Вирок № 92242240, 16.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2020 Справа №607/23630/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

при секретарі Храпак М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210000000238 від 16 червня 2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не депутата, водія в ПП «Тернвояж», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , котрий проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого в порядку ст. 89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю: прокурора Середзінського І.В., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілого адвоката Верес М.Я., представника цивільного відповідача адвоката Карчевського В.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника адвоката Рукавця О.В.,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2019 року о 10 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автобусом «ЗАЗ І-VАN А07А2», р.н. НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вулиці Митрополита Шептицького в м. Тернополі зі сторони вулиці Князя Острозького у напрямку вулиці Анатолія Живова.

Рухаючись у вказаному напрямку із швидкістю 21...25 км/год та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 11 (магазин «Ельмарт») та позначений дорожніми знаками 5.35.1/5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), водій ОСОБА_1 не був достатньо уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5, 1.7 та 2.3 (б) ПДР, які зобов`язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, а також бути особливо уважним до таких категорій учасників дорожнього руху, як люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності.

Під час подальшого руху, із зазначеною швидкістю, водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з допомогою тростини перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході, справа наліво відносно напрямку руху автобуса, в порушення вимог п. 18.1 ПДР, не зменшив швидкість свого руху та в подальшому не зупинився перед пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, хоча мав для цього технічну можливість, а продовжив рух.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил, водій ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та виїхавши на нерегульований пішохідний перехід, допустив на ньому наїзд на пішохода ОСОБА_3 передньою правою частиною керованого автобуса «ЗАЗ І-VАN А07А2» та подальший переїзд автобусом через її тіло.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_3 спричинено масивну травму тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, від чого настала її смерть на місці пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав, у вчиненому щиро розкаявся.

По суті провадження повідомив про те, що на момент, коли відбулося ДТП, перебував за кермом автобуса. Також повідомив про те, що умислу на вчинення ДТП у нього не було, висловив щирі співчуття рідним померлої. Визнав те, що події, які мали місце на той час підтверджуються доказами, які надані суду. Зауважив, що ним відшкодовано шкоду потерпілій, що заявлена нею у цивільному позові.

Окрім власного визнання, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, повністю доведена дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема:

-показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні повідомила про те, що 16 червня 2019 року - в неділю, її мати в період з 08.00 год. до 10.00 год. перебувала на богослужінні в церкві, що по вул. Руській, після чого поверталася додому. При цьому прямувала по вул. Шептицького, по пішохідному переході навпроти гастропабу «Натура». Вказаним маршрутом вона пересувалася протягом останніх п`яти років. При переході дороги вона була обережна, бо мала проблеми зі здоров`ям. У зв`язку з тим, що в матері одна нога була коротшою, вона переходила дорогу в місцях, де були низькі бордюри. Тому саме на тому переході вона завжди переходила дорогу. Швидко пересуватись вона фізично не могла. О 10.15 год. від працівників поліції їй стало відомо про те, що відбулося ДТП. Її чоловік ОСОБА_4 повідомив про те, що мати загинула. Коли вона прибігла на місце події, тіло матері забрали до моргу. Матір завжди пересувалася з тростинкою, щоб їй легше було ходити. Також повідомила про те, що обвинуваченим відшкодовано заявлену щодо нього в цивільному позові шкоду, тому в цій частині цивільний позов не підтримала;

-показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні повідомив про те, що є чоловіком ОСОБА_2 . По суті провадження повідомив наступне. 16 червня 2019 року близько 10.15 год. йому зателефонували працівники поліції та повідомили, щоб він підійшов по вул. Шептицького, до «Ельмарту», бо там відбулося ДТП, та можливого його родичка потрапила в це ДТП. На той момент перебував по вул. Оболоня. Прийшовши на місце ДТП побачив тіло, що було накрите блакитною скатертиною. Підійшовши ближче побачив, що це матір дружини. На той момент зафіксували її смерть. Згодом йому стало відомо, що винуватцем ДТП є водій маршрутного таксі №14, у зв`язку з ДТП дружина переживала стресову ситуацію, лікувалась в лікарні. Перед судовим засіданням п`є заспокійливе.

