Договору) складає 4 000,00 гривень (надалі за текстом - сума кредиту).

Відповідно до п.1.6. Кредитного договору ставки нарахування процентів і розмір пені за цим Договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,7%; акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,36 %; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 1,70%; пеня за один день користування кредитом поза Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 1,30 %.

Згідно з п.1.7. Кредитного договору у випадку використання кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів (включаючи Дострокове погашення кредиту) позикодавець сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п. 1.4. Договору суми кредиту.

Згідно з п.1.9. Кредитного договору сторони встановлюють узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 18.06.2019 (включно).

Відповідно до п. 1.10. Кредитного договору Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.4. Договору в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

Фактично відповідно до умов договору, видача коштів позиціонується, як надання кредитних коштів.

Вона вважає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», у зв`язку з чим, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому вона змушена була звернутись до суду.

Порушення своїх споживчих прав вбачає в наступному.

Порушення відповідачем норм встановлених ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Так відповідно до п.7.5.8. Кредитного договору підписуючи даний Договір, вона начебто заявляє та гарантує кредитодавцю, що повідомлена про свої права згідно ЗУ «Про захист прав споживачів».

Проте будь який окремий документ, що містив би інформацію зокрема про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, їй не надавали і ні де про це вона не ставила свій підпис.

Також із п. 1.1 .Кредитного договору начебто вбачається, що невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на Сайті Кредитодавця www.alexcredit.ua (далі - https://alexcredit.ua/umovi).

Проте такий документ, як «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит» їй не надавалися, як не знайшла вона такої інформації і на інтернет сайті Товариства.

Не дивлячись на той факт, що відповідно до п. 7.5.6. Кредитного договору вона начебто підтверджує, що отримала від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», проте насправді цього зроблено не було, адже окремий підписаний документ з такою інформацією відсутній.

Отже, недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ПК України, для визнання даного Кредитного Договору не дійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Відповідно до п.1.6, 1.9 Кредитного договору за користування кредитом вона сплачує Товариству відсотки в розрахунку 1,7% (процентів) за кожний день користування кредиту.

Тобто за користування 4000.00 грн. за 30 календарних днів вона сплачує Товариству 2040.00 грн. (4000Х(1,7X365)% /365X30 = 2 040,00)

Відповідно до умов п. 1.6. Кредитного договору пеня за один день користування кредитом поза узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 1,30%.

Тобто фактично, якщо вона не повертає вчасно суму кредиту 4000 грн, то відповідно до п.1.6. сплачує суму компенсації з розрахунку (4000Х(1,3X365)% /365X30 = 1560 грн.), а отже сума компенсації становить більше 50%, що відповідно до ч.5 п. 3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» та є несправедливою умовою.

Посилання у п. 1.12. Кредитного договору про те, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» максимальна сума неустойки (пені, штрафу), що може бути нарахована Кредитедавцем не може перевищувати 50% від загальної вартості кредиту, що становить за цим Договором 3 020,00 грн. Якщо Сума кредиту перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день укладення цього Договору, то максимальна сума неустойки (пені, штрафу) відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати половини Суми кредиту, що складає 2000,00 грн. Максимальна сума неустойки (пені, штрафу), що може бути нарахована за цим Договором 3020.0 грн також не відповідає нормам ч.5 п. 3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів», адже по-перше кредитодавець може декілька днів нараховувати пеню за назаконною ставкою на рівні 1,3% (в її випадку за 30 днів пеня становить 1560,00 грн.), хоча ця сума начебто не буде перевищувати 3020,00 грн.

Таким чином, вважає, що сума компенсації, яку вона повинна сплатити кредитору становить більше 50%, що відповідно до ч.5 п. 3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою, а тому п. 1.6 Кредитного договору повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору строк дії цього Договору визначається з моменту його укладення між сторонами та діє до повного виконання сторонами обов`язків за ним.

Поряд з цим, розділ 5 Кредитного договору Відповідальність сторін, не містить умов про відповідальність кредитодавця.

Проте, згідно п.9 ч. 1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір, повинен містити: права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Таким чином, є всі підстави для визнання п.3.1. та розділу 5 Кредитного договору не дійсними.

Відповідач їй повідомляв про умови та строки обробки її персональних даних. З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що надана нею згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

Вважає, що вищевказаний п. 7.5.5. Кредитного договору є незаконним та суперечить абз. 5, 11 п.2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних».

Відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, є порушенням закону та підставою для визнання п. 7.5.5 Кредитного договору, щодо обробки персональних даних, не дійсним.

Просить визнати недійсним Кредитний договір № 2301568 від 19.05.2019.

Ухвалою суду 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Відзив відповідачем не подано.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Відповідно до поданого клопотання просить справу розглядати у її відсутність. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 223 ЦПК України дає право суду у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), суд вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами.

16 жовтня 2020 року, відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним кредитного договору у зв`язку із невиконанням відповідачем вимог ч. 2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 ЗУ « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 19.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2301568. Згідно даного договору позивач отримав кредит в сумі 4 000 грн строком на 30 днів. Позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (а.с.8-10).

Згідно із п. 1.3 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України- гривні. Відповідно до п. 1.4 Договору сума кредиту складає 4000 грн. Нарахування процентів згідно із п.1.5 Договору здійснюється відповідно до ст. 1054 ЦК України, виходячи з Базової процентної ставки, акцій, програми лояльності. Базова процентна ставка згідно із п.1.6 Договору за 1 день користування кредитом складає 1,7%. Акційна ставка - 1,36%. Спеціальна процентна ставка – 1,70 %. Пеня з 1 день користування кредитом 1,30 %. Згідно із п. 1.8 Договору дата надання кредиту, узгоджений строк повернення і дата повернення вказані у Графіку платежів, що визначається у Додатку №1 до цього Договору та є невід`ємною його частиною. Сторонами встановлено згідно із п. 1.9 строк повернення кредиту 30 календарних днів до 18.06.2019. Кредит відповідно до п.1.10 надано у безготівковій формі.

Згідно із Розділом 2 Договору визначено права та обов`язки сторін. Відповідно до п.3.1 строк дії Договору визначено до повного виконання. Відповідно до Розділу 4 визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів, умови відмови від надання та одержання кредиту. Згідно із Розділом 5 встановлено відповідальність сторін. Відповідно до п.5.2 порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно із Розділом 6 визначено порядок вирішення спорів. Відповідно із Розділом 7 визначено інші умови договору. Зокрема згідно із п.7.5 Договору укладаючи договір позичальник заявляє та гарантує, що усвідомлює та підтверджує те, що умови Договору зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними і справедливими. Під час укладення Договору позичальник не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин, надав інформацію, відомості та документи, які є достовірними і відповідають дійсності. Не є обмеженим. Надає згоду на збирання, накопичення, використання та обробку персональних даних, отримав від кредитодавця до укладення Договору інформацію, зазначену у ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб встановлюється виключно такими особами. Повідомлений про права відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно з умовами укладеного договору сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця ( п.7.10 Договору).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується у ст.3 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Крім того, свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 3 вересня 2015 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 2301568 від 19.05.2019 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, розмір процентів, умови кредитування та інше.

Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ( а.с.10).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підписуючи договір, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з усіма його умовами, в зв`язку з чим доводи позивача про ненадання відповідачем інформації, яка стосується наданих фінансових послуг є безпідставними.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення договору) передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, посилання позивача на недотримання відповідачем вимог частини 2 вищевказаної статті є недоречними та не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дана частина виключена у відповідності до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Крім того, у Договорі наявна вся інформація щодо розрахунку суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, детальний розпис сукупної вартості кредиту із зазначенням терміну платежу та інша інформація, передбачена Законом України «Про споживче кредитування».

Також, у Договорі зазначено, що позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитора інформацію, що визначена ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Ознайомившись з умовами кредитного договору та вважаючи їх прийнятними для себе, позивач шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та підписанням договору, підтвердила, що отримала від відповідача всю необхідну інформацію щодо умов кредитного договору та погодилася з ними чим висловила своє волевиявлення і згоду з усіма умовами договору. Факт підписання позичальником ОСОБА_1 Кредитного Договору електронним підписом - одноразовим ідентифікатором не оспорюється.

Також, позивач вважає, що умови Договору, а саме п.1.6. оспорюваного договору є несправедливим в розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1, 2 п.5 ч. 3, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Пунктом 5.3 спірного договору встановлено, що у випадку порушення узгодженого строку повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю пеню, яка визначається у процентах від основної суми кредиту за кожний день прострочення і вказується у п. 1.6. цього договору.

Пеня за один день користування кредитом поза узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) -1,30% ( п. 1.6. Договору).

Сторони встановлюють узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 18.06.2019 (включно) ( п.1.9. Договору).

Розрахунок позивачем суми компенсації в розмірі 1560 грн, тобто за 30 днів прострочення платежу та пені в розмірі 3020,00 грн. суперечить умовам договору, зокрема п.5.3, оскільки розмір пені в даному випадку не є сталою величиною, а залежить від строку прострочення зобов`язань по поверненню кредиту (їх може бути, як більше 30 днів, що вказані позивачем, так і менше) і повністю залежить від волі позивача та добросовісного виконання ним умов договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору про надання кредиту № 2301568 від 19.05.2019 «Графік платежів», який згідно п. 1.8. Договору є його невід`ємною частиною, сума платежу за узгоджений строк повернення кредиту – 5632,00 грн, з яких: погашення основної суми кредиту – 4000,00 грн; проценти за користування кредитом в межах узгодженого строку повернення кредиту – 1632,00 грн.

Так, встановлені відсотки за користування кредитом, згідно Графіку погашення кредиту в сумі 1632,00 грн. не перевищують 50 відсотків від суми кредиту, а тому не можуть вважатися несправедливою умовою.

Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, відповідачем було надано позивачу повну інформацію про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства України.

Нарахування пені за неправомірне користування грошовими коштами взагалі не встановлює вимогу щодо обов`язку сплати споживачем фіксованої суми у разі невиконання ним зобов`язань, а встановлює відповідальність, яка збільшується в залежності від кількості днів прострочення.

Встановлення такого виду відповідальності не може розглядатися як компенсація в розумінні п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1341цс15 та постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 314/2367/15-ц.

Позивач посилається на те, що договір не містить умов про відповідальність відповідача, разом з тим, позивач при укладанні договору погодилася з такими умовами договору, що свідчить про те, що позивач вважала умови договору справедливими.

Крім цього, відповідно до розділу 5 Договору визначено відповідальність сторін, тобто кредитодавця та позичальника ( п.5.1 Договору).

На думку позивача, п.7.5.5. Договору є незаконним та суперечить абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних».

Так, згідно п. 7.5.5. Договору укладаючи цей договір позичальник надає згоду кредитодавцю на збирання, накопичення, використання та обробку персональних даних, отриманих з метою надання кредиту. Згідно п. 7.5.6. отримав від кредитодавця до укладення Договору інформацію, зазначену у ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Позивач підписуючи Договір, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з усіма його умовами та надала свою добровільну згоду на обробку її персональних даних протягом строку існування відповідної мети та цілі, визначених Договором.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки».

Відповідно до абз. 5 та 11 ч.2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних», суб`єкт персональних даних має право: 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних.

Згідно п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних», підставою для обробки персональних даних, зокрема є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Позивач не надала суду доказів того, що вона зверталась до Товариства із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору, а також не скористалась правом на відкликання згоди на укладення кредитного договору згідно з ч.3 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо незаконності п.7.5.5. Договору, та що він суперечить абз.5, 11 п.2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних».

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги відсутність встановлених обставин, які свідчать про недійсність оспорюваного правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав як споживача звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Доказів понесення позивачкою інших судових витрат суду не надано.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови в задоволенні позову позивача, який звільнений від сплати судового збору, судові витрати відносяться на рахунок держави.

Згідно ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 2-7, 9-13, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області 30.04.2003, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (вул Стартова, 9 –А, 2 поверх м Дніпро, код ЄДРПОУ 41346335).

Суддя Н. В. Мазай