Рішення № 92245046, 12.10.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2020 р. м.Житомир справа № 278/681/20

провадження № 2/296/2267/20

Корольовський районний суд у складі головуючої судді Петровської М.В., за участю: секретаря судового засідання Лужко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Житомирського районного суду Житомирсьскої області із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 29.11.2010 у розмірі 37 474,91 грн станом на 31.01.2020, яка складається з наступного: 2830,14 грн - заборгованість за кредитом; 28 451,54 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 3 932,52 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 760,71 грн - штраф (процентна складова).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.11.2010 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Вказує, що оскільки відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов`язаннями, у нього виникла заборгованість, яка станом на 31.01.2020 становить 37 474,91 грн та складається з наступного: 2 830,14 грн - заборгованість за кредитом; 28 451,54 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 3 932,52 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 760,71 грн - штраф (процентна складова).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 02.04.2020 цивільну справу №278/681/20 передано для розгляду за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020, для розгляду вказаної цивільної справи головуючим суддею визначено Петровську Марину Вікторівну.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

В судове засідання, призначене на 28.08.2020 та 15.09.2020 сторони не з`явились,про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання, відповідно до змісту якого АТ КБ "ПриватБанк" позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами направлялися на адресу відповідача за його зареєстрованим місцем проживання та вказані документи повернулися до суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позов, а також наявну згоду позивача, суд вирішив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до приписів ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

29 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.17 та зворот).

Так, у заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті https://privatbank.ua.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", що підтверджується витягом із статуту Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47-49).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31.01.2020 за договором № б/н від 29.11.2010 утворилась заборгованість у розмірі 37 474,91 грн, яка складається з наступного: 2830,14 грн - заборгованість за кредитом; 28 451,54 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 3 932,52 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 760,71 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 8-16).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін

Пунктом 1 частини першої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статтей 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, що включає у себе його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від 29.11.2010 та невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, АТ КБ "ПриватБанк" надало суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" від 29.11.2020, оформлену з ОСОБА_1 , витяг з тарифів обслуговування кредитних карток "Універсальна", витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", розрахунок заборгованості станом на 30.01.2020.

Суд зазначає, що у анкеті-заяві, підписаній ОСОБА_1 , відсутнє зазначення: типу наданих банком послуг, розміру наданого відповідачу кредитного ліміту, умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Також, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення неустойки, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та Правила банківських послуг», які діяли для всіх, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем «Умови і Правила надання банківських послуг» не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131св19).

Крім того, банк не надав доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки, строку її дії, розміру наданого банком кредитного ліміту.

Виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім`я відповідача та на який банком було зараховано кредитні кошти, до позовної заяви також додано не було.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів (у готівковій або безготівковій формі).

При цьому, самостійно здійснений та наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не може бути належним доказом наявності такої заборгованості та/або свідчити про її розмір, за відсутності сукупності інших допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані позивачем докази не можуть беззаперечно свідчити про укладення між сторонами кредитного договору від 29.11.2010 та про наявність у ОСОБА_1 як заборгованості за кредитом, так і по відсоткам за його користування та неустойки в розмірі 37 474,91 грн, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору, досягнення сторонами всіх істотних його умов та фактичного його виконання у обсязі, зазначеному позивачем.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у: постанові від 31.10.2019 у справі №753/8552/16-ц, від 07.06.2018 у справі №755/17553/16, від 06.06.2018 у справі №364/594/17, від 24.05.2018 у справі №630/366/16-ц, від 10.05.2018 у справі №357/16301/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В силу приписів статті 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352 ЦПК України, суддя, -

вирішив:

У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено: 12 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя М. В. Петровська