Рішення № 92241218, 15.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 рокуСправа № 160/8130/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 19.04.2010 року він є Фізичною особою-підприємцем та суб`єктом господарювання. 07.07.2020 року позивачу стало відомо про існування виконавчого провадження №61808455 про стягнення коштів на підставі документу, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про нарахування боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач вважає дії відповідача щодо винесення податкової вимоги порушують його права та інтереси, оскільки протягом 2016-2019 роки він був найманим працівником та його роботодавцем сплачувався за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір. Позивач зазначає, що чинним законодавством визначено, що особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок па загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, але лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Сплата роботодавцем єдиного внеску за найманого працівника ОСОБА_1 підтверджується відповідними довідками про нарахування і виплату позивачу заробітної плати. Відтак, вимога відповідача безпідставна та необґрунтована. Також позивачем зауважено, що відповідачем не було належним чином повідомлено про прийняту вимогу про сплату боргу. З урахуванням викладеного, просить скасувати вимогу як протиправну.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.08.2020 року позивачем на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року подано уточнену позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8130/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином завірену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф2035-52/04-63 та докази направлення/отримання у встановленому законом порядку вимоги позивачем.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

07.09.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_1 з 26.10.2004 р. по сьогодні перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Соборна ДПІ) як фізична особа-підприємець. Вид діяльності за КВЕД 67.20.0 – допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення (основний); 51.19.0 – посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Щодо предмету спору відповідач зазначає, що він відсутній, оскільки позивач у своєму позові не зазначає вимогу про сплату боргу (недоїмки), яку він оскаржує. Вимоги про сплату боргу (недоїмки) формуються на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені позивачем нарахування з єдиного внеску: за 2017 рік, строк сплати 09.02.18 - 8448,00 грн.: за 1 квартал 2018 року, строк сплати 19.04.2018 року - 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року, строк сплати 21.01.2019 року - 2457,18 грн. 01.01.2019 в інтегрованій картці платника виникла недоїмка в розмірі 15819,54 грн. Протягом 2019 року в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску, а саме: за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2754,18 грн.; за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2754,18 грн.; за 3 квартал 2019 року, строк сплати 19.10.2019 року - 2754,18 грн.; за 4 квартал 2019 року, строк сплати 21.01.2020 року - 2754,18 грн. Сума недоїмки на початок 2020 року становить 26539,26 грн., з яких: за 1 квартал 2020 року, строк сплати 21.04.2020 року - 2078,12 грн.; за 2 квартал 2020 року, строк сплати 20.07.2020 року - 1039,06 грн. Станом на 31.07.2020 року сума недоїмки становить 32410,62 грн. Щодо підстав нарахування недоїмки відповідач зазначив, що позивач продовжує вести підприємницьку діяльність й на момент подання позову не знявся з обліку у податковому органі. Відсутність отримання доходу від підприємницької діяльності не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки це суперечить приписам п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464. Щодо доводів позивача про те, що у період з 2016 по 2019 роки він був найманим працівником, відповідач зазначає, що доказами відрахування роботодавцем сплати єдиного страхового внеску за працівників є довідка ОК-5, проте, позивач не надав відповідної довідки. Крім того, незрозуміло, чи співпадають види діяльності позивача за трудовим договором та як фізичної особи-підприємця. Відтак, не є обґрунтованим звільнення позивача від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки позивач може працювати за іншим видом діяльності ніж тим, який був зазначений згідно з обраним КВЕД.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований Фізичною особою-підприємцем 19.10.2004 р., про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22240000000002735 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця за кодом НОМЕР_1 ; з 25.10.2004 - взятий на облік як платник єдиного внеску.

Згідно з довідкою про доходи, виданою Спасо-Преображенським кафедральним собором Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську, позивач у 2016 році працював у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську за основним працевлаштуванням на посаді диякон. По працівнику ОСОБА_1 нараховано та сплачено єдиного внеску за період з січень 2016 р. по грудень 2016 р. у наступних розмірах: 303,16грн. - січень, 303,16грн. - лютий, 303,16грн. - березень, 303,16грн. - квітень, 319,00грн. - травень, 319,00грн. - червень, 319,00грн. - липень, 319,00грн. - серпень, 319,00грн. - вересень, 319,00грн. - жовтень, 319,00грн.- листопад, 352грн. - грудень.

Згідно з довідкою про доходи, виданою Спасо-Преображенським кафедральним собором Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську, позивач у 2017 році працював у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську за основним працевлаштуванням на посаді диякон. По працівнику ОСОБА_1 нараховано та сплачено єдиного внеску за період з січень 2017 р. по грудень 2017 р. у наступних розмірах: 704,00грн. – січень, 704,00грн. - лютий, 704,00грн. - березень, 704,00грн. - квітень, 704,00грн. - травень, 704,00грн. - червень, 704,00грн. - липень, 704,00грн. - серпень, 704,00грн. - вересень, 704,00грн. - жовтень, 704,00грн.- листопад, 704,00грн. - грудень, всього 8448,00грн.

Відповідно до довідки про доходи, виданої Спасо-Преображенським кафедральним собором Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську, позивач у 2018 році працював у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську за основним працевлаштуванням на посаді диякон. По працівнику ОСОБА_1 нараховано та сплачено єдиного внеску за період з січень 2018 р. по грудень 2018 р. у наступних розмірах: 819,06грн. - січень, 819,06грн. - лютий, 819,06грн. - березень, 819,06грн. - квітень, 819,06грн. - травень, 819,06грн. - червень, 819,06грн. - липень, 819,06грн. - серпень, 819,06грн. - вересень, 819,06грн. - жовтень, 819,06грн. - листопад, 819,06грн. - грудень, всього 9828,72грн.

Згідно з довідкою про доходи, виданою Спасо-Преображенським кафедральним собором Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську, позивач період з 01.01.2019 р. по 31.07.2019 р. працював у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську за основним працевлаштуванням на посаді диякон. По працівнику ОСОБА_1 нараховано та сплачено єдиного внеску за період з січень 2019 р. по липень 2019 р. у наступних розмірах: 918,06грн. - січень, 918,06грн. - лютий, 918,06грн. - березень, 918,06грн. - квітень, 918,06грн. - травень, 918,06грн. - червень, 918,06грн. - липень, всього 6426,42грн.

08.11.2019 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року №Ф-2035-52/04-63 У, якою позивачу визначено до сплати 26539,26грн. недоїмки з єдиного внеску.

Постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.04.2020 р. відкрито виконавче провадження ВП №61808455 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.11.2019 року №Ф-2035-52/04-63 У.

Доказів надіслання податкової вимоги позивачу відповідачем не надано.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), на підставі якої відкрито виконавче провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачем у відзиві зазначено, що сума недоїмки розраховується автоматично, загальна сума заборгованості з єдиного внеску на початок 2020 року становить 26539,26грн., а саме:

- за 2017 рік в сумі 8448,00грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

-1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

-2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

-3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

-4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;

-1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

-2 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;

-3 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року;

-4 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2020 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у відзиві також зазначено, що відповідно до інформаційних баз ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивач, перебуваючи на обліку в контролюючого органі, про отримані доходи не звітував, податкову звітність не подавав.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, який протягом 2017 року та до липня 2019 року був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС у Дніпропетровській області, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідний правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 02.04.2020 року у справі №140/2475/19 (адміністративне провадження №К/9901/36616/19), від 23.01.2020 р. у справі №480/4656/18, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19 та від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням наведеного, при вирішенні спору підлягають дослідженню обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску сформована позивачу за його несплату за 2017-2019 роки, а саме: за 2017 рік в сумі 8448,00грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року; 1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року; 2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року; 4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року; 1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року; 2 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року; 3 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року; 4 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2020 року.

Водночас, у період з 2016 року по липень 2019 року позивач перебував у трудових відносинах зі Спасо-Преображенським кафедральним собором Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську

Згідно з наданими позивачем довідками Спасо-Преображенського кафедрального собору Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську протягом 2017 року та по липень 2019 року роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, тобто в сумі, що є не неменшою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, роботодавець - Спасо-Преображенський кафедральний собор Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за нього як страхувальник єдиний внесок.

Водночас, відповідачем доказів щодо безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2017-2019 роках, отримання інших доходів, ніж від трудової діяльності як найманим працівником, суду не надано.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності. Проте, із системного аналізу його норм видно, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець. При цьому, підприємницьку діяльність позивач фактично не здійснював, що не спростовано відповідачем.

Нарахування ж і сплата ЄСВ позивачем як фізичною особою-підприємцем, який у спірний період (2017 рік - липень 2019 року), не отримуючи доходу як підприємець, перебував одночасно у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює наведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.11.2019 року №Ф-2035-52/04-63 У є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, судові витрати зі сплати позивачем судового збору в сумі 2102 грн., згідно з квитанцією №0.0.1769624642.1 від 16.07.2020 року, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-2035-52/04-63 У від 08.11.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський