Рішення № 92241490, 16.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 р. Справа№200/7655/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., за участю секретаря судового засідання Синковій А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 року № Ф-408368-46У у розмірі 26539,26 гривень,

за участю: позивача - не з`явився;

представника відповідача: Ярової С.Е.

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 року № Ф-408368-46У у розмірі 26539,26 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила що вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця з 18.10.2010 року (номер запису: 22740000000027192) за кодом КВЕД 52.62.0 роздрібна торгівля з лотків та на ринках. Зазначену інформацію взято з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України. Але наголошує, що жодного разу не займалася підприємницькою діяльністю та не отримувала будь-яких доходів від господарської діяльності.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. за № Ф-408368-46У загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2019 року становить 26539,26 грн. Проте, за який період нарахована зазначена заборгованість у вимозі не зазначено.

29.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності. 30.06.2020 року до Державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, ОСОБА_1 (номер запису: 22740060002027192). Цього ж дня звернулася до Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України з заявою про визнання безнадійною та списання заборгованості зі сплати боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, отримала відмову.

Вважає, спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статтю 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та просить суд

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. за № Ф-408368-46У, винесену Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826),

зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (код СДРПОУ 43142826) визнати безнадійною та списати заборгованість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн.

У зв`язку з тим, що позовна заява була подана без дотримання вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року позовна заява була залишена без руху. Зазначеною ухвалою позивачці був встановлений строк для усунення недоліків, шляхом надання суду доказів сплати судового збору в належному розмірі та надання до суду належним чином оформлених копій додатків до позовної заяви та копії додатків для направлення судом відповідачу.

Позивачка виконала вимоги ухвали, тим самим усунувши недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 16 вересня 2020 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 16 жовтня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження.

13 жовтня 2020 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 31.10.2019 року становила 26 539,26 грн. ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 № Ф-408368-46 згідно вимог чинного законодавства. Законом України №1669-VІІ від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (9-4) такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI :не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції.

Відповідач зазначає, що в даній справі такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13 жовтня 2020 року позивачка надала через канцелярію суду клопотання про поновлення строку звернення до суду у зв`язку з запровадженням карантину на усій території України.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Приморським РВ Маріупольськог МУ ГУМВС України в Донецькій області 24.02.2012 року, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . (а.с. 4).

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, код ЄДРПОУ 43142826, місце розташування: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. за № Ф-408368-46У загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2019р. становить 26539,26 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В першу чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що у ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне застосовувати норми права, які були чинні в момент винесення спірної вимоги про сплату боргу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно зі ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Разом з тим, відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції було внесено зміни до Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, а Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону № 2464 не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

При цьому слід зазначити, що з набранням чинності Закону України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно з п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), відповідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Маріуполь.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд наголошує, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 911). Дійсно зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим збереглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжував свою дію в часі.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов`язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відтак, формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога від 19.11.2019 року № Ф-408368-46У винесена відповідачем всупереч вимогам діючого на час її винесення законодавства, оскільки сума недоїмки, зазначена у вказаній вимозі, нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Оскільки у період дії припису п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 позивач мав відстрочку щодо сплати єдиного внеску, вказане унеможливлювало заходи впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд наголошує, що з 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи».

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

З огляду на наведене, позивач в період винесення вимоги про сплату боргу включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від своєчасного виконання обов`язків платника єдиного внеску.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 року № Ф-408368-46У у розмірі 26539,26 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області визнати безнадійною та списати заборгованість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн.

Згідно з ч.7 ст.25 Закону № 2464 сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 812/292/18-а від 06.11.2018 року зазначила, що зміст норми п.9-3 (у подальшому п.9-4) розділу У11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не скасовує взагалі обов`язку платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у ч.2 ст.6 Закону № 2464.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права дло спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, в позовній вимоги позивачки про зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області визнати безнадійною та списати заборгованість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн., слід відмовити.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840, 80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 року № Ф-408368-46У у розмірі 26539,26 гривень, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. за № Ф-408368-46У, винесену Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826).

В решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму судових витрат у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков