Рішення № 92227184, 06.10.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.2020р. Справа №905/1248/20

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 16, код ЄДРПОУ 39539390)

про стягнення 817817,74 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», м.Маріуполь про стягнення боргу у загальній сумі 817817,74 грн, в тому числі: пені – 700986,64 грн та 3% річних – 116831,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №18-332-Н від 03.10.2018р. в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 08.07.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1248/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві №349 від 17.07.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» вказувало, що сторони, здійснивши розрахунки згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою №256 від 04.03.2002р. (шляхом надання субвенцій), тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, постановлений за договором №18-332-Н від 03.10.2018р.; з огляду на те, що оплата (частково на суму 24553655,89 грн) за поставлений енергоносій була здійснена покупцем в межах вказаного порядку, в цій частині відповідачем не були порушені строки оплати за поставлений газ, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За контррозрахунком відповідача, проценти річних за спірною поставкою підлягають нарахуванню за період з 27.11.2018р. по 30.01.2019р. тільки на суму 165496,69 грн, що дорівнює 884,16 грн.

В частині вимог про стягнення пені відповідач просив суд відмовити у їх задоволенні з посиланням на те, що нарахування неустойки за простроченими зобов`язаннями споживача суперечить приписам п.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств – виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

У відповіді б/н б/д на відзив, яка надійшла до суду 10.08.2020р., Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вказувало, що дія Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств – виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки останній не є енергопостачальною компанією.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком відповідача, до господарського суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2018р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №18-332-Н, за приписами п.п.1.1 – 1.3 якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

Продавець передає покупцеві з 01.10.2018р. по 31.10.2018р. (включно) природний газ обсягом до 5500 тис. куб. м (п.2.1 договору №18-332-Н від 03.10.2018р. в редакції додаткової угоди №2 від 26.10.2018р.).

Покупець зобов`язується подати не пізніше 8 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість. Продавець до 12 числа, що настає за місяцем купівлі-продажу газу після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності) (п.п.3.3, 3.4 договору №18-332-Н від 03.10.2018р. в редакції додаткової угоди №2 від 26.10.2018р.).

За змістом п.5.1 укладеного позивачем та відповідачем правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 4942 грн, крім того: ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 5930,40 грн.

Відповідно до розділу 11 договору №18-332-Н від 03.10.2018р. (в редакції додаткової угоди №2 від 26.10.2018р.) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2018р. і діє в частині продажу газу до 31.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем та відповідачем було підписано акт б/н від 31.10.2018р. приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі), згідно з якими продавець передав, а покупець прийняв у жовтні 2018 року природний газ вартістю 24719152,58 грн (4168,210 тис. куб. м).

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги про стягнення пені та 3% річних.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №18-332-Н від 03.10.2018р. оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державних бюджетів, затвердженим постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України, має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державних бюджетів, затвердженим постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України, має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державних бюджетів, затвердженим постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання актів звіряння розрахунків, передбачених в абзаці четвертому цього пункту та/або будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державних бюджетів, затвердженим постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відтак, приймаючи до уваги приписи укладеного сторонами правочину, строк виконання зобов`язання з оплати енергоносія за договором №18-332-Н від 03.10.2018р. (з відповідними змінами та доповненнями) настав.

З представлених до матеріалів справи доказів вбачається, що покупцем були проведені розрахунки на суму 2424553655,89 грн за спожитий у жовтні 2018р. енергоносій відповідно до постанови №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 25.01.2019р. (оплачено Державною казначейською службою України 29.01.2019р.), призначення платежу: «пост. КМУ від 04.03.2002р. №256 за природний газ жовтень 2018 року дог. №18-332-Н від 03.10.2018р.».

Одночасно, частина заборгованості у загальній сумі 165496,69 грн за поставлений у жовтні 2018 року природний газ за договором №18-332-Н від 03.10.2018р. була погашена відповідачем самостійно за рахунок власних коштів, про що свідчать відомості про дату та суму оплати (31.01.2019р. – 165496,69 грн) наявні у розрахунку Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до позову, довідці «Операції по підприємству «Авзовгаз, ТОВ» з 01.10.2018р. по 31.03.2020р.» позивача та не спростовані відповідачем.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази про оплату наведеної вище поставки енергоносія за договором №18-332-Н від 03.10.2018р., господарським судом встановлено, що за товар на суму 24719152,58 грн (4168,210 тис. куб. м) відповідач повністю розрахувався лише 31.01.2019р.

Відтак, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставкою жовтня 2018 року на суму 24719152,58 грн було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №18-332-Н від 03.10.2018р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №18-332-Н від 03.10.2018р., у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 700986,64 грн пені за загальний період з 27.11.2018р. по 30.01.2019р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні 2018 року.

У відзиві №349 від 17.07.2020р. відповідач вказував на те, що нарахування неустойки за простроченими зобов`язаннями покупця суперечить приписам п.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

З цього приводу господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.

Розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Маріуполь.

Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018р. введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018р. «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (документи для службового користування).

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підп.8 п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів – ст.3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» доповнено абзацом десятим такого змісту: «Антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Крім того, п.1 постанови №705 від 25.07.2012р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.п.5, 6 статуту позивача, затвердженого постановою №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України (в редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси») встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності позивача є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Згідно з п.6 статуту позивача, затвердженого постановою №26 від 06.03.2019р. Кабінету Міністрів України, предметом діяльності компанії є видобування нафти і природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату та інше.

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що: «енергозбереження» - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Як зазначалось вище, ч.2 ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015р., мораторій поширюється на «нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Отже, цей Закон встановлює мораторій на стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергоресурси незалежно від того, які енергетичні ресурси споживаються для надання житлово-комунальних послуг населенню. Предмет правового регулювання за цим спеціальним законом виходить за межі поняття договору енергопостачання, визначеного ст.275 Господарського кодексу України, та узгоджується з поняттям постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно із ст.714 Цивільного кодексу України.

Отже мораторій, встановлений ч.2 ст.2 ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015р. щодо нарахування та стягнення пені, поширюється на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальника енергетичного ресурсу (природного) газу в розумінні ст.714 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; п.1 ч.1 ст.13 названого Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Разом з тим, за змістом ст.4 статуту відповідача, товариство створено з метою надання послуг з газопостачання населенню, бюджетним установам та організаціям, релігійним організаціям, комунально-побутовим установам, підприємствам ТКЕ, промисловим підприємствами; основним видом економічної діяльності товариства є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, що включає: продаж газоподібного палива споживачам через системи місцевих (локальних) мереж газопостачання; товариство є суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з постачання природного газу.

Як вказувалось, за умовами п.1.2 газ, який постачався за договором №18-332-Н від 03.10.2018р., використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №18-332-Н від 03.10.2018р.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019р. у справі №913/66/18, від 26.06.2020р. у справі №905/21/19, постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі №905/3272/16 та від 25.10.2018р. у справі №905/2949/17, від 13.06.2019р. у справі №905/297/18, від 13.02.2020р. у справі №913/230/19, від 03.03.2020р. у справі №913/412/19, від 03.03.2020р. у справі №913/408/19, від 18.03.2020р. у справі №913/407/19, від 30.04.2020р. у справі №913/409/19, від 10.06.2020р. у справі №905/609/19.

Виходячи з наведеного, вимоги про стягнення 700986,64 грн пені за загальний період з 27.11.2018р. по 30.01.2019р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні 2018 року за договором №18-332-Н від 03.10.2018р. є такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 27.11.2018р. по 30.01.2019р. в розмірі 116831,10 грн.

При цьому, відповідні нарахування процентів річних здійснені з урахуванням приписів п.6.1 договору №18-332-Н від 03.10.2018р.

Дослідивши розрахунок процентів річних позивача, суд зазначає про наступне.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Згідно з положеннями ч.ч.1 – 3 ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз».

Пунктом 9 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення.

При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з підп.«б» п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.4 цього Порядку, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 зазначеного Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

На виконання зазначеної вище постанови у жовтні 2018 року між відповідачем та Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради підписані акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Як вказувалось, за спірний період державою профінансовано пільг та субсидій на суму 24553655,89 грн, які спрямовано Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на проведення розрахунків за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №18-332-Н від 03.10.2018р., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 25.01.2019р. (оплачено Державною казначейською службою України 29.01.2019р.) на суму 24553655,89 грн, призначення платежу: «пост. КМУ від 04.03.2002р. №256 за природний газ жовтень 2018 року дог. №18-332-Н від 03.10.2018р.».

Відповідно до п.8.1 Порядку №256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев`ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»).

Відповідно до ч.23 п.8-1 цього Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.

Згідно з ч.25 пункту 8-1 Порядку, казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, положення норм наведеної постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з її змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведеної вище постанови вищого органу виконавчої влади України. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було здійснено розрахунки за поставлений природний газ (частково на суму 24553655,89 грн) у порядку, встановленому вищевказаною постановою, у тому числі, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку.

Відповідно до ст.6 Господарського кодексу України свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Згідно зі ст.7 цього кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За приписами ст.12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

На підставі ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на викладені обставини, зважаючи на те, що оплата поставленого позивачем природного газу на підставі укладеного сторонами договору здійснювалась в порядку та на умовах визначених постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.07.2019р. у справі №918/553/18 та від 17.12.2019р. у справі №922/932/19.

З наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування 3% річних на заборгованість за спожитий у жовтні 2018 року природний газ за договором №18-332-Н від 03.10.2018р., яка була оплачена покупцем шляхом надання державою субвенцій у відповідності до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державних бюджетів, затвердженого постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України.

За здійсненим судом перерахунком процентів річних з урахуванням вищенаведеного (нарахування здійснюється на підставі ст.625 Цивільного кодексу України на заборгованість, сплачену за рахунок власних коштів відповідача) розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 884,16 грн.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 12267,27 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 16, код ЄДРПОУ 39539390) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних – 884,16 грн, а також судовий збір в сумі 13,26 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 06.10.2020р.

Повний текст рішення складено 12.10.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця