Вирок № 92223347, 15.10.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/553/15-к

Провадження № 1-кп/346/29/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді - П`ятковського В.І.

з участю секретарів - Іванишин Х.І., Урбанович І.Д.

прокурора - Доскоча М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників - Снігура Я.Е., Федитника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42014090000000149 від 04.11.2014 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, з вищою освітою, одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, працюючого адвокатом, раніше не судимого, громадянина України

- в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 307 ч. 2, 368 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту у місця позбавлення волі, за попередньою змовою групою осіб та одержанні як службова особа неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, за таких обставин.

Так, ОСОБА_2 будучи майором внутрішньої служби та обіймаючи посаду начальника оперативного відділу Коломийської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (далі по тексту Коломийська ВК-41) був представником державного органу виконавчої влади. Крім того, згідно ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ОСОБА_2 як керівник підрозділу уповноваженого на здійснення оперативно-розшукової діяльності постійно виконував організаційно-розпорядчі обов`язки та був наділений владними повноваженнями, а згідно з положенням Примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України службовою особою та у відповідності до ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Також відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_2 був працівником правоохоронного органу.

Діючи умисно, з метою незаконного збагачення та особистої наживи, обвинувачений, вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_3 , жителем с. Устя, Снятинського району, Івано-Франківської області з метою передачі наркотичних засобів його сину ОСОБА_4 , засудженому і відбуваючому покарання у зазначеній установі пенітенціарної системи та отримання грошей у сумі однієї тисячі гривень за здійснення такої передачі наркотичного засобу.

Для цього, 13 грудня 2014 року ОСОБА_2 , попередньо домовившись з ОСОБА_5 , близько 16 год. зустрівся з останнім біля приміщення кафе «Тиса», по вулиці Привокзальна у с. Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, одержав від ОСОБА_6 наркотичну речовину для подальшої її передачі засудженому ОСОБА_4 . З метою конспірації вказаний наркотичний засіб був загорнутий у згорток тканини червоного кольору, який у свою чергу був поміщений у пачку з-під сигарет «Прилуки». Цю пачку з під сигарет ОСОБА_7 передав ОСОБА_2 , а останній, у свою чергу, прийняв її та помістив у багажне відділення належного йому автомобіля марки «Шевроле Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою подальшої передачі засудженому ОСОБА_4 .

У такий спосіб ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволодів наркотичними засобами та зберігав їх з метою подальшого збуту (передачі) у місця позбавлення волі.

Після заволодіння наркотичним засобом та поміщення його в багажне відділення автомобіля «Шевроле Лачетті» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 був затриманий працівниками УБКОЗ УСБ України в Івано-Франківській області та прокуратури Івано-Франківської області, а наркотичний засіб вилучений.

Згідно висновку експерта № 09/12-1445 від 14.12.2014 року, речовина, що знаходилась у пачці з-під сигарет марки «Прилуки», яку Ломничук одержав від ОСОБА_8 та помістив на зберігання до багажного відділення свого автомобіля «Шевроле Лачетті» державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою її подальшої передачі засудженому ОСОБА_4 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, кількість якого у висушеному стані становить 6,429 грама.

Таким чином, начальник оперативного відділу Коломийської ВК-41 УДПтС України в Івано-Франківській області, майор внутрішньої служби ОСОБА_2 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, 13 грудня 2014 року отримав від ОСОБА_8 наркотичний засіб канабіс та зберігав його з метою подальшої передачі засудженому ОСОБА_4 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі у Коломийській ВК-41.

Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , будучи службовою особою, діючи умисно, з метою незаконного збагачення та особистої наживи, 13 грудня 2014 року близько 16 години біля приміщення кафе «Тиса», по вулиці Привокзальній у с. Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі однієї тисячі гривень за передачу, з використанням наданого йому службового становища, наркотичного засобу засудженому ОСОБА_4 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі у зазначеній установі пенітенціарної системи.

Для цього, 13 грудня 2014 року ОСОБА_2 , попередньо домовившись з ОСОБА_9 , близько 16 год. зустрівся з останнім біля приміщення кафе «Тиса», по вулиці Привокзальна у с. Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення та особистої наживи, усвідомлюючи протиправність своїх дій, одержав від ОСОБА_6 гроші у сумі однієї тисячі гривень за здійснення незаконної передачі наркотичного засобу засудженому ОСОБА_4 . Предмет неправомірної вигоди - гроші в сумі однієї тисячі гривень, ОСОБА_10 та помістив у багажне відділення належного йому автомобіля марки «Шевроле Лачетті», державний номерний знак НОМЕР_1 .

У такий спосіб ОСОБА_2 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка постійно виконує організаційно-розпорядчі функції і наділена владними повноваженнями, одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі однієї тисячі гривень за передачу наркотичного засобу засудженому ОСОБА_4 з використанням наданого йому службового становища.

Після одержання предмету неправомірної вигоди та поміщення його в багажне відділення автомобіля «Шевроле Лачетті» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 був затриманий працівниками УБКОЗ УСБ України в Івано-Франківській області та прокуратури Івано-Франківської області, а предмет неправомірної вигоди вилучений.

Таким чином, начальник оперативного відділу Коломийської ВК-41 УДПтС України в Івано-Франківській області, майор внутрішньої служби ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення та особистої наживи, 13 грудня 2014 року одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі одна тисяча гривень за передачу наркотичного засобу засудженому ОСОБА_4 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі у Коломийській ВК-41.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту у місця позбавлення волі та за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та пояснив, що жодного кримінального правопорушення ним вчинено не було.

В жовтні 2013 року був переведений на посаду начальника оперативного відділу Коломийської ВК № 41, де пропрацював до 13 грудня 2014 року.

Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та посадової інструкції, як начальник оперативного відділу у період служби мав наступні обов`язки та повноваження : вживав необхідних оперативно-розшукових заходів, щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснював профілактику правопорушень; вербував гласних і не гласних, штатних та позаштатних працівників; встановлював конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності; отримував від юридичних чи фізичних осіб, безплатно або за винагороду інформацію про злочини що готуються або були вчинені, та про загрозу безпеці та суспільства і держави; брав участь у розробці та здійсненні оперативних комбінацій, пов`язаних з найбільш складними оперативно-розшуковими заходами; забезпечував регулярне та своєчасне отримання і перевірку оперативної інформації, реагував та виявлені факти, приготування або вчинення злочинів, з метою їх попередження і розкриття; дотримувався режиму таємності та конспірації в роботі; залучав до конфіденційного співробітництва засуджених, та окремих громадян із числа персоналу Державної кримінально-виконавчої системи і їх оточення, як агентів, резидентів і довірених осіб на засадах добровільності; негласно виявляв та фіксував сліди тяжкого та особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки та вчинення злочинів.

За період перебування у займаній посаді начальника оперативного відділу, увіреним, оперативним складом було розкрито 7 тяжких злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотиків, попереджено 20 аналогічних злочинів, що в тричі перевищувало розкриття та профілактику злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та прекурсорів у попередній рік.

У серпні 2014 року ним, як керівником оперативного підрозділу, була отримана оперативна інформація, про те, що засуджений ОСОБА_11 програв у карти іншим засудженим значну суму грошей і вже тривалий час не повертає борг, за це засуджені планують вчинити над ОСОБА_12 розправу. З метою попередження тяжкого злочину прийняв рішення про певну ізоляцію його і переведення у інші відділення.

Надалі в процесі спілкування із даним засудженим, той погодився на співпрацю з оперативним підрозділом, та почав надавати важливу інформацію. По інформації даного засудженого було попереджено тяжкий злочин і в подальшому ним заведено на ОСОБА_13 , з його усної згоди, робочу (агентурну) справу.

13 грудня 2014 року, в суботу, о 8.00 год. ранку прийшов на роботу, здійснив обхід охоронюваного об`єкту та ознайомився з оперативною інформацією.

