Рішення № 92233621, 17.09.2020, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

20300, м. Умань Черкаської області, вул. Садова, 5, тел. 8 (04744) 3-57-77, факс 3-73-70

e-mail: inbox@um.ck.court.gov.ua

Справа №705/2011/17

2/705/230/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючого судді Коваля А.Б.

секретаря судового засідання Романової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовомакціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

20.04.2017 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 02 липня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, згідно з яким остання отримала кредит в сумі 4 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2017 року утворилася заборгованість у сумі 12 717,30 грн, із яких: 3 244,07 грн. – заборгованості за кредитом; 8 529,55 грн. – за процентами за користування кредитом; 100,00 грн. – за пенею та комісією; 250,00 грн. – штраф (фіксована частина); 593,68 грн. – штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 12 717,30 грн. та судовий збір у сумі 1 600,00 грн., а також зазначив, що у разі неявки представника Банку в судове засідання, судове засідання проводити без його участі.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що банком не підтверджений факт укладення договору від 02.07.2009 року. Крім того, послався на протиріччя в наданих позивачем розрахунках заборгованості та на неправомірність нарахування позивачем штрафних санкцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи Сторін, суд дійшов висновку, що позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанку» будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву з проханням розгляд справи проводити без участі представника Банку. В поясненні, поданому Позивачем до суду, заявив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про місце, час та дату розгляду справи, до суду не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, доручивши представляти її інтереси в судовому засіданні ОСОБА_2 . Подала через свого предчставника письмові заперечення на позовну заяву Банку з проханням відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 02.07.2009 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою мала намір отримати банківську картку, при цьому в даній заяві розмір кредитного ліміту не визначений, вид картки та термін її дії якої також не зазначений, з умовою сплати процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказана заява не містить узгодженого між сторонами строку виконання зобов`язань, розміру кредитного ліміту та строку дії договору, виду платіжного продукту, який використовується відповідачем.

Разом з тим суд зазначає, що ОСОБА_1 . Банком було надано в тимчасове користування грошові кошти в розмірі 3 250,00 грн., шляхом встановлення кредитного ліміту на банківську картку. Даними коштами відповідач користувалась та до 02.12.2016 проводила погашення заборгованості.

Надані Банком «Умови та Правила надання банківських послуг» не містять підпису відповідача, реквізитів, відсутня дата їх складання, а також жодна ідентифікуюча ознака на предмет їх невід`ємності від заяви позичальника від 02.07.2009. Доказів того, що саме вказані «Умови та Правила надання банківських послуг» розумів відповідач, підписуючи 02.07.2009 заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять.

Позивачем не надано інформації щодо видачі відповідачу платіжної картки за вказаною заявою та терміну її дії.

Верховний Суд в п. 49 постанови від 13.06.2018 у справі № 733/608/16-ц прийшов до правового висновку – суд першої інстанції правильно встановив, що відсутні належні та достатні докази того, що відповідач, підписуючи заяву був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні «Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку» та «Правила користування платіжною карткою», затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, «Тарифи Банку», на які посилається позивач як докази умов кредитного договору, а у п. 50 цієї постанови Верховний Суд відмітив, що Відповідач не заперечував той факт, що отримав від позивача кредитну картку та проводив з її застосуванням певні операції, але рух коштів на картковому рахунку не може бути належним підтвердженням обізнаності відповідача з конкретними «Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», на які посилається позивач як на умови кредитного договору та факту згоди відповідача на них.

Під час розгляду справи ПАТ КБ «ПриватБанк» надало довідку від 02.07.2009 про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, відповідно до якої старт карткового договору датований 02.07.2009 без визначення на цю дату карткового ліміту.

Вищевказану довідку суд оцінює критично, оскільки в ній відсутні будь-які відомості невід`ємності її від анкети-заяви ОСОБА_1 від 02.07.2009, інформація не містить розміру кредитного ліміту. В примітці довідки зазначено, що детальна розшифровка нарахування процентів і комісій за даними прикладами (у UAN) наведена на зворотній стороні Довідки. Текст зворотної сторони довідки до суду не надано.

Також Позивачем під час розгляду справи до суду направлено виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 до якого суду відноситься критично виходячи із наступного.

Виписка містить посилання на декілька карткових рахунків, а саме з номерами: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , при цьому період, за який надана інформація, стосується із 01.07.2009 по 02.11.2017, в той час, як банк звернувся до суду з позовом 20.04.2017.

Виписка не завірена відповідно до вимог процесуального закону.

При цьому суд надав належну оцінку поданим позивачем розрахункам заборгованості, які містять посилання на договір б/н від 02.07.2009, а надана виписка стосується карткових рахунків №№ НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 наявність яких та їх зв`язок зі спірними правовідносинами позивачем не доведено. Крім того суд відмічає, що розрахунок заборгованості не містить дати складення, підписаний нерозбірливим підписом без зазначення прізвища та повноважень особи, яка виготовила розрахунок та його підписала.

Суд критично оцінює наданий Позивачем на підтвердження суми боргу за кредитним договором розрахунок заборгованості, оскільки позивач не довів перед судом спосіб її обчислення, дату та підстави зміни в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки та відомості про доведення до відповідача інформації про такі зміни.

Вказаний висновок суду у взаємозв`язку з установленими судом вищевказаними обставинами відповідає одному з основних завдань цивільного судочинства, регламентованому ст. 2 ЦПК України – справедливому, неупередженому розгляду і вирішенню цивільних справ.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 02.07.2009 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач, окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість відсотки, пеню та штраф.

Слід зазначити, що вище вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 №342/180/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй в даній постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 244,07 грн., заборгованість за тілом кредитом. В задовленні решти позовних вимог, слід відмовити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, в порядку передбаченому ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 19, 76-81, 128, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код 14360570) заборгованість у розмірі 3 244,07 грн. за кредитним договором б/н від 02.07.2009 та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1600,00 грн.

В задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Б. Коваль