Вирок № 92231199, 16.10.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/191/2020

Справа № 537/2182/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2020 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді: Маханькова О.В. ,

за участі секретарів судового засідання - Скічко Н.В., Костюкевич Н.В., Посмітної О.М.,

прокурорів - Яроцького Р.В., Дриги А., Осюк Ю.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Більди В.В.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

захисника потерпілого - адвоката Горбульова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в м. Кременчуці кримінальне провадження №12020170110000209 від 06.02.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.12.2017 за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн;

-вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.06.2020 за ч. 2 ст. 296 КК України до обмеження волі строком на 1 (один) рік;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту:

05.02.2020, близько 22 години, ОСОБА_2 на автомобілі служби «таксі» під`їхав до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , - де у той час поруч знаходилися ОСОБА_1 разом ОСОБА_3 (матеріали щодо якого виділено в окреме кримінальне провадження) та невстановленим у ході розслідування чоловіком. Під`їхавши до вказаних осіб, ОСОБА_2 із автомобіля попрохав останніх повернути щойно викрадений ОСОБА_3 біля магазину «АТБ-маркет» його мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A10s», чорного кольору. На вказане прохання ОСОБА_3 (матеріали щодо якого виділено в окреме кримінальне провадження) підійшов до автомобіля таксі та із застосуванням сили витягнув ОСОБА_2 із салону, а ОСОБА_1 разом із ним та іншим невстановленим чоловіком почали наносити удари кулаками та ногами в область тулуба та обличчя потерпілого.

У цей час у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (матеріали щодо якого виділено в окреме кримінальне провадження) та невстановленого у ходів досудового розслідування чоловіка виник єдиний злочинний умисел на відкрите викрадення майна, поєднане із погрозою застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_1 дістав із внутрішньої кишені одягу пістолет марки «STALKER» моделі 2918 - S, калібру 9мм Р.А.К., який згідно висновку експерта Полтавського НДЕКЦ № 344 від 13.02.2020 є вогнепальною зброєю, споряджений бойовими припасами - 9-ма кулями, та демонструючи і погрожуючи його застосуванням по відношенню до потерпілого, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом та метою, разом із ОСОБА_3 (матеріали щодо якого виділено в окреме кримінальне провадження) та невстановленим у ході досудового розслідування чоловіком насильно дістали із кишень ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 4200 грн. та інші належні останньому речі. У подальшому ОСОБА_3 (матеріали щодо якого виділено в окреме кримінальне провадження) разом із ОСОБА_1 та невстановленим у ході досудового розслідування чоловіком із місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.

Також, 06.02.2020 поруч із будинком № 134А на вул. Республіканська у м. Кременчук Полтавської області в автомобілі марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , із салону якого незадовго вийшов ОСОБА_1 , за участю власника автомобіля ОСОБА_4 , було проведено обшук, у ході якого в салоні автомобіля виявлено та вилучено чоловічу чорну сумку із ременем червоно-чорного кольорів, яка належить ОСОБА_1 , в якій знаходився пістолет із маркувальним позначенням «Stalker 29-18-s».

Згідно висновку експерта Полтавського НДЕКЦ № 344 від 13.02.2020 вилучений пістолет із маркувальним позначенням Stalker 29-18-s є вогнепальною зброєю. Даний пістолет, виготовлений шляхом переробки стартового пістолета «STALKER» моделі 2918 - S, калібру 9мм Р.А.К, серійний номер « НОМЕР_2 », промислового виготовлення, що виражається в видаленні заглушки каналу ствола та заглушенні газовідвідного отвору самостійним способом. Наданий на дослідження пістолет, являється короткоствольним гладкоствольним самозарядним пістолетом «STALKER» моделі 2918 - S, калібру 9мм Р.А.К, серійний номер « НОМЕР_2 ». Даний пістолет придатний для проведення пострілів штатними стартовими патронами калібру 9мм РА, комбінованим зарядом, шляхом роздільного спорядження зі снарядом діаметром до 6,4 мм, та іншими патронами з аналогічними розмірними характеристиками, споряджених різними видами метальних зарядів. Всі частини та механізми даного пістолета в наявності, взаємодіють вірно і не перешкоджають проведенню пострілів.

