Рішення № 92241708, 13.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2020 року (12 год. 15 хв.)Справа № 280/4345/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю представника позивача – Крошки В.В., представника відповідача – Лабура М.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 20.06.2018 № 1959.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним через наступне. Так, на підставі оскаржуваного наказу відповідачем проведено перевірку, якою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2018 №0022491305, №0022471305 та №0022481305 Позивач вважає, що відповідач не виконав всіх обов`язкових умов, передбачених чинним законодавством вимог (підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України), для здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, що дає підставою звернутися до суду про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення та правових наслідків такої перевірки. Відповідачем порушено визначений Податковим кодексом України порядок повідомлення позивача про проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки позивачем оскаржуваний наказ отриманим не був та був повернутий відділенням поштового зв`язку із відміткою про «закінчення терміну зберігання». Відтак, позивач дійшов висновку, що спірний Наказ ГУ ДФС у Запорізькій області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 20.06.2018 №1959 є таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не дотримано умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.08.2020.

30.07.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №34648), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що відповідачем дотримано вимоги Податкового кодексу України під час прийняття оскаржуваного наказу. Також відповідач посилається на те, що наказ про призначення перевірки вичерпав свою дію внаслідок його реалізації, оскільки перевірка проведена та за її наслідками прийняті податкові повідомлення-рішення. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У підготовчому засіданні 25.08.2020 оголошено перерву до 14.09.2020.

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 06.10.2020.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.10.2020.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зазначає наступне.

20.06.2018 податковим органом на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України прийнято наказ №1959 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Вказаний наказ надсилався на адресу позивача (м. Запоріжжя, вул. Чкалова, 77), проте позивачем отриманий не був, про що відділенням поштового зв`язку зроблено відмітку «за закінченням терміну зберігання».

За результатами проведеної перевірки, на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 20.06.2018 № 1959, відповідачем складений Акт від 27.06.208 №615/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкове податкові повідомлення – рішення від 06.08.2018 №0022491305, №0022471305 та №0022481305.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірного наказу, звернувся з даним позовом до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Згідно з пп. 78.1.2п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд зазначає, що спірний наказ та повідомлення надсилались на адресу позивача (м. Запоріжжя, вул. Чкалова, 77), проте отримані позивачем не були у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

Таким чином суд вважає, що відповідачем виконано свій обов`язок щодо вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення, як це встановлено приписами п. 42.2 ст. 42 ПК України.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України повідомлення та наказу на проведення перевірки (формальна підстава).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16) та інші.

Отже, Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правову позицію, відповідно до якої у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 01 вересня 2020 року у справі №320/2647/19.

Суд зазначає, що відповідно до фактичних обставин установлених судом, за наслідками проведеної перевірки на підставі спірного наказу у цій справі, відповідачем 06 серпня 2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, на час звернення позивача із вказаним позовом, наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 20.06.2018 № 1959 вичерпав свою дію, перевірка проведена, а за її результатами контролюючий орган прийняв акти індивідуальної дії.

Враховуючи позицію Верховного Суду у справі №826/17123/18, суд дійшов висновку, що оскарження наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 20.06.2018 № 1959 не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне його скасування не може призвести до відновлення порушеного права.

Тобто, у разі якщо позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, то відповідно такі доводи повинні бути предметом розгляду справи щодо оскарження саме податкових повідомлень – рішень.

Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 зауважив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка.

При цьому, суд враховує, що оскарження податкових повідомлень – рішень прийнятих в наслідок реалізації спірного наказу є предметом окремого судового провадження у справі №280/4346/20 (за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2020 року №0022491305, №0022471305, №0022481305).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 20.06.2018 № 1959, – відмовити повністю.

Судові витрати не стягуються.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.10.2020.

Суддя Ю.В. Калашник