Ухвала суду № 92235799, 16.10.2020, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2059/17

Провадження № 1-кс/444/692/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Жовква

Жовківський райооний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Ясиновський Р.Б.

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р.Й. про самовідвід, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на розгляд судді Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р.Й. було передано клопотання ОСОБА_1 про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами.

09.09.2020 року суддею Жовківського районного суду Львівської області ОСОБА_2 заявлено самовідвід на підставі ч. 2 ст. 76 КПК України та ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 28.09.2020 р. у задоволенні такої заяви відмовлено.

Однак 02.10.2020 р. суддею Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р.Й. заявлено самовідвід у зв"язку з іншими обставинами, а саме зазначено, що заявник - ОСОБА_1 в абз. 6 ст. 1 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначає, що "судья без доказательств решыл, что я проходил таможенный контроль, но не указал и не допросил лиц, кем именно и в какое время проводилдся контроль", в абз. 7 та 8 ст. 1 зазначає, що "таможенник ОСОБА_3 , ....как свидетель не допрашивался вообще, хотя именно он является самым важным свидетелем по делу. В качестве доказательств вины судья взял показания таможенника ОСОБА_4 , который в суде видел меня впервые, и етот свидетель наоборот в суде подтвердил мою невиновность, то есть судья сфальсифицировал свидетельские показания и самостоятельно в приговоре указал, что ОСОБА_5 подтвердил, що я прошел таможню и был задержан на границе. ОСОБА_6 при етом судья забил указать факты по обвинению и законные доказательства, т.к. их нет и быть не могло.", в абз. 2 ст. 2 зазначає, що "Как видно з приговора - нет в деле ни декларации, ни лиц, кто проводил контроль, а осужден я за то, что якобы прошел таможню, что есть ложь...... Почему в приговоре не изложено ни единого законного доказательства и факта по обвинению в ст. ст. 17 ч. 2 - 305 ч. 2?", в абз. 3 та 4 ст. 3 зазначає, що "Так же настаиваю, что необходимо в суде повторно допросить свидетеля Коцур и Рупинець, чьи показания судья ОСОБА_7 сфальсифицировал, перекрутил совершенно наоборот и абсолютно неверно и на основании манипуляции фактов вынес приговор, в котором отсутствуют ссылки на фактические обстоятельства дела, в следствии чего вынесен обвинительный, а не оправдательный приговор, как должно быть по закону".

Також зазначає, що заявник із даною заявою звернувся в Верховный суд, оскільки не довіряє суду 1-й инстанції. Тобто вважає, що з вищенаведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 висловив недовіру суду, а саме головуючому судді Зеліско Р.Й., яким винесено вирок по кримінальній справі № 444/2059/17.

Отже, таким чином, скаржник фактично оскаржує правомірність дій та висновків суду 1-ї інстанції під час судового розгляду та винесення рішення у справі, де головуючим суддею в розгляді даної справи був суддя Зеліско Р.Й.

Зазначає, що саме не згода ОСОБА_1 з висновками суду викладених у вироку, і є на його думку частиною нововиявлених обставин, які дають підстави для даного звернення до суду про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

А тому, суддя Зеліско Р.Й. вважає, що вищевикладене фактично унеможливлює подальший судовий розгляд ним вказаного провадження, у зв"язку із чим виникла необхідність у самовідводі судді.

Сторони в судове засідання не прибули, жодних клопотань до суду з даного приводу не подавали, прокурор просив питання самовідводу вирішити у його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтями 80, 81 КПК України передбачено право судді на заяву про самовідвід, а також передбачено процесуальний порядок вирішення такої заяви.

Відповідно до положень ст. ст. 80-82 КПК України, розглядаючи заяву про відвід, суддя може прийняти рішення про задоволення заяви про самовідвід або про відмову в задоволенні такої заяви.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. ст. 75, 76 КПК України.

Згідно зі ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.

Згідно чинної редакції статтей 75, 76 та 464 КПК України обставини, наведені в заяві про самовідвід не є підставою для відводу судді при розгляді заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Дійсно, у попередній редакції ст. 464 КПК було передбачено недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами, якщо суддя брав участь у розгляді кримінального провадження. Однак, 15.12.2017 набрала чинності редакція Закону України №2147 від 03.10.2017, якою виключена ця обставина про недопустимість повторної участі судді при розгляді заяв за нововиявленими обставинами. Ця норма була виключена як зі ст. 76, так і зі ст. 464 КПК України.

Щодо того, що ОСОБА_1 із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернувся в Верховный суд, оскільки не довіряє суду 1-й инстанції, а тому на думку судді в такий спосіб висловив недовіру суду, а саме головуючому судді Зеліско Р.Й., то таке є лише припущенням, оскільки самої заяви про відвід ОСОБА_1 станом на даний час не подавав.

Проаналізувавши викладене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про самовідвід судді Зеліско Р.Й. слід відмовити, оскільки підстав, передбачених законом для відводу суддів немає і не встановлено інших обставин, які б безумовно слугували підставою для відводу судді.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви судді Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р.Й. про самовідвід - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ясиновський Р. Б.