Рішення № 92241856, 30.09.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1518/20

Номер провадження 2/585/616/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої – судді Машини І.М.,

при секретарі – Шемчук І.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Українська універсальна біржа про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в червні 2020 р. звернулися до суду з вищевказаним позовом, в якому просять визнати дійсним Договір купівлі-продажу, реєстровий № НР-4, укладений 15 березня 2001 року, зареєстрований на Українській універсальній біржі, відповідно до якого ОСОБА_4 , діючи через брокера брокерської контори № 007, з однієї сторони продала, а ОСОБА_5 , діючи через брокера брокерської контори № 008, з другої сторони, купив нерухоме майно: жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 40,7 кв. м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.03.2001 ОСОБА_6 , діючи через брокера брокерської контори № 007, з однієї сторони (продавець), та ОСОБА_5 (батько позивачів), діючи через брокера брокерської контори № 008, з другої сторони (покупець), уклали договір купівлі-продажу реєстровий № НР-4, згідно біржових торгів на Українській універсальній біржі. Згідно зазначеного договору ОСОБА_5 купив у ОСОБА_7 вищевказаний жилий будинок. Договір не був нотаріально посвідчений, що відповідало положенням ст. 15 Закону України від 10.12.1991 р. «Про товарну біржу». Реєстрація права власності ОСОБА_5 на дане майно проведена відповідно до закону. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів ОСОБА_5 помер, і після його смерті вищевказане нерухоме майно увійшло до складу спадщини. Спадщину після його смерті прийняли його діти – позивачі по справі як спадкоємця першої черги, однак нотаріусом їм не може бути видане свідоцтво про право на спадщину в зв`язку з відсутністю факту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку. Проте, оскільки як вбачається договору купівлі-продажу № НР-4 від 15.03.2001 сторони досягли згоди з приводу усіх істотних умов та відповідно виконали всі умови (продавець отримав від покупця кошти за нерухоме майно та здійснив дії щодо передачі нерухомого майна у власність покупця), то такий договір може бути визнаний судом дійсним.

08 липня 2020 р. суддею Роменського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 30.09.2020.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явилися, в поданій до суду заяві представник ОСОБА_8 клопотав про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти позову не заперечувала.

Представник третьої особи Української універсальної біржі до суду не прибув, в письмових поясненнях клопотав про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечень не мають, посилаючись на законність набуття покупцем ОСОБА_5 у власність жилого будинку.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № НР-4 від 15.03.2001, зареєстрованого Українською універсальною біржею, ОСОБА_9 , діючи через брокера брокерської контори № 007, надалі Продавець, з однією сторони, та ОСОБА_5 , діючи через брокера брокерської контори № 008, надалі Покупець, з другої сторони, уклали цей договір , згідно біржових торгів на Українській універсальній біржі про наступне: Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно, жилий будинок загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: А – будинок; Б, б – літня кухня; п/г – погріб; У – вбиральня; В – гараж; Г – сарай; Д – сарай; Н – огорожа, за ціною 1700 грн. Згідно п.п. 6.5, 6.6. цього договору він зареєстрований на УУБ, та на підставі ст. 15 Закону України від 10.12.1991 р. «Про товарну біржу» не підлягає нотаріальному посвідченню. Цей договір підлягає реєстрації у Роменському МБТІ. (а.с. 12)

На цьому договорі є відмітка (штамп) Роменського міжміського бюро технічної інвентаризації , про те, що 20.03.2001 вказаний договір зареєстровано у реєстровій книзі № 2, реєстр. № 270.

Та обставина, що договір купівлі продажу було зареєстровано Роменським МБТІ, підтверджується також довідкою КП «Роменське МБТІ» № 406 від 10.06.2020, відповідно до якої згідно з архівною інвентарною справою станом на 01.01.2013 р. житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована в реєстровій книзі № 2, реєстровий номер 270 за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Українською універсальною біржею м. Полтави 15.03.2001, реєстровий номер НР-4 (а.с. 14).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.12.2019 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Відповідно до довідки Миколаївської сільської ради Роменського району Сумської області від 05.05.2020 № 02-35/243, згідно з записом в погосподарській книзі за № 14 на 2016-2020 роки житловий будинок з господарським будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , дійсно належить громадянину ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є його діти - позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в установленому законом порядку прийняли спадщину, подавши приватному нотаріусу Роменського районного нотаріального округу Колісник С.М. заяви про прийняття спадщини, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 60103664 від 05.05.2020 (спадкова справа № 25/2020) (а.с 19,20).

14 травня 2020 приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надана письмова консультація до спадкової справи № 25/2020, в якій нотаріус вказала про неможливість видачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину в зв`язку з неналежністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно - спадковий житловий будинок з надвірним будівлями і спорудами. Зокрема, поданий нотаріусу договір купівлі-продажу № НР-4 від 15.03.2001, що зареєстрований Українською універсальною біржею, не посвідчений нотаріально, в той час як до таких договорів згідно чинного на той час законодавства встановлена обов`язкова нотаріальна форма, якщо хоча б однією із сторін є громадянин (стаття 27 ЦК УРСР в редакції 1963). Недотримання цієї вимоги згідно ст. 47 ЦК УРСР в редакції 1963 р. тягне недійсність договору (а.с. 9).

Згідно з застереженнями, що містяться в ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК, правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Виходячи з того, що спірні правовідносини виникли у 2001 році, то для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Положеннями ст. 42 ЦК УРСР дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми ( простої або нотаріальної ).

Відповідно п. 2) ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно з вимогами ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу житлового будинку, повинен бути укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Невиконання цих вимог, тягне недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК 1963 р.

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

В той же час, відповідно до правил ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» угоди, які укладені учасниками біржі щодо купівлі-продажу товарів або об`єктів нерухомості, допущених до обігу на товарній біржі та зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Така угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Пунктом 2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 регламентовано, що відповідність чи не відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Європейський суд з прав людини у контексті застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснив тлумачення поняття «майно» та визначив, що до майна відносять як рухому, так і нерухому приватну власність. Термін «власність» може означати або «існуюча власність» або претензії щодо яких заявник може довести, що він принаймні має «законні сподівання» отримати можливість використати право власності.

За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майне: сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Судом встановлено та доведено належними доказами, що ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (спадкодавець, батько позивачів) домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору

Наведене дає достатні підстави для висновку, що між сторонами договору фактично відбувся договір купівлі-продажу нерухомого майна.

За таких обставин справи, враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем пред`явленого позову, що не суперечить закону та інтересам інших осіб, а також зважаючи на встановлені судом обставини, які свідчать про добросовісне володіння батьком позивачів ОСОБА_5 (спадкодавцем) нерухомим майном (жилим будинком), придбаним за договором купівлі-продажу на біржі, будинок є зареєстрованим у передбаченому законодавстві порядку, а отже, ОСОБА_5 є власником житлового будинку, на підставі чого суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі наведеного та положень ст.ст. 44, 47 ЦК Української РСР 1963 р., ст.ст. 209, 220, 657 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, ч. 4 ст. 206, ст.ст. 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: Українська універсальна біржа (місце знаходження: 36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 25158707) про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу, реєстровий № НР-4, укладений 15 березня 2001 року, зареєстрований на Українській універсальній біржі, відповідно до якого ОСОБА_4 , діючи через брокера брокерської контори № 007, з однієї сторони продала, а ОСОБА_5 , діючи через брокера брокерської контори № 008, з другої сторони, купив нерухоме майно: жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,9 кв. м., житловою площею 40,7 кв. м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст рішення суду складений 15.10.2020.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина