Рішення № 92236841, 06.10.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8306/19

Провадження № 2/487/743/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Горта О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частку спільного сумісного майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту йогопроживання разом із ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з травня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ним права власностіна 1/2 частину відповідної квартири.

В обґрунтування своїх вимог, викладених у позовній заяві, Позивач вказав наступне:

З 1998 року по серпень 2006 року позивач проживав разом з матір?ю відповідача ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 , де вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет. Але на той момент вона перебувала в законному шлюбі з іншим чоловіком, з яким шлюбні відносини були припинені ще з 1998 року.

02.06.2006 року ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 02.06.2006 року № НОМЕР_1 .

В період проживання за спільні кошти з позивачем ОСОБА_3 придбала у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею – 36,9 кв.м., житловою площею – 18,9 кв.м.

З жовтня 2006 року вона та позивач почали проживати однією сім`єю вже в новій квартирі без реєстрації шлюбних відносин і до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . З моменту придбання квартири, позивач разом із дружиною відразу в ній зареєструвалися, і він був зареєстрований в цій квартирі до 2015 року.

Спірна квартира АДРЕСА_4 була придбана 25.10.2006 року за договором купівлі – продажу майна №2067, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округуГорбуровим К.Є., відповідно до якого у власність останньої перейшла однокімнатна кв. АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 виїхала до м. Одеси 07 серпня 2019 року на лікування в санаторій, де одержала інсульт, після чого була направлена дом.Одесав лікарню, там і померла.

Після смерті дружини позивача залишилось спадкове майно, а саме: кв. АДРЕСА_3 .

Як відомо Позивачу, померла ОСОБА_3 заповіту не залишала. У зв`язку з цим Позивач звернувся до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори м.Миколаєва із заявою про прийняття спадщини та виділ майна подружжя. Постановою від 04.10.2019 року державного нотаріуса Фоменко С.П. було відмовлено позивачу в оформленні спадщини, оскільки ним не надано документів, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем (перебування у шлюбі тощо). Оригінали правовстановлюючих документів на квартиру зберігаються у відповідача після смерті матері.

Враховуючи викладене, позивач просив суд:

-встановити факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ,в період з травня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до дня відкриття спадщини.

-Визнати квартиру АДРЕСА_3 спільним майном, набутим в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину придбаної квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.11.2019 року позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частку спільного сумісного майна прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.04.2020 року по справі №487/8306/19 замінено первісного відповідача по справі ОСОБА_2 на належного відповідача - Миколаївську міську раду.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від №

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею – 36,9кв.м., житловою площею – 18,9 кв.м.

Так, згідно копії договору купівлі – продажу квартири від 25.10.2006 р. №2067, Витягу з державного реєстру правочинів від 25.10.2006 р. №3068970, Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.03.2018 р ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_3 .

Позивач, разом із ОСОБА_3 був зареєстрований у вказаній квартирі починаючи з 25 жовтня 2006 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію в квартирі від 23.10.2019р., тобто постійно проживав з нею в період з 25.10.2006 року по 14.08.2019 року.

Позивач і ОСОБА_3 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірній квартирі з 2006 року по 2019 рік, мали спільний побут, спільний бюджет, яким спільно розпоряджались. Адресою їх проживання була адреса місця знаходження спірної квартири.

Як вбачається із Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 01.10.2019 р. спадкова справа відносно майна померлої ОСОБА_3 не заводилась.

Судом було встановлено, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 14 серпня 2019 року, ніхто крім позивачау встановлений законом шестимісячний термін до Третьої Миколаївської держнотконтори із заявою про прийняття після ОСОБА_3 не звертався. Дане свідчить про те, що із такою заявою у передбачений законом 6-місячний термін не звертався і син померлої –первісний відповідач по справі - ОСОБА_2 , який не був зареєстрований із померлою на момент смерті.

За такого, на підставі ч.2 ст. 51 ЦПК України просила первісний відповідач по даній справі - ОСОБА_2 був заміненийналежним відповідачем-Миколаївською міською радою, оскільки первісний ОСОБА_5 не реалізував своє, передбачене законом право на прийняття спадщини після смерті матері у встановлений для цього шестимісячний строк.

Постановою Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори м.Миколаєва від 04.10.2019 року державного нотаріуса Фоменко С.П. було відмовлено позивачу в оформленні спадщини, оскільки ним не надано документів, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем (перебування у шлюбі тощо).

Разом із дослідженням письмових матеріалів справи, судом були викликані та допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_6 , що заресєтрована за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_7 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

В судовому засіданні свідки підтвердили факт того, що позивач – ОСОБА_8 та померла ОСОБА_3 проживали разом, однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2006 року по серпень 2019 року.

Досліджені судом докази узгоджуються між собою та з іншими матеріалами цивільної справи.

За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Поняття сім`ї, сформульоване в статті 3 СК України, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що і є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

За правилами ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з ч.4 ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, і це є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018р. у справі №61-2446св18).

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України (ч.2 ст.74).

За приписами ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, визначено ст.71 СК України. Так, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч.1, 2 ст.71 СК України).

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав фізичних осіб в порядку позовного провадження при наявності спору про право цивільне.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Позивач також є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту черг у право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із ненаданням доказів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частку спільного сумісного майна - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) разом із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з травня 2006 року по 14 серпня 2019 року.

Визнати квартиру АДРЕСА_3 спільним майном, набутим в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину придбаної квартири АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , Паспорт: № НОМЕР_3 вид.органом №4829; РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: Миколаївська міська рада (Код ЄДРПОУ: 26565573; 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20).

Суддя Д.Г. Нікітін