Рішення № 92231552, 06.10.2020, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1049/19

номер провадження 2/546/153/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

представника позивачки адвоката Глазкова С.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Решетилівка в залі суду цивільну справу №546/1049/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Решетилівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

24 вересня 2019 року позивачка звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою, у якій просить суд встановити, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частина його доходу щомісячно, але не менше 1/2 частини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем 22.09.2009 уклали шлюб. До укладення шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в шлюбі - дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочними рішеннями Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.09.2017 шлюб між сторонами розірвано, а також з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_6 .

Однак незважаючи на розірвання шлюбу, сторони продовжували відносини, які згодом переросли у подружні, та фактично проживали разом у шлюбних відносинах в період з липня 2018 року по березень 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила сина - ОСОБА_4 , біологічним батьком якого є відповідач. Ще до народження сина відповідач, дізнавшись про вагітність, припинив стосунки та став уникати позивачку. Оскільки відповідач відмовився подати до органу ДРАЦС заяву про реєстрацію батьківства, запис про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_4 вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - за вказівною матері ОСОБА_2 . Відповідач не бере участі у витратах, пов`язаних з утриманням їхнього малолітнього сина ОСОБА_4 .

Враховуючи зазначені обставини ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

01.10.2019 суддею Лизенко І.В. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 28.11.2019 у справі призначено судово-медичну експертизу, провадження зупинено до проведення експертизи.

03.02.2020 до суду надійшов висновок експерта № 264 від 28.11.2019 за результатами судово-медичної експертизи (а.с.57-60).

03.02.2020 ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку із закінченням проведення експертизи та призначено відкрите підготовче засідання.

Розгляд справи не було завершено у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Лизенко І.В. згідно рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19.

Через відсутність у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення повторного автоматизованого розподілу справи не відбулося, що підтверджується протоколом від 07.02.2020.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, 04.08.2020 справу передано на розгляд головуючому судді ОСОБА_10 , яку зараховано до штату суду наказом від 06.07.2020 № 27а-ОС та повноваження на здійснення правосуддя якої розпочалися із 28.07.2020.

11.08.2020 справу прийнято до провадження суддею Романенко О.О., ухвалено розгляд справи проводити повторно в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання та призначено відкрите підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання з`явились: представник позивачки - адвокат Глазков С.М. та відповідач ОСОБА_3 ..

Позивачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у підготовче судове засідання не з`явилась, надавши до суду заяву, у якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.99).

Представник третьої особи у підготовче судове засідання не з`явився, надавши до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.100).

У підготовчому судовому засіданні представник позивачки - адвокат Глазков С.М., заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просив стягнути понесені позивачкою судові витрати за сплату судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. та 25 грн. комісії банку за перерахування судового збору.

Відповідач ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав та надав до суду відповідну письмову заяву (а.с.101). Суду пояснив, що позовні вимоги про визнання його батьком визнає повністю, враховуючи висновки експертизи, а також визнає такий розмір аліментів на сина ОСОБА_4 , який у сукупності з розміром вже стягнутих з нього аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 його доходу, сукупно не буде не перевищувати 1/2 частини його заробітку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, повно і всебічно дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 22.09.2009 по 21.09.2017 сторони перебували у шлюбі, що підтверджується копією заочного рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.09.2017 у справі №546/632/17, яким шлюб між ними було розірвано (а.с.10).

Сторони мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними актовими записами № 122 та № 8, відповідно, згідно копій свідоцтв про народження від 18.01.2010 та 21.09.2009 (а.с.13-14).

Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.09.2017 у справі № 546/633/17 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у розмірі 1/3 частки доходів відповідача, але не менше 1/2 частки прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.07.2017 і до досягнення ними повноліття (а.с.11-12).

З копії заяви ОСОБА_2 від 05.11.2018 та постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.12.2008 ВП №55117983 (а.с.15-16) вбачається, що 27.12.2018 за заявою ОСОБА_2 їй повернуто без виконання виконавчий лист № 546/633/17 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у розмірі 1/3 частки доходів відповідача, але не менше 1/2 частки прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.07.2017 і до досягнення ними повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син - ОСОБА_4 , батьком якого у актовому записі про народження вказано ОСОБА_2 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - зі слів матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00027997948 від 01.10.2020 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.05.2019 (а.с.98).

Згідно довідки виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області № 10-11/3274 від 22.05.2019, спільні малолітні діти сторін проживають разом із позивачкою (а.с.9).

Відповідно до висновку експерта №264 від 28.11.2019, складеного за результатами судово-медичної експертизи (а.с.57-59), встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, складає не менше 99,999999%.

З довідки №34, виданої ОСОБА_3 05.10.2020 за місцем його роботи водієм у ФОП ОСОБА_11 , вбачається, що з вересня 2019 року по серпень 2020 року відповідач отримав заробітну плату у загальному розмірі 37 537,15 грн (а.с.102).

Спір у справі виник із сімейних правовідносин та його вирішення регулюється нормами сімейного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 у № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц виходив з того, що сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Судом встановлено, що відповідач в суді визнав батьківство, що підтверджується заявою про визнання позову. Окрім того, походження ОСОБА_4 від відповідача також підтверджується висновком експерта №264 від 28.11.2019, складеним за результатами судово-медичної експертизи, яким встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, складає не менше 99,999999%. Зазначені висновки експерта відповідають формулюванню «батьківство практично доведено».

Доказів на спростування висновку судово-медичної експертизи суду не надано та даний висновок не оспорюється сторонами.

При цьому, суд не бере до уваги скріншот екрану із зображенням оголошення даного ОСОБА_2 03 березня 2019 року про намір зняття квартири у м. Решетилівці (а.с.17) та копію фотографії (а.с.18), оскільки вони не є належними та допустимими доказами у даній справі виходячи з наступного. Скріншот оголошення (а.с.17) лише вказує на намір позивачки знайти житло. Копія фотографії не містить даних щодо дати її створення, внаслідок чого не може обставини, на які посилається позивачка.

Оскільки походження дитини від ОСОБА_3 доводиться висновком судово-медичної експертизи та визнанням позову самим відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про визнання батьківства належними і допустимими доказами.

Згідно ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за N 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Таким чином, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 265 ЦПК України суд вважає за необхідне визначити порядок виконання рішення суду у частині визнання батьківства шляхом внесення до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 наступних змін: в графі «відомості про батька» батьком записати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; інші відомості залишити без змін.

Оскільки судом встановлено, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4 , то позовні вимоги про стягнення аліментів на його утримання є обґрунтованими.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до положень ст.ст. 1-3 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Судом встановлено, що малолітня дитина - ОСОБА_4 , батьками якої є сторони у справі перебуває на повному матеріальному утриманні позивачки, відповідач не бере участі у витратах, пов`язаних з утриманням сина, тобто не виконує обов`язку щодо утримання своєї дитини, встановленого ст. 180 СК України.

Також судом встановлено, що відповідач працює водієм у ФОП ОСОБА_11 , має стабільний дохід, та сплачує аліменти на двох малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини його доходу.

Позивачка просить стягнути на утримання сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/6 частині всіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд зазначає, що з урахуванням аліментів, стягнутих з відповідача за рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.09.2017 у справі № 546/633/17 у розмірі 1/3 частки доходу відповідача, стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки доходу відповідача, не перевищить у сукупності 1/2 частки доходів відповідача, що в свою чергу відповідає нормам ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зважаючи на вищевикладене, а також виходячи з того, що позивачка разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів є розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у даному віці.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/6 частки його заробітку, починаючи з дня пред`явлення даного позову до суду, тобто з 24.09.2019, до досягнення дитиною повноліття.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав у розумінні ч. 4 ст. 206 ЦПК України для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Представником позивачки у клопотанні від 05.10.2020 зазначено, що ОСОБА_2 понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн та 25,00 грн комісії за перерахування судового збору (а.с.97).

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції № 0.0.1471473285.1 від 20.09.2019 ОСОБА_2 сплатила судовий збір за позовну вимогу про визнання батьківства у розмірі 768,40 грн (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України 24.09.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.23).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 7 Закону Україна «Про судовий збір».

Таким чином, враховуючи норми ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на користь позивачки підлягає поверненню 50% сплаченого нею судового збору, що становить 384,20 грн (768,40х50%=384,20).

Інші 50% сплаченого позивачкою судового збору, що становить 384,20 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи . До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, витрати зі сплати комісії банку за перерахування судового збору не належить до судових витрат, а тому не підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз.2 п. 42 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа. Про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи. Законом № 3674-VI не передбачено граничного терміну повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

При зверненні до суду позивачка була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на зазначене, з відповідача підлягають стягненню наступні судові витрати:

- на користь позивачки - 50% витрат зі сплати судового збору за позовною вимогою про визнання батьківства у розмірі 384,20 грн (768,40х50%=384,20);

- в дохід держави - витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів за ставками судового збору станом на день пред`явлення позову до суду - 24.09.2019, що становить 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 128, 134, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 12,13, 141,ч. 1 ст. 142, 200, 206, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Прийняти визнання ОСОБА_3 позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Решетилівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Решетилівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 34 від 17.05.2019, складеного Решетилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області: в графі «відомості про батька» батьком записати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; інші відомості залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 24.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Решетилівському районі Полтавської області повернути ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) згідно квитанції № 0.0.1471473285.1 від 20.09.2019.

Вилучити з матеріалів справи оригінал квитанції № 0.0.1471473285.1 від 20.09.2019 (а.с.1) та повернути ОСОБА_2 .

До матеріалів справи долучити копію квитанції № 0.0.1471473285.1 від 20.09.2019.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про визнання батьківства, у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.10.2020.

Позивач - ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач - ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Решетилівського районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області (місцезнаходження: м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, вул. Покровська, 9, код ЄДРПОУ - 22548098).

Суддя О.О. Романенко