Окрім наведених показань потерпілої та свідка, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, доводиться також дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема, оголошеними в судовому засіданні:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16 червня 2019 року, в якому зафіксовано огляд місця ДТП - ділянки проїзної частини по вул. Шептицького м. Тернопіль, що навпроти будинку №11 (магазин «Ельмарт»). В місці ДТП наявний нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожніми знаками 5.35.1/5.35.2. «Пішохідний перехід» ПДР України, та дорожньою розміткою «Зебра», яка проглядається лише біля тротуарів. Через дальню межу пішохідного переходу, перпендикулярно до країв проїзної частини дороги проведено умовну лінію, яка виконуватиме роль базової лінії і до якої буде здійснено поздовжню прив`язку слідів про ДТП. На місці ДТП виявлено наступну слідову інформацію: 1) слід гальмування правих коліс автобуса, прямолінійний, довжиною 1,50 м. Початок сліду розташований на відстані 5,40 м. до бокової лінії та 4,30 м. до правого краю проїзної частини дороги. Слід, розташований під задньою частиною автобуса, є паралельним повздовжній осі автобуса; 2) слід гальмування лівих коліс автобуса, прямолінійний та паралельний сліду №1, його довжина - 1,0 м. Початок знаходиться на відстані 5,5 м. до бокової лінії та 5,70 м. до правого краю дороги. Сліди гальмування у вигляді широких смуг - нашарування гуми; 3) ділянка речовини біологічного походження - крові та мозкові речовини, у формі, наближеній до еліпсоподібної. Перший у напрямку огляду, фрагмент мозкової речовини розташований на відстані 4,65 м. до правого краю дороги та 6,5 м. до бокової лінії. Вказана ділянка довжиною 2,10 м., шириною 1,20 м., розташована в районі правого заднього колеса автобуса; 4) праве заднє колесо автобуса, на шині якого наявні сліди крові та мозкової речовини. Відстань від колеса до бокової лінії - 7,20 м., до правого краю дороги - 4,10 м.; 5) труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_3 , в положенні лежачи на спині, перпендикулярно до країв проїзної частини дороги, головою в бік тротуару. На тілі та голові наявні численні тілесні ушкодження та смуги крові. Труп в одязі з місця пригоди направлено в морг ТОБ СМЕ. До бокової лінії - 8,0 м., до правого краю дороги - 2,6 м.; 6) автобус «ЗАЗ I-VAN АО7А2», р.н. НОМЕР_1 , 2007 р.в., біло-зеленого кольору, розташований в межах проїзної частини дороги, дещо під кутом відносно елементів дороги передньою частиною обернений в бік вул. Живова. Відстань від осі правого переднього колеса до правого краю дороги - 4,60 м. Зовнішнім оглядом передньої та правої бокової частини автобуса не виявлено слідів, характерних для наїзду на пішохода. Автобус «ЗАЗ I-VAN АО7А2», р.н. НОМЕР_1 з місця пригоди вилучено та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів Тернопільського ВП ГУНП;

-додатком №1 до протоколу огляду місця події - схемою від 16 червня 2019 року по вул. Шептицького в м. Тернопіль;

-таблицями ілюстрацій до протоколу ОМП;

- висновком експерта №495 від 15 липня 2019 року, згідно резолютивної частини якого, смерть гр-ки ОСОБА_3 настала внаслідок масивної травми тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів.

Встановлені у гр-ки ОСОБА_3 тілесні ушкодження виникли прижиттєво, незадовго до настання її смерті, що підтверджується забарвленням синців, станом поверхонь саден, відсутністю ознак загоєння в ранах та ушкодженнях внутрішніх органів, ознак консолідації (зрощення) у переломах кісток та розривах зчленувань, наявністю рідкої крові у порожнинах тіла, відсутністю макроскопічних і мікроскопічних проявів тканинних та клітинних реакцій на спричинені ушкодження.

Зазначені ушкодження, зважаючи на їх види (переломи, розриви, тріщини та розміщення внутрішніх органів, крововиливи, синці, садна), утворилися від, значної за силою, дії тупих предметів.

Рани правої верхньої кінцівки та рана лівого стегна, з огляду на їх морфологічні властивості, наявність просторих відшарувань стінок ран на верхній кінцівці, шкірних покривів прилеглих ділянок тіла на нижній кінцівці, утворилися від надмірного перерозтягнення м`яких тканин вказаних ділянок тіла.

Згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995), виявлені на трупі ОСОБА_3 травматичні зміни, стосовно живих осіб, за ознакою небезпеки для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Різноманітний характер та масивність травматичних змін, локалізація їх на різних анатомічних ділянках та протилежних поверхнях тіла, поширеність на декілька ділянок тіла, сплощення грудей і деформація грудей за рахунок численних двобічних переломів ребер, ключиці та тіла грудини, наявність переломів остистих відростків хребців та розміщення внутрішніх органів, морфологічні властивості переломів кісток тазу, в сукупності вказують, що в даному випадку мала місце транспортна, зокрема, автомобільна, травма.

Між тілесними ушкодженнями, що отримані гр-кою ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та настанням її смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок;

*висновком експерта №4.6-343/19 від 19 липня 2019 року, згідно резолютивної частини якого, на момент експертного дослідження система рульового керування автобуса ЗАЗ I-VAN А07А2, р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та вимогам п. 31.4.2. (Рульове керування) ПДР України відповідає. На момент експертного дослідження технічних несправностей (невідповідностей) робочої гальмової системи автобуса ЗАЗ вимогам п. 31.4.1. (Гальмові системи) ПДР України не виявлено - робоча гальмова система знаходиться в працездатному стані. Шини і колеса наданого на дослідження автобуса вимогам п. 31.4.5. (Колеса і шини) ПДР України відповідають. Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування транспортним засобом, на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами (діагностичними параметрами і симптомами) - технічних несправностей (невідповідностей) досліджуваних систем, а саме рульового керування, робочої гальмової та стану шин і коліс автобуса ЗАЗ I-VAN А07А2, р.н. НОМЕР_1 не виявлено, тому поставлені питання позбавлені технічного змісту і по цій причині не вирішувались;

- висновком експерта №4.6-344/19 від 22 липня 2019 року, згідно резолютивної частини якого контакт автобуса «ЗАЗ-І-VAN А07А2» при наїзді (переїзді) на пішохода відбувся його нижньою правою частиною днища (декоративна накладка переднього бампера, внутрішня поверхня переднього правого колеса, передня балка автобуса). Наїзд (переїзд) автобуса «ЗАЗ-І-VAN А07А2» на пішохода відбувся у поперечному напрямку по відношенню до елементів дороги на смузі руху до вул. Живова, у повздовжньому напрямку передує «ділянці речовини біологічного походження», яка зафіксована у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та на додатку № 1 до протоколу огляду місця події схемі, у напрямку переміщення транспортного засобу;

- висновком експерта №8-148/149/4.6-345/19 від 29 липня 2019 року, згідно резолютивної частини якого, при заданих вихідних даних та технічних характеристиках автобуса «ЗАЗ І-VAN А07А2», на відеозаписі «відео ломбард Благо.аvі» автобус «ЗАЗ I-VAN А07А2» р.н. НОМЕР_1 (біло-зеленого кольору), (в проміжку часу 10:17:00-10:17:03 часової мітки відео), при умові його рівномірного руху, рухався зі швидкістю в діапазоні 21...25 км/год з найбільш ймовірною швидкістю 23 км/год.;

- висновком експерта №4.6-533/19 від 25 вересня 2019 року, згідно резолютивної частини якого, в умовах цієї дорожньо-транспортної ситуації, яка склалася, відповідно до заданого варіанту вихідних даних, при якому пішохід ОСОБА_3 перетинала проїзну частину в межах пішохідного переходу та місце наїзду знаходиться в межах пішохідного переходу, водій автобуса «ЗАЗ I-VAN А07А2» повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України.

Проведеним дослідженням встановлено, що, відповідно до заданого варіанту вихідних даних, при якому пішохід ОСОБА_3 перетинала проїзну частину в межах пішохідного переходу та місце наїзду знаходиться в межах пішохідного переходу, якщо б водій автобуса «ЗАЗ І-VAN А07А2» наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, діяв так, як це викладено у п. 1 дослідницької частини висновку, то в такому випадку його дії можна було б вважати такими, які б відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, і такі його дії, з технічної точки зору, не повинні були б призвести до наїзду на пішохода.

