Рішення № 92241431, 16.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 р. Справа№200/4775/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М.,

секретаря судового засідання Мухіної Є.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з`явився,

від відповідача – Марєєва А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2020 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Джеремін» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Азовської митниці Державної митної служби України про:

скасування рішення про корегування митної вартості товару від 13 лютого 2020 року UA 700140/2020/000003/2;

скасування картки відмови у митному оформленні товару № UA 700140/2020/00010 від 13 лютого 2020 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за наявності всіх документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, оспорюваним рішенням протиправно скорегував визначену вартість товару у бік збільшення у зв`язку з тим, що позивачем не подано митної декларації Республіки Білорусь та договору між експедитором та залізницею. Також позивач зазначив, що ніяких витрат на третіх осіб, які невключені до ціни товару та його митної вартості, не існує, а тому ніякі документи не могли бути подані відповідачеві.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду суддею Бабічем С.І. та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 червня 2020 року.

03 червня 2020 року від Азовської митниці Державної митної служби України надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що при перевірці поданих документів спрацювала система управління ризиками, у зв`язку з чим у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості товару, що зумовило необхідність витребувати додаткові документи для оцінки правильності формування ціни на задекларований товар. До того ж у митному органі вже наявна вища ціна на ідентичний товар. Позивач відмовився від надання витребуваних документів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року відкладено розгляд справи на 30 червня 2020 року, запропоновано позивачеві надати письмові пояснення та докази на їх обґрунтування.

18 червня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що 1) вимога відповідача про надання митної декларації Республіки Білорусь є безпідставною і ніяк не стосується формування вартості товару, оскільки по цій декларації товар рухався по території Республіки Білорусь, яка є лише транзитною країною, 2) щодо договору на перевезення вантажу з товариством з обмеженою відповідальністю «Транслог», то позивач стверджує, що у транспортному документі зазначають юридичні особи, які є безпосередніми платниками за перевезення по території кожної країни, через які перевозиться товар, в цьому випадку платником по Укрзалізниці зазначено договір товариства з обмеженою відповідальністю «Транслог» з Укрзалізницею від 2018 року, отже підстав для надання до митного органу між товариством з обмеженою відповідальністю «Транслог» та залізницею немає, 3) Митним кодексом України не визначено, як повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, 4) позивач та відповідач при розрахунку митної вартості товару застосували одну і ту саму довідку про транспорті витрати, що свідчить про правильність визначеної вартості позивачем. Те, що раніше вартість аналогічного товару була 635 євро/т при тих же умовах, не свідчить про те, що ціна 630 євро/т є неправильною.

30 червня 2020 року до суду надійшли пояснення від позивача, які запропоновано надати судом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року відкладено розгляд справи на 28 липня 2020 року, запропоновано позивачеві надати договір № 07930/ЦТЛ - 2018 від 08 лютого 2018 року, укладений позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Транслог» (а також додаткові угоди до нього, якщо такі укладались), первинні документи, що підтверджують факт його виконання (специфікації, накладні, рахунки, докази оплати вказаних послуг тощо); письмові пояснення щодо зазначення у графі 23 оригіналу накладної для отримувача відомостей про оплату перевізних платежів «за БЧ - Белинтранс код 20000436/1117007» та відповідні докази на їх обґрунтування.

14 липня 2020 року до суду надійшли пояснення від позивача, які запропоновано надати судом.

20 липня 2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить: скасувати рішення про корегування митної вартості № UA 700140/2020/000011/2 від 14 лютого 2020 року та картку відмови у митному оформленні № UA 700140/2020/00042 від 14 липня 2020 року, обґрунтовуючи тим, що вимога про надання додаткових доказі є незаконною, отже всі похідні рішення від незаконної вимоги теж є незаконними, та підлягають скасуванню.

03 серпня 2020 року до суду надійшли пояснення від відповідача щодо доказів вартості перевезення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року справу прийнято до провадження суддею Льговською Ю.М., вирішено проводити розгляд справи за правилами за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16 вересня 2020 року.

31 серпня 2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в якій просить: скасувати рішення про корегування митної вартості № UA 700140/2020/000011/2 від 14 липня 2020 року та картку відмови у митному оформленні № UA 700140/2020/00042 від 14 липня 2020 року; скасувати рішення про корегування митної вартості № UA 700140/2020/000012/2 від 25 серпня 2020 року та картку відмови у митному оформленні № UA 700140/2020/00047 від 25 серпня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 жовтня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» про зміну предмета та підстав позову від 20 липня 2020 року, від 31 серпня 2020 року повернуто позивачеві без розгляду.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 06 жовтня 2020 року, не з`явився, у матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої вимоги.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

13 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеремін» подана митна декларація UA700140/2020/000271, якою задекларовано товар «петролатум», поставлений за контрактом від 14 лютого 2019 року № FD-1402/19, що укладений позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТАДОН» (Болгарія).

За відомостями митної декларації митна вартість становить 33 481.3500 євро (за 1 кг 0, 630 евро), що відповідає 904 407, 38 грн (53 145 кг х 0, 630 євро х 26, 7246 + 9 631, 69 грн = 904 407, 38 грн).

До митної декларації додано наступні документи: контракт від 14 лютого 2019 року № FD-1402/19, додаткову угоду до нього від 27 січня 2020 року № 13, рахунок-фактуру (інвойс) від 27 січня 2020 року № 000000001, залізничну накладну СМГС від 05 лютого 2020 року № 00006387, лист про транспортні витрати від 12 лютого 2020 року № 123, ГОСТ 2488-79 від 01 січня 1918 року, паспорт від 13 січня 2020 року № 3-46.

13 лютого 2020 року відповідачем сформовано запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а декларантом – повідомлено про неможливість їх подання.

13 лютого 2020 року відповідачем прийнято рішення № UА700140/2020/000003/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні товарів № UА700140/2020/00010.

У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подано неповні відомості про митну вартість товару, а саме не надано: 1) митної декларації країни відправлення (Республіка Білорусь) від 06 лютого 2020 року № 11209107/060220/0101367, посилання на яку міститься у залізничній накладній СМГС від 05 лютого 2020 року № 00006387; 2) договору на перевезення вантажу з товариством з обмеженою відповідальністю «Транслог» від 08 лютого 2018 року № 07930/ЦТЛ-2018, посилання на який також міститься у залізничній накладній СМГС від 05 лютого 2020 року № 00006387 (графа 23). Тому не спростовано розбіжності, які встановлено при порівнянні вартості товару за попередньою митною декларацією позивача UA700150/2020/002276 від 20 листопада 2019 року, за якою вартість кг товару становить 0, 635 євро. З урахуванням вартості транспортних послуг за довідкою (листом) про транспортні витрати від 12 лютого 2020 року № 123 вартість кг товару за спірною митною декларацією становить за підрахунками відповідача 0, 6418 євро (53 145 кг х 0, 635 євро х 26, 7246 + 9 631, 69 грн = 911 508, 77 грн).

Коригування митної вартості становить 7 101, 39 грн.

За цих обставин у рішенні зроблено висновок, що митну вартість може бути визнано за умови надання згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України наступних документів: 1) договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Отже, у межах цієї справи спірним є питання включення позивачем до митної вартості товару витрат на транспортування.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із аналізу наведених положень суд вбачає, що декларант зобов`язаний подати митному органу транспортні (перевізні) документи лише у разі, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Судом встановлено, що за змістом пункту 1.2 контракту від 14 лютого 2019 року № FD-1402/19 кількість, асортимент, ціна та строки поставки кожної партії продукції вказуються у додатках до цього контракту, які є його невід`ємною частиною; за змістом пункту 2.3 контракту кількість поставленої продукції визначається за відомостями залізничної накладної станції відправлення, СМR; за змістом пункту 3.1 контракту умови контракту визначаються умовами «Інкотермс-2010» із застереженнями, обумовленими сторонами у контракті.

За відомостями додатку до контракту від 27 січня 2020 року № 13 його сторони домовились про поставку петролатуму у кількості 53, 145 т на загальну суму 33 481, 35 євро (за 1 кг 630 євро) за умовами поставки СРТ ст. Брест.

Наведені відомості щодо кількості, загальної ціни та ціни за кг узгоджуються з даними, зазначеними в інвойсі від 27 січня 2020 року № 000000001. Кількість поставленої продукції узгоджується також з даними залізничної накладної СМГС від 05 лютого 2020 року № 00006387.

Поставка за умовами СРТ Інкотермс 2010 (розшифровка «Carriage Paid To» переводиться як «Фрахт/перевозка сплачені до») передбачає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до місця призначення.

Отже, митна (інвойсові) ціна товару включає до себе транспортні витрати до місця призначення, яким за відомостями митної декларації UA700140/2020/000271 від 13 лютого 2020 року, додатку до контракту від 27 січня 2020 року № 13 є ст. Брест (Республіка Білорусь).

Від ст. Брест (з 06 лютого 2020 року) до ст. Ковель (Україна, до 07 лютого 2020 року) транспортування за умовами СРТ Інкотермс 2010 здійснюється за рахунок позивача, а тому на підставі частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України останній зобов`язаний подати митному органу транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів зі ст. Брест до ст. Ковель.

Суд не приймає в якості доказу цих витрат лист про транспортні витрати від 12 лютого 2020 року № 123 з огляду на наступне.

Графа 22 залізничної накладної СМГС від 05 лютого 2020 року № 00006387 визначає перевізників і відповідні ділянки шляху, по яким кожен з перевізників здійснює перевезення. За відомостями цієї графи товар перевозило 3 перевізників: 1) ДБ Карго Польська, 2) БЧ, 3) УЗ; при цьому, перевезення від ст. Брест до ст. Хотислав (Республіка Білорусь) здійснював перевізник БЧ, від ст. Заболоття (Україна, це станція на лінії Брест – Ковель Львівської залізничної дороги) до РОЯ (Донецька область, пункт призначення) – УЗ. Коди перевізників БЧ та УЗ, зазначені в графі 22, різні, що свідчить про те, що це різні перевізники. Такий висновок підтверджується даними графи 23 залізничної накладної, де БЧ – це Белінтертранс, УЗ - товариство з обмеженою відповідальністю «Транслог», тобто різні перевізники, що здійснювали перевезення на різних ділянках шляху за різними договорами.

Викладені обставини спростовують відомості викладені в листі про транспортні витрати від 12 лютого 2020 року № 123, за змістом якого перевезення по території Республіки Білорусь здійснювало товариство з обмеженою відповідальністю «Транслог», що, у свою чергу, спростовує ті обставини, що вартість перевезення по території Республіки Білорусь становить 9 631, 69 грн.

З огляду на це суд вважає правомірними вимоги відповідача про витребування документів та коригування відповідачем митної вартості товарів, а тому позов задоволенню не підлягає.

При цьому, доводи відповідача про неточності заповнення граф митної декларації, які свідчать про погодження позивача з методом визначення вартості товару, не приймаються судом до уваги, оскільки право звернення до суду не обмежується.

Підстави відшкодування позивачеві судових витрат відсутні.

Згідно з частиною другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За приписами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294 з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 2102 грн.

Судом встановлено, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товару є вимогою майнового характеру, а тому судовий збір, який підлягає до сплати становить 2 102 грн (7 101, 39 грн (сума додатково сплачених платежів у зв`язку з відкоригованою відповідачем митною вартістю товарів за оскаржуваними рішеннями) х 1,5 %, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб); вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови є вимогою немайнового характеру, за подання якої докази сплати судового збору у розмірі 2 102 грн відсутні в матеріалах справи.

Тому недоплачена сума судового збору підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У адміністративному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» (код ЄДРПОУ: 40109477, місцезнаходження: вул. Щербакова, буд. 52, м. Київ, Київська області, 04111) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2020 року.

Суддя Ю.М. Льговська