Указаний пістолет був споряджений 9-ма кулями, із них 5 патронів із маркуванням на денцях гільз «ПС 9 9мм РА», згідно висновку Полтавського НДЕКЦ № 344 від 13.02.2020, є бойовими припасами - пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., виготовленні промисловим способом по типу патронів травматичної (несмертельної) дії, калібру 9 мм Р.А. з порушенням технології виготовлення без попереднього погодження з органами сертифікації продукції. Два патрона з маркуванням на денці гільзи «SOBR» 9mm P.A.», являються бойовими припасами - пістолетними патронами калібру 9мм Р.А., виготовленні промисловим способом по типу патронів травматичної (несмертельної) дії, калібру 9 мм Р.А. з порушенням технології виготовлення без попереднього погодження з органами сертифікації продукції. Один патрон із маркуванням на денці гільзи «ВІЙ 9мм Р.А.», являється бойовим припасом - пістолетним патроном калібру 9мм Р.А., виготовлений промисловим способом по типу патрона травматичної (несмертельної) дії, калібру 9 мм Р.А. з порушенням технології виготовлення без попереднього погодження з органами сертифікації продукції. Один патрон з маркуванням на денці гільзи «YAS GLD 9mm PAK», являється бойовим припасом - пістолетним патроном калібру 9мм Р.А., виготовлений шляхом спорядження капсульованої гільзи холостого (шумового) патрона, кулею та пороховим зарядом пістолетного патрона калібру 9 мм Р.А.

Також, у ході обшуку у внутрішній кишені чоловічої чорної сумки із ременем червоно-чорного кольорів, яка належить ОСОБА_1 , було виявлено 4 (чотири) патрона, два з яких, згідно висновку експерта Полтавського НДЕКЦ № 351 від 11.02.2020, з маркуванням на денцях гільз «ПС 9 9мм РА», являються бойовими припасами - пістолетними патронами калібру 9мм Р.А., виготовленні промисловим способом по типу патронів травматичної (несмертельної) дії, калібру 9 мм Р.А. з порушенням технології виготовлення без попереднього погодження з органом сертифікації продукції. Один патрон із маркуванням на денці гільзи «SOBR 9mm Р.А.», являється бойовим припасом пістолетним патроном калібру 9мм Р.А., виготовленим промисловим способом по типу патрона травматичної несмертельної дії, калібру 9 мм Р.А. з порушенням технології виготовлення без попереднього погодження з органом сертифікації продукції. Один патрон із маркуванням на денці гільзи «YAS GLD 9mm PAK», являється бойовим припасом - пістолетним патроном калібру 9мм Р.А., виготовлений шляхом спорядження капсульованої гільзи холостого (шумового) патрона, кулею та пороховим зарядом пістолетного патрона калібру 9мм Р.А.

Дану вогнепальну зброю та бойові припаси ОСОБА_1 незаконно зберігав та переносив без передбаченого законом дозволу, використавши 05.02.2020, близько 22.00 години, при розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_2 біля будинку №140 на вул. Республіканська у м. Кременчук Полтавської області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав повністю і наголосив, що він цього не робив, докази стороною обвинувачення сфальсифіковано з самого початку кримінального провадження, оскільки розпочато воно було на підставі заяви особи, яка до правоохоронних органів з будь-якими заявами стосовно вчинення ним злочину не зверталась. Досудове розслідування було проведено з істотними порушеннями вимог КПК України, з огляду на що допустимі докази його вини в цьому провадженні відсутні. Обвинувачений посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини просив ухвалити вирок, яким його визнати не винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.Також пояснив, що 05.02.2020року він разом із знайомими відпочивали. Він зателефонував своїх знайомій і вони зустрілися біля АТБ. Після розмови вони зайшли до магазину придбати продукти. Він був свідком як потерпілий сварився з чоловіком . Він проводив свою подругу та повернувся до товаришів, які перебували в автомобілі БМВ. Потім під*їхали працівники поліції і затримали його. Він дійсно бачив у свого знайомого два пістолета. Що відбувалось при затриманні та після йому не відомо, тому що його одразу доставили до відділу поліції.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 повністю спростував обставини, які зазначені в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження зазначивши, що жодних речей в нього не відбирали, ОСОБА_1 тілесні ушкодження йому не наносив та не був учасником вищезазначених подій. Потерпілий чітко повідомив, що будучи в стані алкогольного сп`яніння, після конфлікту з іншими особами біля магазину, він розлютився та з метою наклепу на останніх повідомив до поліції неправдиву інформацію про вчинення відносно нього розбійного нападу та наявність у осіб зброї. Ніякого тиску на нього з боку обвинуваченого не було. Прохав суд виправдати обвинуваченого, тому що обвинувачений не вчиняв інкримінуемого йому злочину.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що дійсно в той день він разом ОСОБА_4 , ОСОБА_6 перебували у нього дома, пили пиво. Потім ОСОБА_4 запропонував поїхати покататися на його автомобілі. Вони деякий час каталися на автомобілі після цього вони під`їхали до магазину АТБ. Де вони підібрали обвинуваченого він не пам`ятає. В магазин ходили ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , щоб купили їсти та води, він перебував в машині. Коли вони вийшли з магазину та підійшли до машини, під`їхала поліція та почали обшук автомобіля. З потерпілім він не знайомий. Була сумка з телефоном, у ОСОБА_4 була сумка через плече. Про зброю йому нічого не відомо, було темно. При обшуку ОСОБА_4 відвели в іншу сторону. Обвинувачений ОСОБА_1 сидів на передньому пасажирському сидінні. Як вилучали зброю, телефон він не бачив, він погано себе почував, тому що багато вживав пива.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що дійсно відпочивали у свого знайомого, пили пиво. Потім поїхали кататися по місту в Крюкові, по дорозі підібрали ОСОБА_1 . Коли вони під`їхали до магазину, то ОСОБА_1 чекала дівчина, з якою він залишився розмовляти, а він з ОСОБА_6 пішов в магазин за продуктами. Після того, як вони придбали продукти вони вийшли з магазину та підійшли до машини. Через декілька хвилин їх оточила поліція, вивели всіх з машини, одягли кайданки, після чого почали обшук в машині. З потерпілим він не знайомий. Дійсно в машині знаходились два його пістолета. Поліцейські чинили на нього тиск, погрожували йому. Він підписав всі папери, які йому давали поліцейські, їх було багато, окрім поліцейських нікого не було. Ніякі документи, картки з машини не вилучались. Після цих подій він неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявою, що вилучена зброя належить йому. Свідок ОСОБА_4 надав суду покази про непричетність ОСОБА_1 до вчинення розбійного нападу та відсутності факту таких подій. Зазначив, що два пістолети належать йому та він згоден відповідати за даним фактом. Підтвердив факт того, що ОСОБА_1 та він були фактично затримані в 22 годині 20 хвилин біля магазину АТБ, де було проведено обшук без ухвали слідчого судді. Повідомив, що пістолети він поклав у своєму автомобілі в свою та чужу сумку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що дійсно він разом з ОСОБА_4 знаходились у ОСОБА_5 вдома, пили пиво. Потім на машині ОСОБА_4 вони поїхали кататись, по дорозі взяли ОСОБА_1 та поїхали до магазину АТБ. Вони зупинилися біля магазину і він з ОСОБА_4 пішли в магазин за продуктами, а ОСОБА_1 залишився розмовляти з дівчиною, яка його чекала. Коли вони скупились, то повернулись до машини, там вони їли. Потім під`їхала поліція та почали їх витягати з машини, потерпілого не бачив, в машині він сидів позаду та бачив в сумці пістолет. Їх витягли з машини, руки вони поклали на капот, що вилучали при обшуку в машині не пам`ятає, обвинувачений був разом з ними.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що 06.02.2020 приблизно о 22:00 год. їй зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про зустріч біля магазину АТБ, вона одразу пішла до магазину, де побачила ОСОБА_1 , який був разом з чоловіками на автомобілі. Вони разом деякий час розмовляли біля магазину а потім пішли в магазин за продуктами. Після цього, як вони скупились вона пішла з магазину до дому, а ОСОБА_1 пішов до машини. Коли він підходив до машини то вона побачила поліцейських, яки також під`їхали до їх машини. Вона зателефонувала ОСОБА_1 щоб дізнатись, що трапилось, він повідомив що все нормально, тоді вона пішла до дому. Після цього вона його не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що він не бачив щоб ОСОБА_1 здійснював розбійний напад на потерпілого та погрожував комусь зброєю. Він лише бачив, як потерпілий впав та кричав, біля нього були якісь люди, яких він впізнати не зможе. Зазначив, що потерпілий був у сильному алкогольному сп`янінні та поводив себе не нормально. Повідомив, що потерпілий взяв у нього телефон та спілкувався з працівниками поліції, про що він не чув. Про наявність пістолету він також не чув та потерпілий йому про це не казав.

Вищезазначені покази свідків узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджені потерпілим в судовому засіданні.

Від допиту інших свідків сторона обвинувачення відмовилась в судовому засіданні.

Судом враховано, що відповідно до постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 19 червня 2020 року зазначено, що 05.02.2020 в приміщенні торгівельного залу магазину «АТБ - маркет» виник конфлікт між потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який переріс в бійку. Після цього, вони вийшли з магазину і біля магазину ОСОБА_3 силою заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 шляхом ривка із рук потерпілого. Після цього ОСОБА_3 пішов разом, з іншими особами, у сторону будинку АДРЕСА_2 . Даний факт спростовує те, що обвинувачений ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 .

Також, показами свідка ОСОБА_7 , наданими безпосередньо в судовому засіданні та оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «АТБ - маркет», підтверджуються покази обвинуваченого ОСОБА_1 , який пояснив, що зустрів свідка ОСОБА_7 біля магазину, після спілкування вони зайшли в магазин, придбали продукти, після цього свідок ОСОБА_7 пішла до дому, а обвинувачений ОСОБА_1 пішов до машини, яка знаходилась на майданчику біля магазину.

Факт не нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_1 також підтверджується постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 19 червня 2020 року, відповідно до якої встановлено, що саме ОСОБА_3 наносив удари потерпілому ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу обшуку транспортного засобу обвинувачений ОСОБА_1 перебував та був затриманий в автомобілі БМВ, а не біля домоволодіння АДРЕСА_2 , де було вчинено злочин.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною.

Так, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1.2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

При розгляді справи в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків та вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши міркування і доводи прокурора, захисників, суд дійшов висновку, що дані досудового розслідування не підтверджують пред`явленого обвинуваченому обвинувачення, що в свою чергу вказує на не доведеність в діях обвинуваченого об`єктивної сторони складу вказаних злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується.

В якості доказів стороною обвинувачення використано відео з камер відеоспостереження магазину АТБ. Відповідно до протоколу огляду цифрового носія предметом огляду є 4 відео файли з відповідними назвами. Відеофайли з камер спостереження в приміщенні та ззовні магазину, підтверджують лише факт перебування ОСОБА_1 в магазині та біля входу до нього і ніяк не свідчать про заволодіння ним майном з застосуванням зброї та насильства. З огляду на положення ст.ст. 85, 86 КПК України суд вважає, що відеофайли є недопустимим доказом, адже вони не є оригіналом запису. Матеріали провадження містять інформацію про вилучення саме відеофайлів із зображенням ОСОБА_1 , тобто фрагментів, а не усього запису.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 15.11.2019 (справа №140/2668/15-к).

Недопустимими доказами є відеозаписи до протоколів оглядів місця події та протоколу обшуку, так як відсутні відомості про технічні засоби, на які фіксувались зазначені слідчі дії та про носії інформації, на які безпосередньо записано оригінали відеозаписів. До суду стороною обвинувачення надано, як додатки до протоколів огляду та протоколу обшуку, CDRW диски з файлами. Дані відеозаписи не можуть бути оригіналами, так як відеокамери та телефони, або інші технічні пристрої не мають можливості запису відео одразу на CDRW диск. Тобто, відеозаписи або відеофайли на зазначених дисках є копіями записів, занесених на них слідчим або прокурором. Копії відеозаписів не можуть бути доказом. Крім того не зазначення в протоколі технічного засобу на який фіксується процесуальна дія та технічного носія інформації, на який зберігається відеозапис позбавляють можливості суд перевірити оригінальність відеозаписів або відеофайлів та позбавляють суд можливості встановити джерело походження таких відеозаписів та файлів як доказів.

Слід зазначити, що жоден свідок в кримінальному провадженні не бачив особисто розбійного нападу на потерпілого та не бачив ОСОБА_1 , як учасника таких подій.

На жодному відеозаписі не зафіксовано безпосереднього розбійного нападу та не зафіксовано ОСОБА_1 , як учасника таких подій.

В кримінальному провадженні відсутні докази наявності взагалі в той день у потерпілого грошових коштів в сумі 4200 грн., банківської картки та паспорту громадянина України. Про відсутність при собі таких речей підтвердив і потерпілий в судовому засіданні.

Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами в сумі 4200 гривень, які складались з 9 купюр номіналом 8 купюр по 500 грн та одна купюра 200 грн. В свою чергу під час обшуку автомобіля та особистого обшуку осіб не вилучено жодної купюри відповідного номіналу та зазначеної суми, що підтверджує факт відсутності грошових коштів у потерпілого. Не було вилучено і банківської картки та паспорту громадянина України.

Протокол проведення слідчого експерименту є неналежним та недопустимим, складеним з порушеннями, так як він складений без участі понятих та внесення відомостей про понятих до протоколу. До протоколу огляду не внесено дані про технічні засоби, за допомогою яких фіксувалась слідча дія, їх назва, номер, характеристики та на які носії інформації було збережено фото або відеозапис. В зв`язку із зазначеним, є неналежними та недопустимими і фототаблиці до зазначеного протоколу.

Не можна брати до уваги висновок судово-медичної експертизи № 136 від 06.02.2020, так як зазначені в ньому дані про обставини та характер отримання тілесних ушкоджень було спростовано потерпілим безпосередньо в судовому засіданні та підтверджено отримання тілесних ушкоджень самостійно, в наслідок неодноразових падінь в стані алкогольного сп`яніння.

Також, не можна брати до уваги, як доказ і висновки судово-балістичних експертиз № 344 від 13.02.2020 та № 343 від 13.02.2020, оскільки предмети схожі на пістолети та набої до них, було вилучено під час обшуку без ухвали слідчого судді, з значними порушеннями проведення такого обшуку та неналежного складання та невнесення обов`язкових даних до протоколу обшуку.

Протоколи пред`явлення особи для впізнання не можуть сприйматись та братись до уваги, як належні та допустимі докази, так як зазначені в них обставини та факти спростовані потерпілим ОСОБА_2 безпосередньо в судовому засіданні та підтверджено ним те, що обставини які він повідомив поліції були ним вигадані.

Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання доказів внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України).

Дана позиція викладена в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду № 466/896/17 від 29.01.2019.

Інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України стороною обвинувачення не надано.

Обов`язок доказування обставин за обвинуваченням, належності та допустимості доказів покладається в даному випадку на слідчого, прокурора й не може перекладатись на обвинуваченого.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім уже тих, що заявлялися, не надійшло.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається не винуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 92 КПК України, обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_1 стороною обвинувачення після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд надано не було, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про необхідність постановлення відносно ОСОБА_1 виправдувального вироку, за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Питання розподілу процесуальних витрат за проведення по справі судом не вирішується, оскільки ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено стягнення тільки з обвинуваченого витрат на залучення експерта у разі ухвалення саме обвинувального вироку, а витрати за залучення стороною обвинувачення експертів в порядку визначеному ч. 2 ст. 122 КПК України здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

Ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України за відсутністю в його діях складу злочинів.

Виправдати ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Виправдати ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Скасувати застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і звільнити його з-під варти негайно.

Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування віднести на рахунок держави.

Речові докази по справі, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме автомобіль BMW темного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на зберігання до внутрішнього двору відділення поліції №1 Кременчуцького ВПГУНП в Полтавській області - передати власнику.

Речові докази по справі, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A10s», чорного кольору, мобільний телефон Samsung s9 чорного кольору, мобільний телефон IPhone білого кольору, сумку чорну із ременем червоно - чорного кольору, куртку зеленого кольору, які передані на зберігання до кімнати речових доказів відділення поліції №1 Кременчуцького ВПГУНП в Полтавській області - повернути власнику.

Речові докази по справі, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме сліди рук, відкопійовані на три відрізка липкої стрічки - зберігати в матеріалах справи.

Речові докази по справі, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме пістолет «STALKER», моделі 2918 - S, калібру 9 мм Р.А.К, серійний номер « НОМЕР_2 », пістолет Retay G19C НОМЕР_3 , чотири набої споряджених гумовими кулями, дев`ять набоїв споряджених гумовими кулями, чотири набої споряджених гумовими кулями, які передані на зберігання до кімнати речових доказів відділення поліції №1 Кременчуцького ВПГУНП в Полтавській області - знищити.

Речові докази по справі, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме грошові кошти в сумі 1520 грн, які передані на зберігання до сеймової скриньки АТ КБ «Приватбанк»/ код 14360570/ - повернути власнику.

Речові докази по справі, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме цифровий носій « DVD- R» диск із записом із камер відеоспостереження магазину «АТБ -маркет», цифровий носій « СD- R» диск із копією аудіозапису звернення заявника ОСОБА_8 , цифровий носій « DVD- R» із інформацією про зв`язок, а також мобільного терміналу - залишити в матеріалах справи.

Арешт, накладений ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.02.2020 на речові докази, а саме: куртку зеленого кольору, грошові кошти в сумі 1520 грн, після вступу вироку в закону силу - скасувати.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом 30днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Маханьков О.В.