Постанова № 92224329, 16.10.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1661/20

Номер провадження 3/220/1011/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП України в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, не працює, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, інвалідність не встановлена, має на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Великоновосілківського районного суду Донецької області 09.10.2020 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.173-2 ч.2 КУпАП у тому, що, 06.10.2020 року о 14-30 год. ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози фізичною розправою та виражався грубою нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає разом із ним за тією ж адресою, чим спричинив психологічне насильство в наслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину визнав частково та пояснив, що дійсно 06.10.2020 року о 14-30 год. він за місцем свого мешкання виражався грубою нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_3 , сварився із нею. Він був у стані алкогольного сп`яніння, вживав горілку цього ж дня в період часу з 14-00 год до 16-00 год. приблизно. Проте, на теперішній час вон помирились. Погроз фізичною розправою не висловлював, пояснення підписав, не читаючи, його дружина била металевою лопатою по голові в цей день, але до лікаря не звертався. Щиро розкаявся у скоєному, завірив суд, що більше такого не допустить. На фіксації судового процесу не наполягав.

Потерпіла про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, за допомогою поштового зв`язку та телефонограммою, але у судове засідання не з`явилась. Порушник не наполягав на її виклику, а тому суд вважає можливим розглянути справу без участі потерпілої, на підставі наявних матеріалів справи.

Вислухавши пояснення порушника, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції не дотримався цих вимог закону та не з`ясував всебічно повно та об`єктивно обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 , у скоєному адміністративному правопорушенні повністю доведена та підтверджена матеріалами адміністративної справи, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 022214 від 06.01.2020 р. (а.с. 3), заявою потерпілої ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с. 4); письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , згідно яких 06.10.2020 р. о 14-00 год., під час бесіди, в неї з її чоловіком виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожував застосуванням фізичної сили, але до застосування не дійшло (а.с. 6); письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких він зазначив, що близько 13-00 год. 06.10.2020 р. за місцем свого проживання він вживав алкогольні напої (водку), а близько 14-00 год. в нього з його дружиною виник конфлікт, в ході якого він на адресу своєї дружини висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою (а.с. 5). Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності та логічному взаємозв`язку. Суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, він підписаний порушником, його зміст відповідає положенням ст. 256 КпАП України. Пояснення потерпілої та письмові пояснення порушника є правдивими та узгоджуються з іншими доказами та між собою. При цьому, оцінюючи пояснення порушника у судовому засіданні, у який він зазначив, що не погрожував фізичною розправою потерпілій, у цій частині суд вважає їх надуманими, неправдивими та даними з метою полегшити свою участь, оскільки вони не узгоджуються з іншими дослідженими доказами. У іншій частині, ствосовно того, що він висловлювався нецензурною лайкою щодо потерпілої, суд приймає їх до уваги.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області по справі № 220/669/20 від 28.04.2020 р., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, текст постанови, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення знеособлений, але судом роздруковано відповідний текст з зазначенням особи порушника, з метою перевірки вказаного доказу.

Дослідивши подані матеріали, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КпАП України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КпАП України, а саме, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із порушень, передбачених частиною 1 ст. 173-2 КпАП України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, який не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також враховуючи обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, яким є часткове визнання своєї вини порушником у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення. Суд зазначає про відсутність обтяжуючих вину порушника обставин, не зважаючи на пояснення порушника та письмові пояснення потерпілої на вчинення порушення у стані алкогольного сп`яніння, оскільки протоколом не інкримінується вчинення правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. В своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, суд позбавлений можливості додатково встановлювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у вигляді громадських робот, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч. 2 ст. 173-2 КпАП України суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді громадських робот на строк 40 (сорок) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави на розрахунковий рахунок – UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) -02895834, судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.А. Дурач