Ухвала суду № 92223980, 15.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13566/20

Провадження №1-кп/127/538/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря – Коваль А.П.,

сторони обвинувачення: прокурора Супруна В.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Семенюка І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника Вдовцової Л.К.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22019020000000056 від 12.07.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Прокурор Супрун В.В. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що вони обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні тяжкого умисного злочину в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а ризики які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обох обвинувачених не відпали та продовжують існувати.

Зокрема, що стосується ОСОБА_1 , то продовжує існувати ризик того, що він перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, враховуючи міру покарання, яка йому загрожує та відсутність соціально-стримуючих факторів, зможе чинити незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показань, враховуючи, що в судовому засіданні на даний час ще не допитані усі свідки сторони обвинувачення, а також зможе продовжити вчиняти нові злочини, враховуючи систематичний характер та тривалий час його протиправної поведінки. Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , аніж тримання під вартою, не може запобігти існуючим в кримінальному провадженні ризикам.

Що стосується, ОСОБА_2 , то продовжує існувати ризик того, що останній перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, враховуючи міру покарання яка йому загрожує та відсутність у нього стійких соціальних зв`язків, та зможе незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні з метою зміни ними показань. Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , аніж тримання під вартою, не може запобігти існуючим в кримінальному провадженні ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Семенюк І.В. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його підзахисного під вартою, оскільки ризики, зазначені прокурором щодо ОСОБА_1 не підтверджені доказами, підозра необґрунтована та відсутні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Його підзахисний має сім`ю, має постійне місце проживання разом із дружиною і дитиною, а тому просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Вдовцова Л.К. заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання її підзахисного під вартою, оскільки клопотання прокурора необґрунтоване та прокурором не наведено об`єктивних ризиків. Її підзахисний має міцні соціальні зв`язки: має матір, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, до затримання мав законне джерело доходу – підробіток на будівництві. А тому, враховуючи, що в судовому засіданні допитані основні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на показання яких сторона обвинувачення посилається як на доказ винуватості ОСОБА_2 , а тому не підтверджений ризик можливості впливу обвинуваченими на свідків. З огляду на викладене просила змінити її підзахисному запобіжний захід на домашній арешт у певний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою з підстав незаконного утримання його під вартою, неможливості ним утримувати сім`ю та відсутністю ризиків у кримінальному провадженні.

При вирішенні питання щодо запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд, дослідивши письмове клопотання прокурора, заслухавши сторони обвинувачення та захисту, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, тобто, у вчиненні тяжких умисних злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема за ч.2 ст. 307 КК України – на строк до 10 років, з конфіскацією майна, не має достатніх соціально-стримуючих факторів та соціальних зв`язків, оскільки не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, що свідчить про можливість останнім переховуватися від суду, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, оскільки відповідно до наявної інформації, отриманої в ході негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_1 здійснював протиправну діяльність, пов`язану з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин протягом тривалого часу, що фактично було його джерелом доходу. При цьому суд вкотре зазначає, що вказана захисником ОСОБА_1 наявність у обвинуваченого неповнолітньої дитини та родини не стало стримуючим фактором для невчинення останнім злочинів. Також ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, оскільки суд приймає докази, безпосередньо досліджені судом, а на даний час в кримінальному провадженні ще залишаються недопитані свідки. З врахуванням вищевикладеного, вимог ст. 5 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод”, суд приходить до переконання, що застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою не може запобігти вказаним існуючим в кримінальному провадженні ризикам, визначеним в п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та приходить до висновку, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 слід продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Також, суд враховуючи відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, тобто, у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що свідчить про можливість останнім переховуватися від суду, а також чинити незаконний вплив на свідків в кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, оскільки суд приймає докази, безпосередньо досліджені судом, а на даний час в кримінальному провадженні ще залишаються недопитані свідки. З врахуванням вищевикладеного, вимог ст. 5 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод”, суд приходить до переконання, що застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою, не може запобігти вказаним існуючим в кримінальному провадженні ризикам, визначеним в п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_2 та приходить до висновку, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 слід продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196-199, 331, 370-372, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів з 15 жовтня 2020 року до 13 грудня 2020 року включно.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів з 15 жовтня 2020 року до 13 грудня 2020 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Я.М. Іванченко