Рішення № 92233549, 16.10.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/4407/20

Провадження № 2/712/123/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору та додаткових договорів недійсними, стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору та додаткових договорів недійсними, стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції, посилаючись на те, що 01 березня 2007 року між нею, ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальника Базового відділення Черкаської обласної дирекції ВАТ (ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» - Вакуленко Інни Іванівни та в особі заступника начальника Базового відділення Черкаської обласної дирекції ВАТ (ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 21366225) Павельчук Ярослав Володимирович, було підписано кредитний договір № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року про надання банком 344915,00 гривень (що становило за курсом НБУ еквівалент 68300,00 доларів США) на придбання та ремонт квартири АДРЕСА_1 .

У подальшому було укладено Додаткові угоди до кредитного договору № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року, Частина № 2 кредитного договору:

- Додаток № 1 до кредитного договору від 01.03.2007 року;

- договір іпотеки № 010/02-16/223-07 з від 02.03.2007 року;

- договір іпотеки № 010/02-16/223-07 з1 від 02.03.2007 року;

- Договір про зміни № 1 від 30.03.2007 року та Додаток № 1 (нова редакція до кредитного договору);

- Додаткова угода № 2 від 22.12.2009 року до кредитного договору та Додаток № 1 до Додаткової угоди № 2 від 22.12.2009 року;

- Додаткова угода № 3 від 22.12.2010 року до кредитного договору та Додаток № 1 до Додаткової угоди № 3 від 22.12.2010 року;

- Додаткова угода № 010/02-16/223-07/4 від 17.08.2011 року до кредитного договору та Додатку 1 до Додаткової угоди № 010/02-16/223-07/4 від 17.08.2011 року;

- Додаток до Кредитного договору № 010/02-16/223-07/4 від 01.03.2007 року та графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів.

19.10.2012 року нею одним платежем було достроково сплачено усю нараховану відділенням Черкаської обласної дирекції банку суму залишку заборгованості в розмірі 25000,00 доларів США. У зв`язку з повною сплатою по кредитним зобов`язанням кредитором було знято іпотечне обтяження з квартири АДРЕСА_1 , що придбавалась за кредитні кошти.

При чому через касу відділення проводились банківські операції із прийняття від неї доларів CШA на рахунок НОМЕР_1 не на поточний рахунок НОМЕР_2 (вказаний у кредитному договорі), який є внутрішнім, рахунком банку, однак на жоден валютний рахунок, який би було відкрито на її ім`я кредитором сплачені кошти не зараховані, оскільки жодного Договору банківського рахунку не погоджувалось про що свідчать квитанції. Так, за період з 01.03.2007 року по 19.10.2012 року приблизно 1512000,00 гривень, що становить 54000,00 доларів США та у 4,3 рази більше, ніж вона отримала у користування від кредиторів, тобто кредитору повернула отримане у користування 344915,00 грн., оскільки повністю погасила кредит і переплатила значно більшу суму коштів достроково.

У грудні 2017 року дізналась, що банк вимагає дострокове погашення вказаного кредиту в сумі 68890,00 доларів США, не зважаючи на те, що дія договору кредиту припинилась 28.02.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний кредитний договір суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, при укладенні кредитного договору банк приховав від позичальника, повну та об`єктивну інформацію щодо: валюти кредиту; реальної процентної ставки за користування кредитними коштами; кінцевої сукупної вартості кредиту; абсолютного подорожчання кредиту як фінансового продукту; вказав в договорі занижені значення показників істотних умов договору; усі істотні умови прописані незрозумілою мовою та не є несправедливими; містять неоднозначні положення; не містять посилань на курс іноземної валюти, що повинен був використовуватись при замовлені та купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для видачі продавцю товару - квартири; Кредитний договір не містить умов щодо: порядку та способу замовлення, придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) для позичальника; вартості послуг банку щодо замовлення, придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) для позичальника; порядку та способу відрахування відсотку до Пенсійного фонду України за придбання кредитором іноземної валюти на МВРУ для позичальника; імпортної складової ціни послуг кредитора; не визначено вид кредитування (ануїтет чи диференційований платіж або інший), навіть не містять курсу НБУ на день видачі/отримання кредитних коштів на придбання товару позичальником; не містять умов відповідальності кредитора за цим договором; не містить жодних застережень щодо ймовірних ризиків коливань іноземної валюти; відсутня інформація про види кредитування (ануїтет чи стандарт); відсутня сукупна вартість зазначеного кредиту та реальна і абсолютна процентна ставка по даному кредиту; відсутня інформація про валютні ризики позичальника, що ймовірно можуть виникати у процесі виконання кредитних зобов`язань з повернення кредитних коштів, про що кредитору заздалегідь було добре відомо; не містить порядку та способу і умов за для отримання податкового кредиту; включив пункти в умови кредитного договору, які суперечать чинному цивільному, процесуальному, банківському, валютному та податковому законодавству, чим ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту а також тим, що кредитор на момент укладення кредитного договору не мав ані процесуальної дієздатності, ані готівкового долара США для видачі кредиту, а сам текст кредитного договору і графіку погашення кредиту суперечить актам цивільного законодавства, тому у відповідності до вимог ст. 203, 215 ЦКУ усі пункти кредитного договору є недійсними та відповідно сам кредитний договір з моменту його укладання, графік погашення кредиту, договір іпотеки та усі додаткові угоди до кредитного договору є також недійсними.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зобов`язують банки надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту або в кредитному договорі, або додатку до нього. Тобто, детальний розпис сукупної вартості кредиту не обов`язково повинен бути викладений лише як окремий документ, однак про обов`язковість надання такої і інформації споживачу встановлено положеннями ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, позивач не був належним чином проінформований про всі істотні умови та ризики договору, його сукупну вартість та розмір реальної процентної ставки за користування коштами, подорожчання кредиту що є безспірними підставами визнати кредитний договір недійсним в цілому.

Не можна припустити, що оспорюваний правочин був би вчинений і без включення до нього недійсних частин (стаття 217 ЦК України), тому у суду є підстави погодитись із обґрунтованістю позову про недійсність правочинів з огляду на те, що усі істотні умови є недійсними.

Просить суд позов задовольнити, визнати недійсними: кредитного договору № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року (Частина № 1 та № 2) та Додатку № 1 до кредитного договору від 01.03.2007 р.; договору іпотеки № 010/02-16/223-07 з від 02.03,2007 року; договору іпотеки № 010/02-16/223-07 з1 від 02.03.2007 року; Договору про зміни № 1 від 30.03.2007 року, Додаток № 1 (нова редакція до кредитного договору); Додаткової угоди № 2 від 22.12.2009 року до кредитного договору та Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 від 22.12.2009 року; Додаткової угоди № 3 від 22.12.2010 року до кредитного договору та Додатку № 1 до Додаткової угоди № 3 від 22.12.2010 року; Додаткової угоди № 010/02-16/223-07/4 від 17.08.2011 року до кредитного договору та Додатку № 1 до Додаткової угоди № 010/02-16/223-07/4 від 17.08.2011 року; Додатку до Кредитного договору №№ 010/02-16/223-07/4 від 01.03.2007 року та графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів до нього.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

07.10.2020 року о 12:52 год. до канцелярії Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла заява представника АТ «Райффайзен Банк Аваль», в якій зазначено, що у зв`язку із складністю цієї справи представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» має намір особисто взяти участь в судовому засіданні, проте діючі обмеження не дають змоги прибути до суду в зазначений час при складній епідеміологічній ситуації.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» проти заяви ОСОБА_1 заперечує повністю. Обґрунтування заперечень викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того АТ «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що ОСОБА_1 звернулася до суду із порушенням строку позовної давності.

Разом з тим, суд критично відноситься до заяви представника АТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки останній мав можливість прибути в судове засідання, використовуючи засоби індивідуального захисту та надати пояснення по справі, або заявити клопотання про участь у справі в режимі відео конференції. Крім того, суд вважає, що дії представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» спрямовані на затягування розгляду справи.

ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні 01.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 010/02-16/223-07. Предметом договору є надання банком ОСОБА_1 кредиту у розмірі 68300,00 доларів США для придбання та ремонту нерухомого майна, терміном користування до 28.02.2017 року, із сплатою 13 % річних.

02.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 010/02-16/223-07з1, предметом якого є забезпечення вимог іпотекодержателя, які витікають з кредитного договору № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року Предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_2 .

30.03.2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладений Договір про зміни № 1 до кредитного договору № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року, відповідно до якого був змінений графік погашення кредиту, проте у межах раніше визначеного терміну - до 28.02.2017 року. Валюта кредиту - долари США, залишилася незмінною, залишок заборгованості за кредитом та всі наступні платежі згідно графіка погашення визначені також у доларах США.

22.12.2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 2 до кредитного договору № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року, відповідно до якої були надані кредитні канікули по сплаті частини платежів за кредитом, і при цьому графік погашення кредиту був викладений у новій редакції. Валюта кредиту - долари США, залишилася незмінною, залишок заборгованості за кредитом та всі наступні платежі згідно графіка погашення визначені також у доларах США.

22.12.2010 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 3 до кредитного договору № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року, відповідно до якої позичальниці знову були надані кредитні канікули по сплаті частини платежів за кредитом, і при цьому графік погашення кредиту був викладений у новій редакції. Валюта кредиту - долари США, залишилася незмінною, залишок заборгованості за кредитом та всі наступні платежі згідно графіка погашення визначені також у доларах США.

17.08.2011 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 010/02-16/223-07/4, відповідно до якої позичальниці знову були надані кредитні канікули по сплаті частини платежів за кредитом, і при цьому графік погашення кредиту був викладений у новій редакції. Валюта кредиту - долари США, залишилася незмінною, залишок заборгованості за кредитом та всі наступні платежі згідно графіка погашення визначені також у доларах США.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» У договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); ) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; ) загальний розмір наданого кредиту; ) порядок та умови надання кредиту; ) строк, на який надається кредит; ) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.

Пунктами 2.1, 3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, (яка діяла на момент укладення договорів) до укладання кредитного договору, та у кредитному договорі банк зобов`язаний зазначити сукупну вартість кредиту як у вигляді процентної ставки за кредитом, так і у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту у грошовій сумі.

Комерційні банки здійснюють кредитування на договірних умовах. Надання банківського кредиту оформляється укладенням кредитного договору, згідно з яким одна сторона — банк — зобов`язується передати другій стороні (позичальникові) на певний строк суму грошей, а позичальник зобов`язується надавати банкові необхідне забезпечення кредиту, використовувати його на обумовлені цілі і повернути у встановлений строк та сплатити відповідні відсотки.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

За правовою природою кредитного договору юридичні права й обов`язки сторін — банків та клієнта не є однаковими. Основним обов`язком банку є надання кредиту. На клієнтові лежать в основному обов`язки, хоча позичальник може і відмовитися від укладення договору. Обов`язки клієнта: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку відсотки за користування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, дотримуватися цільового використання одержаного кредиту, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування.

За порушення зобов`язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків. При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. В разі порушення кредитної дисципліни може передбачатись сплата банку підвищених відсотків з прострочених позичок; припинення кредитування з правом дострокового одностороннього розірвання договору; дострокове стягнення раніше наданих позичок зі сплатою штрафу.

Підставами визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є включення у договори з споживачем умови, які є несправедливим, тобто такі, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком дисбаланс договірних прав та обов`язків між сторонами.

Права споживача в разі отримання ним продукції в кредит передбачені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент укладення договорів), згідно якої кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які відсотки та інші вартісні елементи кредиту, які не були зазначені у договорі. Споживач має право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору.

Тобто споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується з даними умовами, може знайти інші, кращі.

Крім цього, умовами кредитного договору часто передбачається необхідність здійснення позичальником інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, як на користь банку (комісії за відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування), так і на користь третіх осіб (страхові платежі, платежі за послуги нотаріусів).

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що при укладанні кредитної договору були порушені права позивача як споживача, а також умови укладених між сторонами правочинів порушують права позивача чи є несправедливими.

Позивач в повному обсязі ознайомлювався з умовами кредитування в банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуг з оформленням договору про надання кредиту.

Взаємні права та обов`язки сторін детально визначені у підписаних сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку позивача був добровільним.

В день підписання оспорюваного правочину позивач отримав передбачену даним правочином суму кредиту. В день підписання оспорюваного правочину позивач отримав його примірник, що давало йому додаткову можливість детально вивчити його умови та протягом 14 днів з дня отримання кредиту відмовитись від даної послуги, однак позивач використав кредитні кошти на свій розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 3 ч.1 договорів 1,2, 3 передбачено, інформація щодо розміру ставки FIDR буде визначатись самостійно банком. Інформація щодо розміру ставки розміщується на сайті банку та в приміщеннях банку на інформаційних стендах.

Позивач ОСОБА_1 погодилась з даними умовами кредитного договору та додаткових угод, та уклала зазначені договори.

Таким чином, позивач не довів суду, що кредитний договір, договори іпотеки, додаткові цгоди суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а отже відсутні підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦПК України для визнання їх недійсним, поскільки під час підписання договорів позивач був ознайомлена з його умовами та наслідками.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором задоволені.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 010/02-16/223-07 від 01.03.2007 року у сумі 63 890 доларів США 96 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1 662 376 грн. 20 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру, загальною площею 51,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 19.03.2019 року - залишено без задоволення.

16.07.2019 року ухвалою Черкаського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 року та на даний час перебуває на розгляді.

Крім того, з моменту укладення кредитного договору та договору іпотеки (2007) пройшло чимало часу, позивач користувалася кредитним договором, як вона стверджує погашала заборгованість, і лише 29.03.2019 року звернулася до суду з вимогами про визнання кредитного договору та додаткових договорів недійсними.

Під час розгляду даної справи позивачем було заявлено клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, оскільки на кредитному договору та додаткових угодах більшість підписів, проставлені від її імені, вчинені не нею особисто, є підроблені з намаганням унаслідувати її особистий підпис.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2020 року призначено судову почеркознавчу експертизу.

07 липня 2020 року на адресу суду від ЧВ КНДІСЕ лист про залишення ухвали без виконання відповідно п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Мінюсту України від 08.10.1998 № 53/5, у редакції наказу Мінюсту України № 667/5 від 24.02.2020), у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 рахунку № 5255 від 15.04.2020 за проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 712/4407/19, залишено ухвалу від 04.03.2020 про призначення судово-почеркознавчої експертизи без виконання.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що договір, укладений між сторонами, є несправедливим до нього, оскільки при підписанні даного договору та додаткових договорів ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з їх умовами, а відтак, проаналізувавши умови договору, додаткових договорів та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність в останніх несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за договором зобов`язань.

Окрім того, відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Разом з тим, слід зазначити, що за результатами розгляду справи не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору та додаткових договорів недійсними, стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 218, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.3, 13, 203,215, 509, 527, 629, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору та додаткових договорів недійсними, стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції залиши без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: Романенко В.А.

Повний текст рішення суду виготовлений 16.10.2020 року.