Рішення № 92241635, 16.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/7540/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії;

- скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 01.12.2017 пенсію та виплачувати надалі пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Зазначив, що відповідачем порушено норми, встановлені Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, зокрема, щодо розгляду та прийняття рішення в 10-денний термін з моменту отримання заяви.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем, на виконання вимог ухвали про відкриття провадження в справі, до суду направлено відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з 2017 року із зверненнями з питання можливості призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листами позивача було повідомлено про результати розгляду вказаних заяв та про відсутність підстав для призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного загального трудового стажу (15 років). Зауважив, що ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії на умовах, передбачених п.1.4 Порядку 22-1 не звертався, проте питання призначення пенсії за віком може бути розглянуто лише у разі подання заяви про призначення такої пенсії за умови наявності страхового стажу не менше 15 років, тому дії управління є правомірними.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

З 2017 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами щодо питання можливості призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду заяви від 06.12.2017, листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.12.2017 №Х-685 повідомило позивача про те, що звернення по питанню призначення пенсії розглянуто згідно Закону України "Про звернення громадян", а також роз`яснено, що права на призначення пенсії позивач не має в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На думку позивача, діями відповідача порушено його право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За приписами ст. 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Виплата особам, засудженим до обмеження волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до обмеження волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому не менш як п`ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Згідно із пунктом 1.4 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії засудженим до позбавлення (обмеження) волі подається через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, до органу, що призначає пенсію за місцезнаходженням установи виконання покарань.

За бажанням зазначених осіб відповідні документи для призначення пенсії можуть подаватися ними безпосередньо відповідно до статей 60-1 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Розділом ІІ Порядку №22-1 визначено документи, які подаються разом із заявою про призначення пенсії.

Розділом ІV Порядку №22-1 визначено порядок приймання, оформлення і розгляд документів.

Відповідно до п. 4.1. Розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Форма заяви про призначення пенсії затверджена Додатком №3 до Порядку №22-1.

Згідно п. 4.2. Розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пункт 4.3. Розділу ІV Порядку №22-1 передбачає, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до п.4.7 Розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, у пункті 12 роз`яснено, що робота в`язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Враховуючи наведені положення нормативно-правових актів, суд звертає увагу, що ними передбачено два шляхи звернення особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, із заявою про призначення пенсії: через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, до органу, що призначає пенсію за місцезнаходженням установи виконання покарань або за бажанням зазначених осіб відповідні документи для призначення пенсії можуть подаватися ними безпосередньо, для чого необхідно надати адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою.

Заява про призначення пенсії має відповідати формі, встановленій Додатком №3 Порядку № 22-1. До неї мають бути додані документи, передбачені Розділом ІІ Порядку.

За результатами розгляду такої заяви органом пенсійного фонду приймається рішення відповідно до процедури визначеної Розділом IV Порядку №22-1 та за відповідною формою.

Разом з тим, заяви позивача від 08.02.2017, від 24.04.2017, від 06.12.2017 подані не у відповідності до наведених норм та не відповідають відповідній формі. Враховуючи зазначене, вони розглянуті відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що позивачу надано відповіді, оформлені листами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Тобто, відповідачем звернення не розглядалося як заява про призначення пенсії та не приймалося відповідне рішення про її призначення чи відмову, а тому лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.12.2017 №Х-685 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано порядку звернення до органу пенсійного фонду про призначення пенсії, а відповідачем правомірно розглянуто заяви позивача, зокрема заяву від 06.12.2017 в порядку Закону України «Про звернення громадян», а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій вказаної статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Враховуючи те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), на переконання суду, до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах.

Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46 Конституції України).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зазначені положення кореспондуються зі статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, строк звернення до суду встановлений статтею 122 КАС України до даної категорії спорів не застосовується.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд, оцінивши надані докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа