Рішення № 922347, 03.07.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2007

Справа №2-30/4115-2007

За позовом Закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП – 0261», м. Луцьк, вул. Ранкова, буд. 3.

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Костіна Василя Володимировича, м. Ялта, вул. Тамарян – Шкільна, буд. 6/24.

Про стягнення 123380,0 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Глушко, адвокат.

Від відповідача – Шамсутдінов, за дов. від 28.05.2007 р. у справі.

Суть спору: позивач – ЗАТ «Луцьке АТП – 0261» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача СПД Костіна В.В. 123380,0 грн., в тому числі 21750,0 грн. матеріальних збитків у зв’язку з недостатньою страховою виплатою, 19836,0 грн. матеріальних збитків за пошкоджений товар, 8682,0 грн. вартості організації та проведення поховання, 73112,0 грн. упущеної вигоди та судових витрат, в тому числі на послуги адвоката 1500,0 грн.

Заявою від 29.05.2007 р. (а.с. 63) позивач зменшив свої вимоги, просить стягнути 105345,90 грн., в тому числі 21750,0 грн. матеріальних збитків у зв’язку з недостатньою страховою виплатою, 19836,0 грн. матеріальних збитків за пошкоджений товар, 8956,0 грн. вартості організації та проведення поховання, 52303,24 грн. упущеної вигоди та судових витрат, в тому числі на послуги адвоката 2500,0 грн.

08.06.2007 р. на адресу суду надійшла заява про зменшення суми позову до 101270,0 грн., в тому числі 21750,0 грн. матеріальних збитків в зв’язку з недостатньою страховою виплатою, 19836,0 грн. матеріальних збитків за пошкоджений товар, 7381,0 грн. вартості організації та проведення поховання, 52303,24 грн. упущеної вигоди та судових витрат.

Свої вимог позивач пояснює тим, що внаслідок ДТП позивачу заподіяні значні матеріальні збитки, які він просить стягнути з відповідача на підставі ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1188 та 1201 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує і просить у його задоволенні відмовити з підстав, що страхова компанія вже компенсувала позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна автомобілю внаслідок ДТП, а вимоги щодо стягнення сум на поховання загиблого безпідставні, оскільки регулюються Законом України «Про обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та затратами при народженні та похованні», а ні цивільним законодавством. Що стосується вимог позивача про стягнення упущеної вигоди, то таки вимоги, на думку відповідача не підтверджені позивачем. Решта заперечень відповідача викладена у відзиві від 03.05.2007 р. (а.с. 53) та від 03.07.2007 р. (а.с. 174, 176).

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представників сторін, суд –

в с т а н о в и в:

06.05.2005 р. на 681 км. + 726 м. автомобільної дороги Харків – Севастополь, водій Маскевіч В.О. виконуючи свої трудові обов’язки, керуючи автомобілем МАЗ 5429 д.н. 58-85 КРО з напівпричепом – контейнеровозом МАЗ 5245 д.н. 40-13 ЦС в порушені правил дорожнього руху не врахував дорожню ситуацію, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем МАЗ 54323 д.н. 42-12 ВНО з напівпричепом «FRUHAUE» д.н. 043-48 ВО, який на підставі договору оренди від 12.05.2003 р. № 12/05 – 01 експлуатувався позивачем – ЗАТ «Луцьке АТП – 0261».

Внаслідок ДТП водій автомобіля МАЗ 54323 д.н. 42-12 ВНО Гринчук В.М., який був у трудових відносинах з ЗАТ «Луцьке АТП – 0261» загинув на місці ДТП.

По даному факту була порушена кримінальна справа з ознаками ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою від 18.04.2006 р. Бахчисарайський районний суд АРК по справі № 1 – 33/2006 дійшов висновку про доведеність вини Маскевича В.О. в скоєнні злочину яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, та постановив про припинення кримінальної справи по обвинуваченню Маскевича В.О. в скоєнні злочину внаслідок акту амністії, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 р. Постанова набрала законної сили 26.04.2006 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчиненні.

Маскевіч В.О. працював згідно з трудовим договором від 15.04.2005 р. водієм у ПП Костіна В.В., який на підставі договору оренди від 05.11.2003 р. орендував у Радгоспу – заводу «Лівадія» автомобіль МАЗ 5429 д.н. 58-85 КРО з напівпричепом.

Внаслідок ДТП автотранспорт, яким користувався позивач, отримав значні механічні пошкодження. Частково вартість пошкодженого автотранспорту відшкодована страховою сумою.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, зазначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В матеріали справи позивачем представлений договір страхування транспортних засобів № 021.03586.17.00 від 02.09.2004 р. (а.с. 163 - 173), укладений Філією ВАТ «Страхова компанія «СКАЙД – ВЕСТ» «Нова Волинь» в м. Луцке (страховик) та Підприємець Матвійчук Сергій Феодосійович (страхувальник), вигодонабувач – ПП Матвійчук С.Ф.

Пунктом 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Однак позивач не довів, що саме йому була завдана шкода пошкодженням автотранспорту, який належить іншій особі – ПП Матвійчук С.Ф. При цьому, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, автотранспорт експлуатувався позивачем на підставі договору оренди № 12/05 – 01 від 12.05.2003 р.

Позивач посилається на те, що сума 21750,0 грн. є його матеріальним збитком у зв’язку з недостатньою страховою виплатою. Однак як вбачається з матеріалів справи, позивач взагалі не мав права на страхові виплати. Страхові виплати по страховим актам № 5599_2.05.2205.021 від 22.07.2005 р. (а.с. 17) та № 5599-1.05.2205.021 від 22.07.2005 р. (а.с. 19) одержав страхувальник автотранспорту – ПП Матвійчук С.Ф. (а.с. 18, 20).

Доказів понесення інших збитків внаслідок пошкодження автотранспорту в ДТП позивач не представив.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що його цивільні права відповідачем порушені, не визнаються чи оспорюються.

Відсутність факту порушення права чи взагалі суб’єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

З викладених підстав, вимоги позивача про стягнення 21750,0 грн. матеріальних збитків у зв’язку з недостатньою страховою виплатою безпідставні та задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди в розмірі 52303,24 грн.

Свої вимоги в цій частині позивач мотивує тим, що внаслідок пошкодження автотранспорту позивач був позбавлений можливості експлуатувати його протягом 4 – х місяців з травня по серпень 2005 р. до моменту виплати страхової суми. Суму втраченої вигоди позивач обґрунтовує довідкою про валовий дохід автомобілів, подорожними листами з накладними та розрахунком середнього доходу від експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно з абз. 4 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Відповідно до п. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказуються кредитором.

При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. (п. 4 ст. 623 ЦК України).

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки тічні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов’язання було виконано боржником належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Однак позивач не довів, що він мав реальну можливість одержати грошову суму в розмірі 52303,0 грн. у випадку, якби автотранспорт використувався весь цей час.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З викладених підстав суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення упущеної вигоди в сумі 52303,24 грн.

Також внаслідок ДТП було пошкоджено вантаж, який на підставі господарських правовідносин перевозив позивач на автотранспорті. Даний товар на суму 19836,0 грн. належав ТОВ «Нектар».

Доказом перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв від 06.05.2005 р. серії 01 АЛАБ № 122362 (а.с. 84, 84). Факт пошкодження товару підтверджується актом № 49 від 14.05.2005 р. (а.с. 83), в якому зафіксовано те, що під час перевезення вантажу пошкоджено 6612 пляшок на суму 19836,0 грн.

На підставі претензії від 25.05.2005 р. (а.с. 11) позивач платіжними дорученнями № 4936 від 29.06.2005 р. та № 5037 від 08.07.2005 р. перерахував ТОВ «Нектар» 19836,0 грн. збитків внаслідок пошкодження вантажу.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (далі – Постанова Пленуму ВС України) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У пункті 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Пункт 5 Постанови Пленуму ВС України вказує на відповідальність юридичної особи про відшкодування шкоди у випадку, коли особа, з чиєї вини заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах.

З викладених підстав, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині повністю обґрунтовані та доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріального збитку вартості організації та проведення поховання.

На підставі ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоду смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.

Так, підлягають відшкодуванню витрати, які доведені позивачем (а.с. 27, 30, 31) в сумі 979,66 грн., в тому числі вартість ритуальних послуг на суму 724,0 грн. по накладній від 08.05.2005 р., на суму 174,0 грн. по рахунку № 174 від 10.05.2005 р. та на суму 81,66 грн. по акту № 2,422 від 25.05.2005 р.

В решті вимоги не підлягають задоволенню оскільки не підтверджені відповідними доказами. Так, наприклад, позивачем прикладений рахунок меню – замовлення № 102 від 10.05.2005 р. на суму 2001,20 грн. (а.с. 33) на підтвердження проведення жалібного обіду, однак в графі «замовник» вказаний – Ройко М.В., і з самого меню – замовлення взагалі не вбачається ким він був оплачений.

Крім того, відповідач заявив вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката в сумі 2500,0 грн., які підтверджені угодою № 16 від 06.05.2006 р. укладеною з адвокатом Бенешук В.Г. (а.с. 51), видатковим касовим ордером від 24.04.2007 р. про одержання адвокатом Бенещук В.Г. 2500,0 грн. (а.с. 52). В судових засіданнях інтереси позивача представляв адвокат Бенещук В.Г., повноваження якого підтверджувалося довіреністю та адвокатським посвідченням № 1213 від 26.09.2002 р. Однак, враховуючи, що позов задоволений частково, суд вважає за необхідне судові витрати на послуги адвоката задовольнити частково пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 513,87 грн.

Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.07.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84, 85 ГПК України рішення оформлено та підписано 11.07.2007 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШІВ:

1. Позов ЗАТ «Луцьке АТП – 0261» задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Костіна Василя Володимировича, м. Ялта, вул. Тамарян – Шкільна, буд. 6/24 (ідентифікаційний код 2084314899) на користь Закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП – 0261», м. Луцьк, вул. Ранкова, буд. 3 (ОКПО 01350446) 20815,66 грн. матеріальних збитків, 208,15 грн. державного мита, 19,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 513,87 грн. витрат на послуги адвоката.

3. В інший частині в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.