Рішення № 92241701, 16.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2020 року Справа № 280/6340/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі № 2-3703/10 за період з 22.05.2008 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 17.07.2020 року;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі № 2-3703/10 за період з 22.05.2008 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 17.07.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі №2-3703/10 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в результаті якого нараховано доплату у розмірі 35265,96 грн. за період з 22.05.2008 по 22.07.2011. У липні 2020 позивачу фактично виплачена заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 35265,96 грн. Позивач вважає, що не в повному обсязі отримувала свою пенсію, що встановлення рішенням суду, а тому має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Так, у липні 2020 року вона звернулась відповідача із заявою про здійснення розрахунку та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована їй на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі №2-3703/10 за період з 22.05.2008 по день фактичної виплати пенсії, а саме по липень 2020 року. Проте, відповідачем відмовлено позивачу у здійсненні розрахунку та виплати такої компенсації. Вважаючи дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/6340/20. Повідомлено сторін про розгляд справи одноособово суддею Лазаренком Максимом Сергійовичем за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без участі, повідомлення та виклику сторін протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.10.2020 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 06.10.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№47213), в якому зазначає, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі № 2-3703/10 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в липні 2020 року було нараховано та сплачено заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 в сумі 35265.96 грн. Виходячи з реальних фінансових можливостей Пенсійного фонду України, виплата за рішенням суду не була здійснена через відсутність відповідного фінансування Державного бюджету України. На думку відповідача, сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі № 2-3703/10 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання права на пенсії та перерахунок.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 , як інваліду 3 групи державної пенсії, всупереч вимогам ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії, як у часнику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду III групи, у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2-3703/10 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 – без змін.

На виконання даних судових рішень управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в результаті якого нараховано 35265,96 грн. за період з 22.05.2008 по 22.07.2011.

У липні 2020 року позивач отримала заборгованість по виплаті їй пенсії згідно з рішенням суду від 30.07.2010 у сумі 35265,96 грн.

23.07.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про здійснення розрахунку та виплати їй компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 за період з 22.05.2008 по день фактичної виплати пенсії, а саме по липень 2020 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 7406-6868/Р-02/8-0800/20 позивачу відмовлено в здійсненні розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічну позицію у справах цієї категорії викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), а також від 14.05.2019 (справа №804/2994/18, адміністративне провадження №К/9901/61950/18).

Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись у липні 2020 року, на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі №2-3703/10 за період з 22.05.2008 по 22.07.2011.

Несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Суд звертає увагу, що виплата коштів позивачу здійснена Пенсійним органом за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 та зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. Тобто, належні позивачу кошти виплачені останній лише у липні 2020 року.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі №2-3703/10 за період з 22.05.2008 по дату виплати, а саме 17.07.2020 є протиправними, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), підпункти 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II)».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень КАС України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі №2-3703/10 за період з 22.05.2008 по дату виплати, а саме 17.07.2020.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

За приписами частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із системного аналізу вищезазначеного, з урахуванням з`ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі № 2-3703/10 за період з 22.05.2008 по дату виплати, а саме 17.07.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2010 у справі № 2-3703/10 за період з 22.05.2008 по дату виплати, а саме 17.07.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 16.10.2020.

Суддя М.С. Лазаренко