Ухвала суду № 92225797, 15.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2160/17

провадження № 6/308/343/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данка В.Й.,

за участі секретаря Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Грицищука Михайла Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Грицищук М.В. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищевказаним поданням, в якому просить винести ухвалу, якою встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених виконавчим документом.

Подання мотивоване тим, що на виконанні Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження АСВП № 61285293 з примусового виконання виконавчого листа № 308/2160/17 від 11.02.2020, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 459 000,00 грн. 19.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої разом із супровідним листом надіслано для відома та виконання сторонам. В ході здійснення виконавчих дій надійшла інформація, що у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах, пенсію він отримує, за трудовими чи цивільно-правовими договорами не працює, транспортні засоби на нього не зареєстровані. 26.08.2020 державним виконавцем відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» надіслано виклик боржнику на 10:00 год. 04.09.2020, однак такий за викликом не з`явився, про що складено акт державного виконавця та наявне підтвердження про направлення поштовим відправленням виклику боржнику згідно реєстру рекомендованих листів від 26.08.2020, тим самим встановлено, що боржник ухиляється від виконання виконавчого документа.

Дослідивши матеріали справи та, оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що подання не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, на виконанні Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження АСВП № 61285293 з примусового виконання виконавчого листа № 308/2160/17 від 11.02.2020, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 459 000 грн.

В ході здійснення виконавчих дій надійшла інформація, що у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах, пенсію він отримує, за трудовими чи цивільно-правовими договорами не працює, транспортні засоби на нього не зареєстровані.

Судом також встановлено, що боржник ОСОБА_1 звертався до начальника Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою від 29.07.2020 про розстрочення боргу на 36 місяців рівними частинами. Однак, йому листом за вих. № 79427 від 07.08.2020 було роз`яснено, що вирішення відповідного питання належить до компетенції суду, який видав виконавчий документ.

26.08.2020 державним виконавцем надіслано виклик боржнику ОСОБА_1 , в якому його зобов`язано з`явитися до виконавця на 10:00 год. 04.09.2020. Вказаний виклик був відправлений рекомендованим поштовим відправленням з штрихкодовим ідентифікатором 8800025492833, який як встановлено судом, не був вручений під час доставки та повернений за зворотною адресою, що підтверджується відповідними відомостями відстеження поштового відправлення (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 Цивільного кодексу України, особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Положенням п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Таким чином, за змістом вказаної норми, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Разом з тим, всупереч імперативних приписів ч. 4 ст. 441 ЦПК України, державний виконавець Грицищук М.П. у судове засідання не з`явився, обов`язок доведення обставин, покладених на нього, не виконав.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, можна прийти до висновку, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Разом з тим, чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

В судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду України від 01.02.2013 зроблений наступний висновок: поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Достатніх доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання та доказів, які б свідчили, що останній ухиляється від виконання рішення суду – головним державним виконавцем суду не надано.

Таким чином, оцінивши надані докази, суд вважає, що факт ухилення боржника від виконання зобов`язання не доведений. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання головного державного виконавця є необґрунтованим, немотивованим та не може бути задоволеним.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Грицищука Михайла Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає..

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й. Данко