Рішення № 92241354, 16.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року Справа № 640/17406/20 головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Жарій О.І.

за участю:

представника позивача (в режимі відеоконференції) Сапсай С.А.

представника відповідача Петренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Державної служби України з питань праці до Міністерства юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю надійшла позовна заява Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці, позивач) до Міністерства юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову від 09.07.2020 року ВП №62280926 про накладання штрафу, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.07.2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено постанову у ВП №62280926 про накладання штрафу на позивача у розмірі 5100 грн., у зв`язку з невиконанням без поважних причин рішення суду. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року у справі №160/6885/19 зобов`язано Державну службу України з питань праці в особі її Голови прийняти рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.03.2019 року відповідно до вимог чинного законодавства. Держпраці неодноразово зверталось до Міністерства з листами за погодженням про призначення начальника Головного територіального управління Держпраці у Дніпропетровській області. Так, листом від 24.06.2020 року Держпраці повідомило державного виконавця про вчинені дії з виконання судового рішення, з наданням всіх підтверджуючих документів, та про те, що виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку з повним виконанням боржником (Держпраці) свого обов`язку. 30.06.2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства надано відповідь на лист Держпраці від 16.03.2020 року за вих. № 1877/1/10-20. Даною відповіддю Міністерство не погодило призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. 01.07.2020 року позивач направив лист з відповіддю Міністерства на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Станом на момент подання позовної заяви, відповідь на вказані листи Держпраці від державного виконавця Яковенка В.А. не отримувало. Таким чином, позивач вважає, що винесення вказаної постанови є передчасним та безпідставним у зв`язку з повним виконанням боржником свого обов`язку відповідно до судового рішення.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що 09.06.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію постанови направлення боржнику до виконання, стягувачу - до відома. 30.06.2020 року до Відділу надійшов лист Держпраці від 24.06.2020 року, яким на постанову про відкриття провадження від 09.06.2020 року №ВП 62280926 повідомлено, що боржник в межах своїх повноважень не може виконати вищевказане рішення суду з певних причин. Таким чином, державний виконавець дійшов висновків про невиконання рішення суду та виніс оскаржувану постанову, у зв`язку з чим діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 23.09.2020 року.

23.09.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2020 року у зв`язку з неявкою представника позивача та надання клопотання про відкладення судового засідання.

29.09.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.10.2020 року у зв`язку з неявкою представника позивача без поважних причин.

02.10.2020 року справу знято з розгляду внаслідок розгляду суддею справи, пов`язаної з виборчим процесом.

Представником позивача надано клопотання про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 05.10.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання внаслідок неможливості призначити відеоконференцію судового засідання, призначеного на 06.10.2020 року.

06.10.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2020 року з метою забезпечення участі представника позивача в засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 09.10.2020 року, проведеному в режимі відеоконференції, оголошено перерву до 16.10.2020 року.

В судовому засіданні 16.10.2020 року в режимі відеоконференції представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити позов, додатково зазначивши, що позивачем на виконання рішення суду прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду, у зв`язку з непогодженням Мінекономіки його кандидатури, про що направлено відповідачу лист 01.07.2020 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, та просила відмовити в повному обсязі зазначивши, що станом на час винесення оскаржуваної постанови доказів виконання судового рішення державному виконавцю надано не було.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року у справі №160/6885/19 позов ОСОБА_1 до Держпраці, третя особа - Міністерство соціальної політики задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці в особі її Голови, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами проведеного конкурсу на вакантну посаду начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.03.2019 року; зобов`язано Державну службу України з питань праці в особі її Голови прийняти рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.03.2019 року відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 року у справі 160/6885/19 апеляційну скаргу Голови Державної служби України з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 р. залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду - залишено без змін.

09.06.2020 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. відкрито виконавче провадження ВП №62280926 за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/6885/19 від 02.04.2020 року, яким зобов`язано Державну службу з питань праці в особі Голови прийняти рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.03.2020 року відповідно до вимог чинного законодавства. У вказаній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.125).

Листом №4153/1/6.2-20 від 24.06.2020 року “Про виконання постанови від 09.06.2020 ВП№62280926 щодо прийняття рішення” зазначено, що Держпраці неодноразово зверталось до Міністерства за погодженням. Оскільки Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, не погодило призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, тому ці обставини не дають підстав Голові Держпраці прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 , як переможця конкурсу, на посаду начальника Головного управління праці у Дніпропетровській області у встановленому законом порядку. Враховуючи вищенаведене позивачем повідомлено, що Держпраці в межах повноважень вжито всі необхідні заходи для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року (а.с.99-101).

Листом № 4366/1/10-20 від 01.07.2020 року “Про виконання постанови від 09.06.2020 ВП№62280926 щодо прийняття рішення” на додаток до листа від 24.06.2020 року №4153/1/6.2-20 Держпраці повідомлено відповідача, що листом від 30.06.2020 року № 2202-14/40176-03 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не погодило призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року (залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 року) у справі №160/6885/19 Держпраці прийняла рішення не призначати ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. (а.с.93). Зазначений лист отримано відповідачем 13.07.2020 року, що підтверджується вхідним штампом. До цього листа долучено копію листа Мінекономіки від 30.06.2020 року «Щодо кадрових питань» про непогодження призначення ОСОБА_1 (а.с.94).

09.07.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено постанову у ВП №62280926 про накладання штрафу на позивача у розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення суду. У постанові зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.95-96).

Держпраці не погодившись з оскаржуваною постановою про накладення штрафу, звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, у частині 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року у справі №160/6885/19 зобов`язано Державну службу України з питань праці в особі її Голови прийняти рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.03.2019 року відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд не визнає доказом виконання судового рішення (або доказом, який підтверджує наявність поважної причини невиконання судового рішення) лист Держпраці від 24.06.2020 року (а.с.99-101), оскільки цей лист не свідчить про виконання Держпраці судового рішення, а лише констатує тривалу переписку між позивачем та Мінекономіки, яка мала місце у 2019 році до винесення Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення від 04.12.2019 року.

Також, суд критично оцінює доводи представника позивача про виконання судового рішення шляхом прийняття рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду згідно листа від 01.07.2020 року, оскільки, зазначений лист надійшов до відповідача лише 13.07.2020 року (а.с.93), тобто вже після винесення оскаржуваної постанови від 09.07.2020 року.

Крім того, на підставі пункту 9 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (із змінами), Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінекономіки видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Підпунктом 20 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Голова Держпраці підписує накази Держпраці.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності Держпраці, Голова Держпраці має видавати відповідний наказ.

Таким чином, рішення, які приймає Голова Держпраці повинно оформлятись розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу.

З огляду на зазначене, на виконання рішення суду позивачем необхідно було прийняти рішення, оформлене відповідним наказом за підписом Голови Держпраці, проте, як було встановлено під час судового розгляду справи, жодних наказів на виконання рішення суду видано не було.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про не виконання позивачем рішення суду без поважних причин, внаслідок чого суд погоджується з доводами представника відповідача, що приймаючи постанову про накладення на боржника штрафу, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак, підстави для задоволення позовної заяви Держпраці відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державної служби України з питань праці (адреса: вул. Десятинна, 14, м. Київ,01601; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39472148) до Міністерства юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби (адреса: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар