Рішення № 92240855, 08.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 р. Справа № 120/3649/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника позивача Ковальчук Ж.В.,

представника відповідача Липовської Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції

про часткове визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП у Вінницькій області), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу відповідача від 23.06.2020 № 22 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 25.07.2018 позивач проходить службу в органах Національної поліції України на посаді командира роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області. 06.06.2020 у приміщенні кімнати для видачі та здачі зброї Управління було виявлено, що командир 1 роти взводу 4 батальйону УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 втратив один магазин та 14 набоїв до пістолета "Форт-17". У зв`язку з цим, на підстав наказу Управління патрульної поліції у Вінницькій області від 10.06.2020 № 49 призначено та в подальшому проведено службове розслідування з метою перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни вказаним поліцейським. За результатами службового розслідування складено висновок від 23.06.2020, згідно з яким дисциплінарною комісією прийнято рішення притягнути до відповідальності не лише ОСОБА_2 , але й позивача. Відтак пунктом 2 наказу УПП у Вінницькій області від 23.06.2020 № 22 до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню. На думку позивача, відповідач вийшов за межі предмету службового розслідування, яке стосувалося порушення службової дисципліни виключно поліцейським ОСОБА_3 , та всупереч вимог чинного законодавства неправомірно встановив вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку. Тим самим відповідач позбавив позивача законного права на захист, в тому числі можливості надати докази своєї невинуватості в події, що сталася.

Крім того, позивач зазначає, що під час службового розслідування у нього відбиралися пояснення як у безпосереднього керівника ОСОБА_3 . Водночас позивач не здогадувався, що службове розслідування проводиться і щодо нього.

Також позивач вважає безпідставним висновок дисциплінарної комісії про формальне проведення ним інструктажу з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, оскільки це обвинувачення не відповідає обов`язкам позивача за посадою та не підтверджується жодними належними і допустимими доказами.

Ухвалою суду від 31.07.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Як зазначає відповідач, службове розслідування порушується по факту вчинення правопорушення, під час якого розглядається коло осіб, причетних до дисциплінарного проступку. Відповідно до пунктів 1, 4 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року № 893 (далі – Порядок № 893), проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок.

На думку відповідача, під час службового розслідування, признченого наказом № 49 від 10.06.2020, проведення іншого службового розслідування не було обов`язковим, оскільки вчинення проступку підлеглим ОСОБА_3 потягло притягнення до відповідальності його керівника ОСОБА_1 . До того ж в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією відбиралися пояснення в осіб, які в період виявлення зникнення магазину та набоїв у ОСОБА_3 перебували на чергуванні та могли надати інформацію по факту вчиненого проступку. В тому числі у позивача, як командира роти та безпосереднього керівника зазначеного поліцейського. Це також підтверджує, що службове розслідування проводилося по факту вчинення дисциплінарного проступку і також стосувалося позивача. Водночас відповідач наголошує, що керівник несе персональну відповідальність за дотримання службової дисципліни підлеглими.

Крім того, відповідач зазначає, що дисциплінарною комісією було встановлено, що позивач формально провів інструктаж з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, тоді як підлеглі проставили підпис про належне проведення такого інструктажу.

Відповідач вважає, що наведене свідчить про формальний підхід позивача до виконання своїх службових обов`язків, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження накладене на нього правомірно.

10.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Як зазначає представник позивача, пунктом 4 Розділу ІІ Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування проводиться щодо поліцейського, який вчинив дисциплінарний проступок. Також згідно з пунктом 4 Розділу V зазначеного Порядку службове розслідування має встановити наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, у даному випадку щодо поліцейського ОСОБА_3 .

Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що під час проведення службового розслідування позивач був опитаний як командир роти та безпосередній керівник ОСОБА_3 , а не як особа, яка вчинила дисциплінарний проступок. Водночас вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_3 не може мати прямим наслідком притягнення до відповідальності його керівника – позивача ОСОБА_1 .

Представник позивача заперечує доводи відповідача про те, що керівник несе особисту відповідальність за своїх підлеглих і вважає, що керівник здійснює лише контроль за службовою діяльністю підлеглих. До того ж службові обов`язки позивача передбачені відповідною посадовою інструкцією, якою не встановлено обов`язку щодо проведення інструктажу з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю.

На думку представника позивача, при встановленні факту вини позивача члени дисциплінарної комісії вийшли за межі предмета службового розслідування та надали висновок про наявність у діях позивача факту дисциплінарного проступку при проведенні службового розслідування щодо підлеглого позивача, але ніяк щодо самого позивача.

15.09.2020 до суду надійшли заперечення, у яких відповідач повторно наголосив на тому, що службове розслідування порушується по факту дисциплінарного порушення, а не щодо конкретного поліцейського. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено проведення ще одного службового розслідування з того ж самого предмета та з тих самих підстав.

Щодо проведення інструктажу позивачем, то відповідач зазначає, що посадовою інструкцією ОСОБА_1 передбачено обов`язок неухильно дотримуватися Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, актів Департаменту патрульної поліції та своїх функціональних обов`язків. Відповідач вважає, що це прямо вказує на обов`язок позивача дотримуватися Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, норами якої встановлено обов`язок позивача проводити цільовий інструктаж з питань дотримання поліцейськими заходів безпеки при поводженні зі зброєю, зокрема перед виконанням службових завдань, пов`язаних із можливим застосуванням або використанням зброї. Таким чином, оскільки позивач неналежно виконав свої службові обов`язки та формально провів інструктаж з підлеглими, зокрема ОСОБА_3 , висновок дисциплінарної комісії про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку є правомірним.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Ковальчук Ж.В., повністю підтримала позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Липовська Н.Ю. в судовому засіданні позов заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив таке.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25.07.2018 № 736о/с по УПП у Вінницькій області позивача ОСОБА_1 призначено командиром роти № 4 батальйону Управління.

06.06.2020 у приміщенні кімнати для видачі та здачі зброї Управління було виявлено, що командир 1 роти взводу 4 батальйону УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 під час чергування втратив 1 магазин та 14 набоїв до пістолета "Форт-17".

У зв`язку з цим, старший інспектор-черговий відділу чергової служби УПП у Вінницькій області майор поліції Мельник О. письмово доповів начальнику УПП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_4 про те, що 06.06.2020 о 9:20 год під час здачі зброї в КЗЗ старший лейтенант поліції ОСОБА_2 виявив відсутність магазину до табельної вогнепальної зброї пістолета "Форт-17", № НОМЕР_1 . Крім того, черговий повідомив, що зі слів старшого лейтенанта ОСОБА_2 місце, де було втрачено магазин з набоями, невідоме. Ймовірно, це могло статися 06.06.2020 о 4:10 год по вул. Князів Коріатовичів, 186 в м. Вінниці під час надання допомоги в затриманні громадянина, який поводив себе неадекватно, намагався втекти та, можливо, під час його затримання у старшого лейтенанта ОСОБА_2 випав магазин з набоями до табельної вогнепальної зброї. Водночас при огляді місця події загубленого магазину з набоями знайти не вдалося.

Доповідною запискою від 06.06.2020 т.в.о. заступника начальника ВМАЗ УПП у Вінницькій області капітан поліції Ременяк С. доповів начальнику УПП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_4 про отримання повідомлення щодо вчинення порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку окремими працівниками УПП у Вінницькій області. Крім того, капітан поліції ОСОБА_5 просив призначити службове розслідування та доручити його проведення дисциплінарній комісії.

Наказом УПП у Вінницькій області від 10.06.2020 № 49 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни командиром 1 роти взводу 4 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , що виразилось у втраті одного магазину та 14 набоїв до пістолета "Форт-17".

22.06.2020 під час проведення вказаного службового розслідування дисциплінарною комісією отримано пояснення від лейтенанта поліції ОСОБА_6 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , а 23.06.2020 – від майора поліції ОСОБА_7 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Окрім зазначених пояснень, у матеріалах службового розслідування також містяться: документи, пов`язані з добровільним відшкодуванням ОСОБА_2 вартості втраченого магазину та набоїв; посадова інструкція командира роти УПП у Вінницькій області за підписом ОСОБА_1 ; накази про призначення на посади ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; копії сторінок Журналу реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю за 5 та 6 червня 2020 року; копії сторінок Книги нарядів 4-ої роти батальйону УПП у Вінницькій області та Книги нарядів чергової служби за 5 та 6 червня 2020 року; документи, пов`язані з обліком вогнепальної табельної зброї, в тому числі щодо її видачі-здачі; графік чергувань відповідальних по УПП у Вінницькій області на червень 2020 року; рапорт старшого інспектора СЗД УПП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_8 з приводу факту виявлення втрати магазину з набоями старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 ; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.06.2020 про внесення до реєстру інформації за цим фактом.

23.06.2020 за результати службового розслідування складено "Висновок службового розслідування, з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни командиром 1 взводу 4 роти батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , що виразилося у втраті одного магазину та 14 набоїв до пістолета "Форт-17", яке було виявлено 06.06.2020 о 9:20 год у приміщенні кімнати видачі та здачі зброї управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції".

Вказаний висновок 23.06.2020 затверджений начальником УПП у Вінницькій області капітаном поліції Усеіновим Р. Згідно з висновком дисциплінарною комісією вирішено застосувати до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а до його керівника, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження – за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пунктів 6, 7 статті третьої Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", підпунктів 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Посадової інструкції командира роти УПП у Вінницькій області, затвердженої наказом ДПП від 18.09.2018 № 4322.

На підставі вищезазначеного висновку, 23.06.2020 начальником УПП у Вінницькій області прийнято наказ № 22 "Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень". Пунктом 1 цього наказу за вчинення дисциплінарного проступку до старшого лейтенанта ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а пунктом 2 – дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження до старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправним пункт 2 наказу № 22 від 23.06.2020, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2015 року (далі – Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII визначені основні обов`язки поліцейського, зокрема поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлені види відповідальності поліцейських та передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі – Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

В силу положень ч. 4, 5 ст. 1 Дисциплінарного статуту поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України. Обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом.

Водночас статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).

За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування – це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Так, на виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі – Порядок № 893).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з абзацом 7 пункту 2 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі – органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

В наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 893).

У відповідності до пункту 7 розділу IV Порядку № 893 кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Крім того, пунктом 1 розділу V Порядку № 893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити:

1) наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

2) наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

3) ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

4) обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

5) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

6) вид і розмір заподіяної шкоди;

7) причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

При цьому в силу вимог ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

- надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

- подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

- ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;

- подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

- користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Представником поліцейського може бути адвокат, повноваження якого підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером та копією договору із представником. Представник користується правами поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, крім прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо поліцейським і не може бути доручена представнику, а також користується правами з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами, з моменту надання дисциплінарній комісії підтвердних документів.

З аналізу наведених правових норм суд доходить висновку, що службове розслідування, як діяльність зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, проводиться стосовно конкретного поліцейського (поліцейських), який (які) при цьому усвідомлюють та розуміють те, що розслідування проводиться саме щодо нього (щодо них), оскільки такий його (їхній) статус під час проведення службового розслідування передбачає гарантування йому (їм) певних прав, як-от: права відмовитися від давання пояснень або ж, навпаки, права надати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку разом з власними доказами правомірності своїх дій (доказами невинуватості); права заявляти клопотання, в тому числі про приєднання до матеріалів службового розслідування нових документів, про отримання пояснень від осіб, які мають відношення до події, що розслідується, про ознайомлення з матеріалами розслідування тощо; зрештою, права на захист, яке включає і право на користування допомогою адвоката.

Отже, статус поліцейського під час службового розслідування як особи, щодо якої призначено та проводиться таке розслідування, означає набуття цим поліцейським статусу повноправного учасника службового розслідування, який, користуючись наданими йому правами, може доводити перед дисциплінарною комісією факт відсутності у його діяннях складу дисциплінарного проступку.

Звідси, дисциплінарне стягнення на поліцейського може бути накладене лише за умови забезпечення йому усіх відповідних прав, і тільки в тому випадку, якщо його вина у вчиненні дисциплінарного проступку буде встановлена дисциплінарною комісією з дотриманням визначеного законом порядку проведення службового розслідування, який, серед іншого, передбачає забезпечення поліцейському права на захист, гарантованого статтею 18 Дисциплінарного статуту.

В контексті розгляду цієї справи суд враховує, що підставою для службового розслідування, за результатами якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, слугувала доповідна записка від 06.06.2020 т.в.о. заступника начальника ВМАЗ УПП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 з приводу втрати старшим лейтенантом ОСОБА_2 при виконанні службових обов`язків магазину та 14 набоїв до табельної вогнепальної зброї (пістолета "Форт-17", № НОМЕР_1 ).

При цьому суд зауважує, що наказом УПП у Вінницькій області від 10.06.2020 № 49 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію саме з метою перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни командиром 1 роти взводу 4 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , що виразилось у втраті 1 магазину та 14 набоїв до пістолета "Форт-17".

Таким чином, на думку суду, підстава призначення службового розслідування була очевидною та стосувалась факту порушення службової дисципліни саме поліцейським ОСОБА_2 , а не будь-якими іншими посадовими особами УПП у Вінницькій області, в тому числі позивачем.

Крім того, як видно зі змісту письмових пояснень, відібраних дисциплінарною комісією у лейтенанта ОСОБА_6 , старшого лейтенанта ОСОБА_2 , майора ОСОБА_7 та старшого лейтенанта ОСОБА_1 , такі пояснення надавалися зазначеними поліцейськими саме щодо обставин втрати ОСОБА_2 магазину та набоїв до вогнепальної зброї, а також обставин виявлення та фіксації даного факту.

Водночас позивач ОСОБА_1 надав такі письмові пояснення:

"06.06.2020 під час здачі зброї до ЧЧ, КВ № 1 роти № 4 ст. л-нт поліції ОСОБА_11 доповів мені, що виявив відсутність 1 (одного) магазину до табельної вогнепальної зброї Форт-17 та 14 (чотирнадцяти) бойових набоїв кал. 9 мм. Після цього я одразу доповів т.в.о. КБ ст. л-нту поліції Юрію Осадчуку. ОСОБА_2 повідомив, що втрати магазин з набоями, можливо, під час затримання гр. ОСОБА_12 , 1998 р.н. 06.06.2020 близько 04:10 год по вул. К.Коріатовичів, 186. Після доповіді т.в.о. КБ було обстежено усі місця де перебував ОСОБА_2 під час несення служби, в тому числі місце затримання гр. ОСОБА_13 , проте позитивних результатів дані пошуки не дали. Пояснення написано мною власноручно".

Отже, аналіз пояснень позивача та інших учасників події додатково вказує на те, що службове розслідування було призначене та проводилось саме щодо поліцейського ОСОБА_2 і саме за фактом втрати ним магазину і набоїв до вогнепальної зброї.

Водночас судом не здобуто переконливих даних про те, що вказане службове розслідування призначалось в тому числі для з`ясування обставин щодо факту проведення позивачем інструктажу з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю перед виходом підлеглих йому поліцейських на чергування. Адже жодного посилання на такий предмет розслідування немає ані в наказі про його призначення, ані в інших документах, що передували його виданню.

До того ж, у випадку якщо службове розслідування також стосувалось порушення службової дисципліни позивачем через неналежне проведення ним вищевказаного інструктажу, на чому наполягає відповідач, то в такому разі дисциплінарна комісія з метою повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи була зобов`язана відібрати пояснення в цій частині як від самого позивача, так і від ОСОБА_2 та інших поліцейських, які цього дня разом з ним заступали на чергування. Втім, цього зроблено не було.

Крім того, зміст наданих позивачем пояснень підтверджує його доводи про те, що пояснення відбиралися у нього як в безпосереднього керівника ОСОБА_3 з приводу обставин втрати останнім магазину до пістолета та бойових набоїв, тоді як позивач не знав та не усвідомлював, що службове розслідування також проводиться щодо нього.

Зрештою, суд враховує, що свої висновки про формальне проведення позивачем інструктажу, його недостатній професіоналізм як керівника і, як наслідок, вчинення позивачем дисциплінарного проступку зроблено дисциплінарною комісією винятково на основі тих документів та матеріалів, що були зібрані комісією зі своєї ініціативи, без надання можливості позивачу надати власні докази правомірності своїх дій та докази на спростування вказаних висновків комісії.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що висновок про вчинення позивачем ОСОБА_1 дисциплінарного проступку виходить за межі предмету службового розслідування та підстав для його проведення, а також зроблений відповідачем без забезпечення права поліцейського на захист, гарантованого статтею 18 Дисциплінарного статуту, та у спосіб однобічного з`ясування обставин справи.

Таким чином, вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не може вважатися такою, що встановлена у визначеному порядку, а його притягнення дисциплінарної відповідальності здійснене на підставі службового документа (висновку службового розслідування), оформленого з порушенням вимог закону.

Відтак суд визнає протиправним пункт 2 наказу УПП у Вінницькій області від 23.06.2020 № 22 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження.

Разом з тим, суд не вдається до оцінки питань щодо наявності у діяннях позивача складу дисциплінарного проступку, оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятого відповідачем рішення та дають самостійні підстави для його скасування.

При вирішенні справи суд також бере до уваги висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду у подібних правовідносин, викладені у постанові від 11.12.2019 в справі № 120/2509/19-а за позовом фізичної особи (звільненого поліцейського) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (це рішення набуло статусу остаточного, оскільки ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача).

Крім того, як джерело права суд при вирішенні справи застосовує практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Так, у справі "Аллене де Рібермон проти Франції", рішення від 10 лютого 1995 року, ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Крім того, у справі "Коробов проти України", рішення від 21 липня 2011 року, ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

У ході розгляду цієї адміністративної справи судом встановлено, що вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не доведена належними та допустимим доказами, а допущені під час дисциплінарного розслідування порушення, в тому числі незабезпечення позивачу права на захист, повністю нівелюють висновки, одержані за результатами його проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за змістом наведеної норми, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань УПП у Вінницькій області.

Але, як з`ясовано судом, відповідач у цій справі хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Департаменту патрульної поліції (див. Положення про управління патрульної поліції у Вінницькій області, затверджене наказом Департаменту патрульної поліції від 22.06.2016 № 156, та Положення про Департамент патрульної поліції, затверджене наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73).

Відтак у даному випадку судовий збір позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ, 03048).

Крім того, представник позивача Ковальчук Ж.В. в порядку, визначеному ч. 3 ст. 143 КАС України, звернулась до суду з заявою про вирішення питання про відшкодування витрат позивача на оплату правничої допомоги після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З цією метою, у випадку задоволення позову, адвокат просить суд призначити судове засідання та надати стороні позивача час для подання доказів, що підтверджують розмір відповідних витрат.

З огляду на задоволення позову та враховуючи заявлене клопотання, питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу необхідно вирішити в судовому засідання у строк, визначений ч. 4 ст. 143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції від 23 червня 2020 року № 22 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048).

На підставі положень ч. 3, 4 ст. 143 КАС України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі на 10.00 год. 21 жовтня 2020 року в залі судових засідань № 1 Вінницького окружного адміністративного суду.

Надати позивачу строк до 13.10.2020 для подання до суду доказів (а їх копії – відповідачу) щодо розміру понесених у справі витрат на професійну правничу допомогу.

Надати відповідачу строк до 19.10.2020 для подання до суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги в цій справі (у разі наявності заперечень щодо заявленого позивачем розміру).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , поштова адреса: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Ковальчук Жанна Вячеславівна (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21010).

Повне судове рішення складено 13.10.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович