Рішення № 92227164, 15.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3574/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Дніпровського міського центру зайнятості, м. Дніпро

до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 42 699,81 грн

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 42 699,81 грн, виплачених ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані поновленням ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у зв`язку з його незаконним звільненням з посади.

Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, частину четверту статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05.08.2020, відповідач позов не визнає з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що безпосереднім роботодавцем майора податкової міліції ОСОБА_1 була Державна фіскальна служба України, яка звільняла його у зв`язку із скороченням штатів із посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області, а також поновлювала його на посаді, виконуючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/2904/19.

За таких обставин Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вважає, що воно не є належним відповідачем у справі.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 07.08.2020, позивач не погоджується із запереченнями відповідача, оскільки відповідно до визначення роботодавця, викладеному у статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ключовою ознакою роботодавця у правовідносинах, що виникають у зв`язку із загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, у тому числі на випадок безробіття, є самостійне ведення таким суб`єктом розрахунків із застрахованими особами та виплата ним грошового забезпечення.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач указує на те, що за період перебування на обліку в Дніпровському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 була нарахована та сплачена допомога по безробіттю за період з 09.04.2019 по 25.09.2019 у сумі 42699,18 грн, тоді як за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 160/2904/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді з відповідача стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2019 по 03.07.2019 включно. Тобто, ОСОБА_1 було поновлено на роботі та в займаній посаді саме з 03.07.2019.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

За таких обставин відповідач вважає, що виплата позивачем ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в липні, серпні та вересні 2019 року є необґрунтованою, а заявлені позовні вимоги - безпідставними.

18.08.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Заявлене клопотання обґрунтоване з посиланням на частину п`яту статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Після 19.08.2020 - граничного строку, до якого згідно з ухвалою суду від 20.07.2020 про відкриття провадження у справі сторони могли вчиняти процесуальні дії, позивач, посилаючись на статтю 48 Господарського процесуального кодексу України, подав 17.09.2020 клопотання про залучення співвідповідачем у справі Державну фіскальну службу України.

Зазначене клопотання аргументовано запереченнями відповідача проти того, що він є роботодавцем та необхідністю забезпечення всебічного й повного розгляду справи. При цьому заяви про поновлення процесуального строку позивач не подавав.

Того ж дня, 17.09.2020, позивач подав до суду також уточнену позовну заяву в якій просить стягнути на його користь солідарно з Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 42 699,81 грн, нарахованих та виплачених ОСОБА_1 в якості допомоги по безробіттю, а також судовий збір.

29.09.2020 до суду надійшло клопотання від відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про його заміну на правонаступника - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Зазначене клопотання обгрунтоване тим, що з 02.08.2019 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області перебуває у стані припинення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 внаслідок реорганізації Державної фіскальної служби України шляхом поділу утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, які є правонаступниками майна Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби України» (із змінами, внесеними постановою КМУ України від 25.09.2019 № 846) територіальні підрозділи податкової служби України визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови у відповідних сферах діяльності.

Відповідач зазначає, що згідно з пп. 2 п. 1 Положення про ГУ ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.07.2019 № 14 (із змінами), ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДФС у Дніпропетровській області у відповідних сферах діяльності.

Правовою підставою заявленого клопотання відповідач указує статтю 52 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду від 20.07.2020.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної фіскальної служби України від 04.03.2019 року № 56-ос майора податкової міліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів за відсутності можливості подальшого використання на службі), пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 26).

02.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с. 12).

Наказом Дніпровського міського центру зайнятості від 02.04.2018 за № НТ190402 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 02.04.2019 року (а.с. 46 - 49).

За наказом Дніпровського міського центру зайнятості від 16.05.2019 № НТ190516 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю за період з 09.04.2019 по 02.04.2020 як застрахованій особі з урахування страхового стажу понад 10 років 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру (а.с. 18).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №160/2904/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019, визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 № 56-ос про звільнення з 04.03.2019 майора податкової міліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Поновлено майора податкової міліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з 05.03.2019. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2019 по 03.07.2019 включно у розмірі 36 035,20 грн.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за місяць у сумі 9234,00 грн допущено до негайного виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2904/19 Державною фіскальною службою України видано наказ № 1537-о від 25.09.2019 про скасування наказу Державної фіскальної служби України № 56-ос від 04.03.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 05.03.2019 (а.с. 27).

У зв`язку з фактичним поновленням ОСОБА_1 на посаді реєстраційний облік його у статусі безробітного було припинено 25.09.2019 за наказом Дніпровського міського центру зайнятості від 07.10.2019 (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку позивача сума допомоги по безробіттю, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 09 квітня 2019 року по 24 вересня 2019 року та яка підлягає поверненню за рахунок роботодавця, становить 42 699,81 грн (а.с. 11, 50 - 55).

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1397 від 28.04.2020 про повернення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_1 за період з 09.04.2019 по 25.09.2019 у сумі 42 699,81 грн, однак відповіді на вимогу й грошових коштів не отримав, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для відшкодування відповідачем позивачу коштів, виплачених останнім безробітному ОСОБА_1 , поновленому на роботі за рішенням суду.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 зазначеного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина друга статті 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до частини першої статті 22 цього Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

За частиною першою статті 34 цього Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

За змістом частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця, а відтак обов`язок останнього відшкодовувати суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У питанні визначення роботодавця слід враховувати нормативні положення статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за змістом якої термін «роботодавці» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" під роботодавцями розуміються підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач у цій справі є юридичною особою з повним обсягом законодавчої право- та дієздатності. Доказів на спростування самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами відповідач суду не надав.

За таких обставин Дніпровський міський центр зайнятості є державною установою, що виконує завдання і функції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законами України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", «Про зайнятість населення».

У свою чергу Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 як застрахованої особи, яка, перебуваючи у стані безробітного у період з 09.04.2019 по 24.09.2019, отримала від позивача грошову допомогу по безробіттю у сумі 42 699,81 грн.

Обов`язок відповідача відшкодувати сплачену позивачем зазначену допомогу по безробіттю презюмується відповідно до статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Доказів відшкодування здійснених позивачем на користь ОСОБА_1 виплат відповідач суду не надав.

Відтак позовні вимоги позивача є законними й обґрунтованими.

Доводи відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив, судом не приймаються з огляду на викладене.

Щодо посилань відповідача на безпідставну виплату позивачем на користь ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у липні, серпні, вересні 2019, слід зазначити, що фактичне виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді відбулося лише 25.09.2019. За таких обставин виплата позивачем допомоги по безробіттю по 24.09.2019 є правомірною, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" така виплата припиняється тільки у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Тобто, рішення суду є підставою для поновлення на роботі (посаді), а не підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю.

Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин у справі й висновків суду інші доводи відповідача не спростовують позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, то вона є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з частиною п`ятою статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини сьомої статті 252 цього Кодексу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Під час звернення з позовом до суду позивач не проявляв ініціативи у розгляді справи з викликом сторін. Надаючи відповідь на відзив, позивач не зазначає дату отримання відзиву на позов. Утім, відзив датований відповідачем 04.08.2020 й поданий до суду 05.08.2020. Відповідь на відзив позивачем датована та подана до суду 07.08.2020, у той час як клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін датоване та подане позивачем до суду 18.08.2020.

За таких обставин вбачається пропуск позивачем процесуального строку на подання заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про поновлення процесуального строку позивач не подавав.

Крім того, за змістом частини шостої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За змістом частини першої, третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється, серед іншого, за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На сьогодні ця сума становить 210 200,00 грн.

Враховуючи ціну позову, справа є малозначною і характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи й відповідно до вимог закону підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Подане позивачем 17.09.2020 клопотання про залучення співвідповідачем Державної фіскальної служби України разом із уточненою позовною заявою задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини другої, третьої статті 46, частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання, або не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі позивач має право змінити предмет або підстави позову.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

За змістом частини третьої статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.07.2020 постановлено, що процесуальні дії можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, тобто до 19.08.2020 включно.

За таких обставин строк вчинення процесуальних дій щодо залучення Державної фіскальної служби України співвідповідачем на час подання позивачем клопотання разом з уточненою позовною заявою сплинув. Заяву про поновлення пропущеного процесуального строку позивач не подавав. Тому уточнена позовна заява судом не розглядається.

Крім того, за своєю правовою природою уточнена позовна заява є заявою з додатковою вимогою до окремої юридичної особи і не може вважатися збільшенням/зменшенням позовної вимоги чи зміною предмета позову.

Позивач не позбавлений права на захист своїх порушених прав чи оспорюваних інтересів у спорі з Державною фіскальною службою України в самостійному судовому провадженні.

Клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з підстав, зазначених ним у клопотанні, задоволенню не підлягає.

Так, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час ухвалення рішення у цій справі діяльність відповідача не припинена (з 02.08.2019 знаходиться у стані припинення).

За змістом статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем і відповідачем у суді.

За частиною першою статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровського міського центру зайнятості до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про стягнення 42 699,81 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 39394856, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17-А) на користь Дніпровського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 40991299, місцезнаходження: 49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд.41) 42 699,81 грн , судовий збір у сумі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.10.2020.

Суддя І.І. Колісник