Рішення № 92241250, 15.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Справа № 160/10905/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, викладене у листі від 20.07.2020р. №0400-0319-8/57891;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2020 року про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 14.07.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення її з пенсії за віком, яку остання отримує з 02.02.2004р., на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за померлого сина ОСОБА_2 та надала всі відповідні документи. Проте, листом від 20.07.2020р. №0400-0319-8/57891 відповідач безпідставно відмовив у переведенні позивача на такий вид пенсії, у зв`язку із ненаданням останньою довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою. На думку позивача, вказана відмова відповідача є протиправною та такою, що порушує її конституційні права, оскільки нею дотримані всі умови, передбачені статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також надано довідку №1737 від 13.07.2020р., видану відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, якою підтверджується факт того, що вона проживала разом з нині покійним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідач безпідставно посилається на не надання позивачем документів на підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, тому його відмова у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10905/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 30.09.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

02.10.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній пред`явлений позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що надана позивачем разом із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника довідка №1737 від 13.07.2020 року, видана відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, про те, що ОСОБА_1 проживала з нині покійним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може вважатися належним документом на підтвердженням факту перебування ОСОБА_1 на утриманні у її померлого сина ОСОБА_2 і проживання позивача разом з годувальником за однією адресою у розумінні приписів п.2.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (в редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2014р. за №895/25672), оскільки позивач та її син були зареєстровані за різними адресами, а саме: ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, у наданій позивачем довідці не зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 на момент його смерті, тому для призначення пенсії у в`язку з втратою годувальника згідно зі ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає законних підстав.

Крім того, 02.10.2020р. разом із відзивом на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2020р. відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та є пенсіонером за віком, у зв`язку із чим перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 02.02.2004р. та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян в м. Тернівка (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - її померлого сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До вказаної заяви ОСОБА_1 додано копії наступних документів: паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , ідентифікаційного номеру ОСОБА_2 , свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , довідки про причини смерті (до форми № 106/о №459, видається для поховання), трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_4 , трудової книжки ОСОБА_3 , а також довідка відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради від 13.07.2020р. №1737.

Листом від 20.07.2020р. №0400-0319-8/57891 відділ з питань перерахунків пенсій № 14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовив ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки надана нею довідка №1737 від 13.07.2020р., видана відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, про те, що ОСОБА_1 проживала з нині покійним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може вважатися належним документом на підтвердженням факту перебування ОСОБА_1 на утриманні у її померлого сина ОСОБА_2 і проживання позивача разом з годувальником за однією адресою у розумінні приписів п.2.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (в редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2014р. за №895/25672), оскільки позивач та її син були зареєстровані за різними адресами, а саме: ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, у наданій довідці не зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 на момент його смерті, тому для призначення пенсії в разі втрати годувальника згідно зі ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає законних підстав.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону №1058-ІVодним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частинами першою та другою статті 10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Зі змісту наведеного слідує, що особа, яка одночасно має право на декілька видів пенсії, може обрати один вид пенсії шляхом подання відповідної заяви. Таке переведення здійснюється на підставі документів з дня подання заяви відповідно до чинних на момент такого переведення положень законодавства.

Відповідно до статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім`ї є чоловік, дружина, батько, мати якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.

Відповідно до ч.3 ст.36 зазначеного Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника); 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Відповідно до пункту 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, та отримувала пенсію за віком, а тому у розумінні приписів ч.2 ст.36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім`ї померлого ОСОБА_2 .

Судом також встановлено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_2 на день смерті був пенсіонером та отримував пенсію за віком, призначену на пільгових умовах.

Відповідно до наданої ОСОБА_1 разом із заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника довідки №1737 від 13.07.2020р., виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області на підставі акта Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» №687 від 13.07.2020р., ОСОБА_1 проживала разом з нині покійним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана адреса є адресою реєстрації місця проживання позивача, що відповідачем визнається.

Дійсно, син позивача – ОСОБА_2 був зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .

Водночас, в силу приписів ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 10 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, наявність реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 не може беззаперечно свідчити про те, що останній не міг проживати однією сім`єю зі своєю матір`ю за іншою адресою.

При цьому, з акта Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» №687 від 13.07.2020р. також слідує, що позивач проживала разом з нині покійним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 саме за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 29.07.2020р., виданої Виконавчим комітетом Тернівської міської ради Дніпропетровської області, до складу сім`ї, що проживає станом на 29.07.2020р. (після смерті сина позивача) за адресою: АДРЕСА_1 , входить лише 1 особа – ОСОБА_6 .

Таким чином, позивачем на виконання вимог п.п.9 п.2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 надано документ про перебування її на утриманні померлого годувальника, яким у розумінні приписів п.2.11 розділу ІІ цього Порядку може бути довідка №1737 від 13.07.2020р., видана відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, на підставі акта Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» №687 від 13.07.2020р., про те, що ОСОБА_1 проживала разом з нині покійним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (довідки чи інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування).

При цьому, твердження відповідача, що документом, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, може бути лише документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є безпідставним, бо у наведеній нормі п.2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачена альтернативна можливість підтвердити такий факт або вищевказаним документом про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою, або довідкою чи іншими документами про склад сім`ї, виданими відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування.

За наведених обставин, відповідач безпідставно та передчасно відмовив позивачеві у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 3.3. Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у переведенні за її заявою з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оформлене листом від 20.07.2020 року №0400-0319-8/57891, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимог в цій частині – задоволенню.

Суд також зауважує, що в рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на викладене, також підлягає задоволенню і інша частина позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2020 року про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оформлене листом від 20.07.2020р. №0400-0319-8/57891.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) від 14.07.2020 року про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.10.2020 року.

Суддя О.М. Турова