Як вбачається із проведеного дослідження, відповідно до заданого варіанту вихідних даних, при якому пішохід ОСОБА_3 перетинала проїзну частину в межах пішохідного переходу та місце наїзду знаходиться в межах пішохідного переходу, на момент проведення експертизи не відомі причини технічного характеру, які б завадили водію автобуса «ЗАЗ І-VAN А07А2» діяти відповідно до вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, отже його дії в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідали зазначеним вимогам пункту Правил.

При заданому комплексі вихідних даних, відповідно до заданого

варіанту вихідних даних, при якому пішохід ОСОБА_3 перетинала проїзну

частину в межах пішохідного переходу та місце наїзду знаходиться в межах

пішохідного переходу, не відповідність дій водія автобуса «ЗАЗ I-VAN А07А2» вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України привела до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішохода, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автобуса «ЗАЗ I-VAN А07А2» зазначеним вимогам пунктів Правил дорожнього руху України;

*протоколом огляду предметів від 20 червня 2019 року, в якому зафіксовано огляд - відеозапису, зробленого камерою зовнішнього спостереження, яка встановлена на приміщенні ломбарду «Благо» по вулиці Шептицького м. Тернопіль. Дане відео надане адміністрацією ломбарду та має назву «відео ломбард Благо»; відеозапису, зробленого камерою зовнішнього спостереження, яка встановлена на приміщенні магазину «Ювелірні вироби» по вулиці Шептицького м. Тернопіль. Дане відео надане адміністрацією магазину та має назву «1_08_R_20190616100000»; відеозапису, зробленого камерами зовнішнього спостереження, які встановлені на електроопорах перехрестя вулиць Живова - Шептицького м. Тернопіль. Дані відео за допомогою відповідної програми скачано із архіву інтернет мережі http://ternopil.webcam, доступ до яких надано КП «Інтеравіа». Дані відео мають назви «camera066_1560668400_1800» та «camera244_l560668400_1800».

Переглядом відеозапису «відео ломбард Благо» встановлено, що камера частково охоплює проїзну частину вулиці Шептицького м. Тернопіль, рух ТЗ по якій здійснюється справа наліво (зі сторони вул. Острозького у бік вул. Живова). На відеозаписі, у проміжку часу 10:17:00-10:17:03, зафіксовано рух автобуса «ЗA3 І-VAN А07А2», біло-зеленого кольору, тобто того самого ТЗ, яким надалі був вчинений наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Переглядом відеозапису - файл «1_08_R_20190616100000» встановлено, що камерою охоплено проїзну частину вулиці Шептицького м. Тернопіль, рух ТЗ по якій здійснюється зліва направо (зі сторони вул. Острозького у бік вул. Живова). На відеозаписі, у проміжку часу з 10:14:48 до 10:14:58, зафіксовано рух автобуса «ЗАЗ І-VAN А07А2», біло-зеленого кольору, тобто того самого ТЗ, яким надалі був вчинений наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Камерою не охоплено безпосереднього місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим, моменту наїзду автобуса «ЗАЗ I-VAN А07А2» на пішохода, а також траєкторії та темпу руху пішохода до наїзду, не зафіксовано. Лише, о 10:14:59 зафіксовано момент зупинки вказаного автобуса.

Окрім того, при перегляді відеозапису встановлено, що видимість у напрямку руху для водія автобуса «ЗАЗ I-VAN А07А2» на вказаній ділянці дороги нічим не обмежена, дорога є прямою в плані та горизонтальною, що свідчить про видимість з робочого місця водія пішохідного переходу, який знаходиться навпроти магазину «Ельмарт».

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому приходить до переконання про доцільність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи дані про особу винного, його вік, а також те, що він в силу ст.89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, офіційно працює, думку потерпілої, з врахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, до яких суд відносить визнання вини, відшкодування шкоди, відсутності обставин, які б обтяжували покарання, а тому суд вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання із встановленням іспитового строку, а також не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Потерпілою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до Страхової компанії ТАС АТ «СГ «ТАС», приватного підприємства «Тернвояж» та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Зокрема, позивач просить стягнути з ТАС АТ «СГ «ТАС» на її користь страхову суму 200 000 гривень за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в результаті ДТП, що спричинило смерть матері ОСОБА_3 . З приватного підприємства «Тернвояж» позивач просить стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. та матеріальні витрати: на поховання ОСОБА_3 в сумі 11 494 гривні; на покупку та встановлення надгробного пам`ятника в сумі 25 000 гривень, всього на загальну суму 436 494 гривні. З ОСОБА_1 позивач просила стягнути на її користь матеріальні витрати за лікування в сумі 5555 гривень та суму витрат на послуги адвоката в розмірі 6000 грн.

Від приватного акціонерного товариства «СГ «ТАС» до суду скеровано відзив на позовну заяву, в якому представник АТ «СГ «ТАС» (приватне) просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» (приватне) у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, з огляду на те, що позивач станом на 10 червня 2020 року не звертався до AT «СГ «TAC» (приватне) з заявами про страхове відшкодування, як це передбачено Законом та не надавав документів в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення позивача до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання, або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку AT «СГ «TAC» (приватне) не було. На даний час АТ «СГ «TAC» (приватне), відповідно до чинного законодавства України, не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування.

Від представника цивільного відповідача приватного підприємства «Тернвояж» адвоката Карчевського В.М. до суду скеровано відзив на позовну заяву, в якому останній просить позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_2 до приватного підприємства «Тернвояж» в частині відшкодування 11 494,00 гривень витрат на поховання ОСОБА_3 та 25 000 гривень на покупку та встановлення надгробного пам`ятника відмовити в повному обсязі, а в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень, спричиненої смертю її матері ОСОБА_3 , зменшити в межах розумності та справедливості.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та їх обґрунтування, подані відзиви АТ «СГ «ТАС» (приватне) та приватним підприємством «Тернвояж», вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

При цьому суд виходить із наступних матеріалів кримінального провадження та вимог Закону.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9367333 від 28 грудня 2018 року, укладеного між ТАС АТ «СГ «ТАС» (приватне) та Приватним підприємством «ТЕРНВОЯЖ» (строк дії полісу - з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року, страхова сума (ліміт відповідальності) за одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн., розмір франшизи становить 950 грн.).

Згідно ст.127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами) від 27 березня 1992 року № 6 шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01 березня 2013 року № 4 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Ст.5 цього Закону передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.22.1 ст.22 вказаного Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п.9.1 ст.9 вказаного Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п.9.3 ст.9 вказаного Закону, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 200 тисяч гривень на одного потерпілого.

Так, ліміт відповідальності згідно Полісу №АМ/9367333, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих становить 200 000, 00 грн., оскільки в кримінальному провадженні потерпілою є одна особа, то ліміт відповідальності становить 200 000, 00 грн.

Доводи страхової компанії в частині не звернення потерпілого із заявою про настання страхового випадку суд відхиляє, що узгоджується з правовою позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к. Зокрема, обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту».

Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Отже, матеріалами кримінального провадження встановлено, що пішохід ОСОБА_3 стала учасником ДТП, яка мала місце 16 червня 2019 року по вул. Митрополита Шептицького у м. Тернопіль та трапилася з вини водія ОСОБА_1 , винуватість якого встановлена судом. Настання смерті ОСОБА_3 внаслідок ДТП підтверджено висновком експерта судової медичної експертизи № 495 від 15 липня 2019 року.

Тобто у цьому випадку незвернення потерпілої ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_3 , безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Відповідно до п.27.3 ст.27 вказаного Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи вищевикладене, загальний розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю ОСОБА_3 , який підлягає сплаті ТАС АТ «СГ ТАС» становить 50076 грн. (12х4173 грн. - розмір мінімальної заробітної плати = 50076 грн.)

Відповідно до п.27.4 ст.27 вказаного Закону, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином загальний розмір відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника , який підлягає відшкодуванню ТАС АТ «СГ`ТАС» становить 50076 грн.

Таким чином, суд, з врахуванням наведених норм Закону та умов договору страхування вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Страхової компанії ТАС АТ «СГ «ТАС» про стягнення на її користь страхової суми в розмірі 200 000 гривень за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в результаті ДТП, що спричинило смерть її матері ОСОБА_3 підлягають до задоволення частково в розмірі 100 152 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до приватного підприємства «Тернвояж» про стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 400 000 грн. та матеріальних витрат: на поховання ОСОБА_3 в сумі 11 494 гривні; на покупку та встановлення надгробного пам`ятника в сумі 25 000 гривень, то їх слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Із змісту ст. 23 Цивільного кодексу України фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої душевними стражданнями у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства «Тернвояж» на її користь витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, водночас, вказані вимоги слід пред`являти у відповідності до п.27.4 ст.27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страховика (МТСБУ), який здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника. У відповідності до ст.1194 ЦК України, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, така особа повинна сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Водночас, слід зазначити і про те, що у відзиві на позовну заяву АТ «СГ «ТАС» (приватне) вказано про те, що страхова компанія відшкодує позивачу витрати на поховання у розмірі 8780,00 грн. після розгляду справи та звернення до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в установленому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та надання підтверджуючих документів. З огляду на вказане, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з приватного підприємства «Тернвояж» моральної шкоди в розмірі 400 000 гривень, то позивачем в обґрунтування позовних вимог в цій частині вказано про те, що їй було заподіяно моральну шкоду у вигляді особливих душевних страждань та переживань, яких вона зазнала та продовжує зазнавати, внаслідок пережитих подій, зокрема, у зв`язку з втратою матері її турбує безсоння, порушення нормального способу життя її та її сім`ї, у зв`язку з чим ними докладено зусиль для налагодження та організації стабільного способу життя. А в результаті смерті матері у позивача розпочалися проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим вона понесла матеріальні витрати на проведення обстеження та лікування. При визначені розміру моральної шкоди завданої ОСОБА_2 , суд, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілою, унаслідок ДТП, у зв`язку з якою вона втратила матір, перенесені значні моральні страждання та негативні наслідки, що настали у зв`язку із цим у виді порушення звичного способу та ритму життя, виникнення проблем зі здоров`ям, вважає, що їй завдано моральної шкоди, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 100 000 гривень.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення: судової автотехнічної експертизи № 4.6-343/19 від 19 липня 2019 року в сумі 1256,08 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи № 4.6-344/19 від 22 липня 2019 року в сумі 1884,12 грн., комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 8-148/149/4.6-345/19 від 29 липня 2019 року в сумі 1256,80 грн., судової автотехнічної експертизи № 4.6-533/19 від 25 вересня 2019 року в сумі 1256,08 грн. Загальна сума витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування становить - 5653,08 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт на автобус «ЗАЗ I-VAN A07A2» з р.н. НОМЕР_2 , що накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2019 року, необхідно - скасувати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на нього наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до Страхової компанії ТАС АТ «СГ «ТАС» та приватного підприємства «Тернвояж» задовольнити частково.

Стягнути з Страхової компанії Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (03062, м.Київ, пр. Перемоги, буд.65, код ЄДРПОУ: 30115243) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_3 ) 100 152 ( сто тисяч сто п`ятдесят дві) грн. страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного Підприємства «Тернвояж» (46005, м.Тернопіль, вул. Галицька, 38, код ЄДРПОУ: 33271606) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_3 ) 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.

Процесуальні витрати за проведення: судової автотехнічної експертизи № 4.6-343/19 від 19 липня 2019 року в сумі 1256,08 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи № 4.6-344/19 від 22 липня 2019 року в сумі 1884,12 грн., комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 8-148/149/4.6-345/19 від 29 липня 2019 року в сумі 1256,80 грн., судової автотехнічної експертизи № 4.6-533/19 від 25 вересня 2019 року в сумі 1256,08 грн., на загальну суму - 5653,08 грн., стягнути з ОСОБА_1 в користь держави.

Речові докази: три оптичні диски формату «DVD-R» із відеозаписами з камер спостереження з перехрестя вулиць Живова-Шептицького, магазину «Ювелірні вироби» та ломбарду «Благо» - зберігати при матеріалах справи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2019 року, на автобус «ЗАЗ I-VAN A07A2» з р.н. НОМЕР_2 - скасувати, вказаний транспортний засіб повернути власнику - ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя Гуменний П.П.