Близько 12.00 год. виходив з режимного об`єкта. Коли підходив до воріт, які ведуть за територію колонії, з внутрішньої сторони біля них стояло багато засуджених, які очікували на прийом оглянутих передач. Серед них був і ОСОБА_11 . Коли він проходив через хвіртку за межі території колонії до нього підійшов вказаний засуджений та сказав, що батько привіз йому передачу і попросив по можливості проконтролювати, щоб поклали на його рахунок гроші, які йому привіз батько, бо той може щось наплутати. Гроші на рахунок засудженого можуть бути покладеними будь якою особою в бухгалтерії колонії, або по перерахунку на протязі робочого дня.ОСОБА_11 говорив, що гроші йому дуже потрібні для повернення боргів. Вийшовши з охоронюваного об`єкту та проходячи повз кімнату передач запитав працівників колонії, які проводять догляд передач засудженим, чи до засудженого ОСОБА_14 привозили передачу і коли отримав відповідь, що передачі для цього засудженого не було, пішов додому.

Цього ж дня перебуваючи дома, у своєї матері в с. Товмачик, близько 15.30 год. на його мобільний телефон № НОМЕР_2 , поступив дзвінок з незнайомого номера. Даний чоловік представився батьком ОСОБА_13 та просив про зустріч, так як запізнився з передачею для сина. На це він відповів, що зайнятий особистими справами та порадив залишити передачу через ОСОБА_15 засудженого, який перебуває на дільниці соціальної реабілітації за межами колонії і працює в кімнаті передач. Проте чоловік, який дзвонив, відмовився залишати передачу таким чином і став просити, що хоче передати саме через нього і тому буде чекати його. ОСОБА_16 мав його номер телефону на той час не знав, він свій номер телефону йому не давав і з ним до цього дня не зустрічався і по телефону не спілкувався.

Близько 16.00 години на власному автомобілі "Шевроле Лачетті" сріблястого кольору, разом із сестрою ОСОБА_17 та її донькою ОСОБА_18 виїхав від будинку матері в бік сусіднього села Іванівці, де ті проживають, щоб підвезти їм сумки із консервацією. Сумки сестри перебували у багажнику автомобіля і під час руху чув як банки стукались одна до одної. Біля автобусної зупинки у с. Товмачик розуміючи, що його можуть чекати, зупинився і до нього підійшов незнайомий чоловік з пакетом у руках і він зрозумів, що це батько ОСОБА_19 , який має передачу і гроші. Розуміючи необхідність грошей для засудженого, який міг мати їх на рахунку і використовувати як безготівковий рахунок в крамниці колонії і таким чином розраховуватися з боргами по грі в карти, а він таким чином використовувати цю інформацію в оперативних цілях, запитав яку суму той привіз. Почувши, що 1000 грн. здивувався, так як розумів, що сума для батьків засудженого велика. На той час бухгалтерія уже не працювала і тому вирішив ці гроші прийняти від нього.

Під час розмови ОСОБА_7 несподівано запитав чи можна передати трохи травки для сина і почав витягувати руку з кишені. На дане запитання він відповів, що про це не може бути мови і одразу відвернувся від ОСОБА_8 , для того, щоб подивитися на банки із консервацією у сумках у багажнику автомобіля. Коли він оглядав вмістиме сумок, до нього підступив ОСОБА_7 і став скаржитися який в нього непутящий син і як багато грошей уже витягнув з сім`ї через свої проблеми та продовжив просити допомогти передати передачу і кошти сину. Будучи переконаним, що у передачі продукти харчування та гроші, сказав ОСОБА_20 у багажник автомобіля пакет з передачею для сина. Надалі даний пакет з передачею думав занести для огляду і перевірки в кімнату передач, а гроші в бухгалтерію колонії та покласти на рахунок ОСОБА_13 .

Після цього сів у свій автомобіль для продовження поїздки і був затриманий працівниками СБУ.

В процесі огляду в багажнику його автомобіля були виявлені сумки з консервацією та пакет з передачею, яку ОСОБА_21 для сина. У пакеті крім іншого були виявлені гроші в сумі 1000 гривень та у запакованій пачці з під сигарет наркотики.

Перебуваючи на місці затримання пояснив, що ні з ким не мав будь яких домовленостей про передачу подрібленої речовини в пачці з під сигарет засудженому ОСОБА_22 , про перебування такої речовини у пачці йому нічого не було відомо. Там же у нього брали змиви з рук, проте жодних слідів певної речовини експертиза не виявила.

Стверджує, що жодних домовленостей із засудженим та його батьком на передачу наркотиків, як і вимагань від них за це грошей, не було.

При відкритті матеріалів справи зрозумів, що це була провокація з боку працівників СБУ, які вчинили ряд умисних дій з ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , яких використали для цього, на що суду детально звернув увагу його захисник.

Вважає себе не винуватим і просить виправдати за всіма статтями висунутого обвинувачення.

Перевіривши і дослідивши всі матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 368 КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

Зокрема, прокурор, як на докази вини обвинуваченого, посилається на показання свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 , дав показання, що його син ОСОБА_11 відбуває покарання у Коломийській ВК-41 у с. Товмачик, Коломийського району. Періодично разом з дружиною передають сину передачі, а також дружина перераховувала на рахунок сина кошти, про які він просив. Син телефоном повідомляв, що саме йому необхідно передати. Були такі випадки, що передавав передачі через чоловіка у військовій формі, один раз передавав передачу через знайому, а саме дружину ОСОБА_29 , який також відбуває покарання у цій колонії. Перед 12 грудня 2014 року на його телефон подзвонив син і попросив наступного дня передати йому передачу - мобільні телефони з навушниками, зарядні пристрої до них і пачку з під цигарок «Прилуки», назвавши її «пакованчиком». Ці речі напередодні надійшли на його адресу «Новою поштою». Також син просив передати йому гроші. Кошти для передачі у нього були.

Зранку 13 грудня 2014 року, взявши передачу для сина вийшов з дому та стояв на дорозі у с. Устя, Снятинського району, намагаючись зупинити попутний автомобіль, щоб доїхати до Коломийської ВК-41 у с. Товмачик. Біля нього зупинився автомобіль темного кольору, у якому перебували троє чоловіків, котрі представились співробітниками СБУ. На даному автомобілі його доставили у відділ СБУ у м. Коломия. Коли він перебував у службовому кабінеті СБУ його запитали, що знаходиться у передачі та запропонували викласти вмістиме посилки на стіл. У присутності понятих він виклав все, а саме: мобільні телефони з навушниками, зарядні пристрої до них, пачку з під цигарок «Прилуки». У пачці від цигарок після розпакування була виявлена речовина рослинного походження. Пояснював, що зі слів сина йому відомо, що то трава для лікування нирок. Частина вказаної речовини була відсипана, решта в зворотному порядку працівниками СБУ назад поміщена у пачку з під цигарок «Прилуки» та запакована. Про цей огляд складався протокол. Працівники СБУ вручили йому 1000 гривень, які помітили спеціальним розчином. Від них дізнався, що вони давно тримали його під «прицілом». Також ці працівники сказали, щоб він пішов і передав те, що мав передати. Після цього його відвезли у с. Товмачик, де залишили поблизу автобусної зупинки Про те, що приїхав до сина з передачею повідомив обвинуваченому зі свого мобільного телефону. Номер телефону йому повідомили працівники СБУ. Коли приїхав обвинувачений, то почав запитувати де гроші. Він відповів, що гроші є і повідомив, що у передачі мобільні телефони. Також сказав, що має для сина трохи трави, на що обвинувачений відповів, що про це не може бути мови. Сказав обвинуваченому, що у такому разі не дасть грошей. Тоді обвинувачений взяв передачу і кинув її у багажник свого автомобіля. Дав обвинуваченому в руки 1000 гривень, двома купюрами по 200 грн., і шістьма купюрами по 100 грн., відійшов на декілька метрів і тут обвинуваченого затримали. Після цього їх з обвинуваченим завезли у відділ СБУ у м. Коломия, а пізніше у м. Івано-Франківськ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дав показання, що відбуває покарання у Коломийській ВК - 41 з 27 березня 2010 року. Від рідних та друзів один - два рази на місяць отримує передачі. Так як при офіційних передачах пропадають речі, просив обвинуваченого проконтролювати передачу посилок. Також просив його про передачу мобільних телефонів, які повинен був віддати за борги іншим засудженим.

Перед 13 грудня 2014 року просив батька передати йому посилку з мобільними телефонами та пачку з під цигарок «Прилуки» з подрібненою рослинною речовиною. Батькові не було відомо, що то за трава, проте він догадувався, що то наркотичні засоби. Повідомив обвинуваченому, що батько передасть пакунок з телефонами і 1000 гривень для нього, так як був винен іншим засудженим гроші. Обвинувачений погодився передати передачу і за це отримати певну суму коштів.

13 грудня 2014 року сказав обвинуваченому, що приїхав батько і щоб він забрав у нього передачу, в якій є мобільні телефони і в пачці від цигарок може бути «травка» і 1000 гривень. Обвинувачений хотів за передачу 2000 гривень, але зійшлися на 1000 гривень. Раніше кілька разів просив обвинуваченого передати передачі, в яких можуть бути наркотичні засоби. Обвинувачений сварив його за це, проте він його впрошував, за що той отримував гроші, зокрема 1300 і 1700 гривень. Сам наркотичні речовини не вживає, мав намір передачею розрахуватися за борги по грі в карти.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснив, що у 2014 році навчався на четвертому курсі денної форми навчання юридичного факультету Прикарпатського Національного університету ім. Стефаника. 13 грудня 2014 року у суботу, у першій половині дня був в університеті на навчанні. Коли перебував поблизу університету, до нього підійшов працівник СБУ і запропонував бути понятим при слідчих діях для того щоб засвідчити, що відбувається і він погодився. Цей співробітник попросив знайти ще одного понятого і він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_25 , котрий також дав згоду.

З м. Івано-Франківськ до м. Коломиї добиралися або автомобілем «Шкода» або автомобілем «Деу», зараз пригадати не може. У м. Коломия приїхали до приміщення районного СБУ, де пройшли в окремий кабінет. Коли знаходився у кабінеті, працівники СБУ привели старшого чоловіка, якому запропонували пред`явити речі. Він пред`явив телефони та пачку від сигарет червоного кольору, обмотану скотчем. Це все знімалося на відеокамеру. При ньому цю пачку від сигарет прцівники СБУ розпечатували та брали з неї незначну кількість речовини, що там знаходилась. Потім у кабінет зайшли інші працівники СБУ. Через деякий час він разом з працівниками СБУ поїхав у с. Товмачик, де разом з іншими чекав у автомобілі біля приміщення колонії. Там же був присутнім при огляді автомобіля «Шевроле». У багажнику цього автомобіля знайшли пакет, в якому була та сама пачка червоного кольору від сигарет, гроші. Речі були вилучені, опечатані, складений протокол, який він підписав. Більш детального перебігу подій перебування того дня у приміщенні службового кабінету Коломийського відділення СБУ не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що у 2014 році навчався на другому курсі денної форми навчання юридичного факультету Прикарпатського Національного університету ім. Стефаника. 13 грудня 2014 року був в університеті і йому зателефонував ОСОБА_30 та попросив зустрітися. На зустріч той прийшов з працівником СБУ, який запропонував прийняти участь у якості понятого під час проведення слідчих дій, на що він погодився. Знаходячись у м. Коломиї в приміщенні СБУ у окремому кабінеті приблизно годину очікували початку слідчих дій. Потім працівники привели старшого чоловіка, який не розумів що відбувається. На пропозицію оперативних працівників цей чоловік пред`явив телефони та пачку від сигарет червоного кольору, обмотану скотчем. Це все знімалося на відеокамеру. При ньому цю пачку працівники СБУ розпечатували та брали з неї незначну кількість речовини, що там знаходилась. Через деякий час він разом з працівниками СБУ поїхав у с. Товмачик, де разом з іншими чекав у автомобілі біля приміщення колонії, а після був присутнім при огляді автомобіля «Шевроле», у багажнику якого знайшли пакет, де була та сама пачка червоного кольору та гроші. Речі були вилучені, опечатані, складений протокол, який він підписав. Більш детального перебігу подій перебування у приміщенні службового кабінету Коломийського відділення СБУ не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що працював слідчим з особливо важливих справ прокуратури Івано-Франківської області. Кримінальне провадження № 42014090000000149 від 04.11.2014 р. перебувало у його переведенні як слідчого. Пригадує, що це кримінальне провадження 04.11.14 зареєстроване в ЄРДР за ч. 2 ст. 364 КК України, а пізніше кваліфікація була змінена на ч. 2 ст. 307КК України, а також додатково було зареєстроване провадження за ч. 1 ст. 368 КК України, які в подальшому були об`єднані. Досудове слідство здійснювалось по факту. Правила ведення ЄРДР дозволяють вносити зміни в кваліфікацію. Пригадує, що частину наркотичної речовини, вилученої в ОСОБА_6 відсипали для проведення судової хімічної експертизи. Гроші, котрі були вручені ОСОБА_31 були оброблені спеціальною хімічною речовиною. Прокурором згідно постанови було доручене проведення контролю за вчиненням злочину. Пригадує, що його вказівки виконував оперуповноважений СБУ ОСОБА_28 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 дав показання, що, що ним була отримана оперативна інформація згідно якої, засуджений ОСОБА_11 через обвинуваченого ОСОБА_2 тривалий час замовляв передачу на територію Коломийської ВК 41 наркотичних засобів, мобільних телефонів, спиртного, за що ОСОБА_2 вимагав неправомірну вигоду. Згідно інструкції проводились негласні слідчі дії за вказівкою прокуратури: аудіо-, відеоконтроль, спостереження, зняття інформації з каналів зв`язку. Складав протоколи негласних слідчих дій. Прокурором Доскочем було доручено підрозділу «КУСБУ Івано-Франківської області» проведення контролю за вчиненням злочину.

Вранці 13 грудня 2014 року разом із слідчим ОСОБА_27. та працівниками спецпідрозділу УСБУ запросили ОСОБА_6 в приміщення Коломийського відділу СБУ. Під час проведення слідчих дій у ОСОБА_6 були виявлені наркотичні засоби упаковані в пачку з-під сигарет, мобільні телефони. На момент вилучення речовини рослинного походження в ОСОБА_23 не було експертного висновку, що дана речовина є наркотиком. Все вилучене в ОСОБА_6 , за винятком відібраних зразків речовини, було відповідно упаковане та повернуте для подальшої передачі засудженому сину ОСОБА_12 у Коломийську ВК - 41. Деталей не пригадує. Складав протокол вручення грошей ОСОБА_32 , відсутність свого підпису на даному документі пояснив тим, що механічно забув його проставити.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_25 , суд приходить до висновку, що вони жодним чином не підтвердили та не спростували обставини щодо вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тільки підтвердили факти доставлення та перебування ОСОБА_23 у службовому кабінеті Коломийського МРВ УСБУ, огляду оперативними працівниками його посилки, виявлення у ній та вилучення частини речовини рослинного походження, запакування оперативними працівниками решти цієї речовини, вкладення її у цю ж посилку та вручення ОСОБА_32 для подальшої передачі для засудженого ОСОБА_13 , складення процесуальних документів, затримання у с. Товмачик Ломничука.

Показання свідка ОСОБА_23 суд оцінює критично, оскільки останній вироком Коломийського міськрайонного суду визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України на підставі угоди про визнання винуватості в кримінальному провадженні відносно нього. За погодженням зі стороною обвинувачення йому призначене узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років без призначення на підставі ст. 77 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. На підставі п.п. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України прийняте рішення про його зобов`язання. За таких обставин правдивість показань даного свідка викликає у суду обґрунтовані сумніви, які тлумачаться на користь обвинуваченого. Критично суд оцінює також повідомлення ОСОБА_23 після затримання, про інші епізоди вчинення злочинів, оскільки вони не були предметом досудового розслідування, за цими епізодами відсутня правова оцінка дій ОСОБА_23 і вони не інкримінуються у вину обвинуваченому

Показання свідка ОСОБА_24 суд також оцінює критично, оскільки останній, підбуривши свого батька до вчинення кримінального правопорушення не поніс за це відповідальності і оцінка його дій не дістала жодної правової кваліфікації. Критично суд оцінює також повідомлення ОСОБА_24 про інші епізоди вчинення злочинів, оскільки вони не були предметом досудового розслідування, за цими епізодами як і у попередньому випадку відсутня правова оцінка його дій і вони не інкримінуються у вину обвинуваченому.

Показанням свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 суд надає належну оцінку виходячи з того, що вони здійснювали розслідування та оперативний супровід кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .

Крім показань свідків, які були допитані в судовому засіданні, як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилається на ряд письмових доказів, які були досліджені судом.

Так судом досліджено :

протокол огляду місця події у службовому кабінету Коломийського УМРВ УСБУ в Івано-Франківської області, яким зафіксовано виявлення 13.12.2014 р. у ОСОБА_23 у посилці, котру він мав намір передати своєму синові ОСОБА_33 у Коломийську ВК 41, мобільних телефонів з зарядними пристроями та гарнітурами, запакованих «кустарним» способом пачку з-під сигарет «Прилуки», у якій знаходилась подріблена речовина зеленого кольору рослинного походження загорнута в тканину червоного кольору. Частина цієї речовини відібрана в політиленовий пакет та опечатана. Після цього всі виявлені речі, оперативними працівника УСБУ, упаковані в зворотньому порядку та повернуті ОСОБА_32 (т. 1 а.с. 50-53);

протокол огляду місця події на вулиці Привокзальній с. Товмачик Коломийського району поблизу кафе «Тиса» (т. 1 а.с. 58-62);

протокол освідування особи ОСОБА_1 від 13.12.2014 р. (т. 1 а.с. 74-76);

протокол про результати негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину шляхом проведення контрольованої поставки, спеціального слідчого експеременту (т. 4 а.с. 17-18);

протоколи про результати негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номерами телефонів ОСОБА_34 , ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 215-217, 219-227, т. 4 а.с. 2-7, 22-26);

протоколи про результати негласної слідчої дії - спостереження за громадянином ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_2 ( т. 4 а.с. 9-10, 12-13, 28-32);

протоколи за результатами негласних слідчих дій - аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_23 та ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 15, 19-20);

протокол огляду і виїмки кореспонденції в приміщенні Центру обробки пошти Івано-Франківської дирекції УТППЗ «Укрпошта» (т. 1 а.с. 141-142);

висновок експерта від 14.12.2014 р. №09/12 -1445, згідно якого подріблена рослинна речовина зеленого кольору, вилучена у ОСОБА_23 є особливонебезпечним наркотичним засобом канабісом, обіг якого заборонений (т. 1 а.с. 101-105);

висновок експерта від 29.12.2014 р № 09/12- 1478, згідно якого наркотичний засіб, вилучений в ОСОБА_23 та наркотичний засіб, вилучений з автомобіля ОСОБА_2 , подібні між собою за комплексом ознак, мають спільну групову належність і спільне джерело походження, за якісним, відносним, кількісним складом (т. 1 а.с. 108-112);

висновок експерта від 29.12.2014 р. № 09/12 - 1509 , згідно якого на представлених на еспертних дослідженнях ватних тампонах зі змивом з правої та лівої рук Ломничука, спеціальних хімічних речовин не виявлено (т. 1 а.с. 115-118);

висновок експерта від 26.12.2014 р. № 09/12 - 1508 та від 29.12.2014 р. № 09/12 - 1507 , згідно яких на представлених грошових купюрах, загальною суммою 1000 грн., виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією (т. 1 а.с. 122-126);

висновок експерта від 12.01.2015 р. № 09/07 - 563 , згідно якого, вилучені під час огляду місця події 13.12.2014 р. грошові кошти, знаходяться у офіційному обігу (т. 1 а.с. 129-133).

В судовому засіданні оглянуто речові докази, а саме: дві грошові купюри номіналом 200 гривень та шість грошових купюр номіналом 100 гривень, вилучених 13.12.2014 р., пачку з-під сигарет «Прилуки» червоного кольору та наркотичну речовину в двох пакетах, переглянуто і прослухано додані аудіо-, відеозаписи слідчих та негласних слідчих дій.

Аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що жоден з доказів, запропонованих стороною обвинувачення і перевірених в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні умисних дій за попередньою змовою групою осіб, які виразились в отриманні 13 грудня 2014 року від ОСОБА_23 наркотичного засобу канабісу та збереження його з метою подальшої передачі засудженому ОСОБА_22 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі у Коломийській ВК-41, щоє кримінально караним діянням, передбаченим ч. 2 ст. 307 КК України.

Аналогічно аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що жоден з доказів, запропонованих стороною обвинувачення і перевірених в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні умисних дій які виразились у одержанні ним як службовою особою 13 грудня 2014 року від ОСОБА_23 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі одна тисяча гривень за передачу наркотичного засобу засудженому ОСОБА_22 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі у Коломийській ВК-41, котрі є кримінально караним діянням, передбаченим ч. 1 ст. 368 КК України.

До таких переконань суд прийшов виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 214 КПК України встановлено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, Положення про який, порядок його формування та ведення, затверджене Генеральною прокуратурою України (наказ № 69 від 17.08.2012 р.).

Пунктом 1.1 ч.1 розділу ІІ Порядку формування та ведення ЄРДР встановлено, що формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ними самостійно з будь-якого джерела. Усні заяви заносяться слідчим або прокурором до протоколу, який підписується заявником.

Згідно п.1.2 Порядку, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, представленого суду під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , кримінальне провадження № 42014090000000149 зареєстроване 04.11.2014 року за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 364 КК України.

Пунктом 2.2. ч. 2 розділу ІІ цього Порядку встановлено, що при не підтвердженні під час перевірки обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, слідчим або прокурором відповідно до пунктів 1 або 2 частини 1 ст. 284 КПК України приймається постанова про закриття кримінального провадження.

Згідно наданого стороною обвинувачення реєстру матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 42014090000000149 зареєстрованому 04.11.2014 року за ч. 2 ст. 364 КК України постанова про закриття цього провадження не виносилась.

При вирішенні даної справи судом враховано вимоги пункту 2.7 згаданого Порядку, яким встановлено, що у разі виявлення безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу декількох вчинених кримінальних правопорушень незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, відомості про них заносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо.

На виявлене під час досудового розслідування кримінальне правопорушення в рамках одного кримінального провадження слідчий вносить відомості до Реєстру. Кримінальному провадженню за цим правопорушенням присвоюється новий номер (п.2.8 Порядку).

Таким чином, відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ст. 307 КК України повинні були бути окремо зареєстровані в ЄРДР і цьому кримінальному провадженню повинен був бути присвоєний новий номер.

Проте, судом встановлено, що у відповідності до вимог Положення та вимог ст. 214 КПК України відомості про кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України до ЄРДР не вносились і цьому кримінальному провадженню новий номер не присвоювався.

Натомість, досудове розслідування відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України всупереч вимог Положення та ст. 214 КПК України проводилось без реєстрації в ЄРДР кримінального провадження за цим правопорушенням і усі слідчі дії, оголошення підозри ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України, обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України відбулися у межах кримінального провадження № 42014090000000149 зареєстрованого 04.11.2014 року за ч. 2 ст. 364 КК України.

Судом з`ясовано, що у цьому кримінальному провадженні № 42014090000000149 проводився ряд негласних слідчих дій. Дозволи на проведення негласних слідчих дій у відповідності до ст.ст. 247, 248 КПК України надавалися слідчим суддею апеляційного суду Івано-Франківської області по кримінальному провадженню № 42014090000000149 від 04.11.2014 року, розпочатого за ч. 2 ст. 364 КК України.

Долучена в судовому засіданні постанова прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій також винесена у кримінальному провадженні № 42014090000000149 від 04.11.2014 року за ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 257 КПК України, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Такої ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_2 не виносилось.

Суд, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази за цим кримінальним провадженням в їх сукупності враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄС від 11.07.13 року у справі «Вєренцов проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод») тощо.

Визнаватися допустимими і використовуватися, як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Як зазначає ЄСПЛ, вираз «передбачено законом» визначає, що втручання ґрунтувалося на внутрішньому праві (рішення ЄСПЛ у справі «Miшо проти Франції») на приватне й сімейне життя не є абсолютним і що таке втручання може мати місце лише «згідно із законом».

При цьому у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (п. 43 рішення) ЄСПЛ наголосив, що вислів «згідно із законом» не тільки передбачає дотримання національного права, а й стосується якості цього права, вимагаючи, щоб воно не суперечило принципу верховенства права.

У п. 49 рішення у справі «Волохи проти України» зазначено: верховенство права ґрунтується на тому, що втручання органів виконавчої влади в права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай здійснюється судовим органом як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.

Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зазначені вимоги, передбачені ч. 3 ст. 214 КПК України є імперативними.

Згідно ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України здійснювалось без реєстрації цього кримінального правопорушення, то усі зібрані в цій частині докази є недопустимими.

Крім цього, при виконанні вимог ст. 290 КПК України стороні захисту відмовлено у наданні для ознайомлення розсекречених процесуальних документів слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області. Під час судового розгляду не надано документального підтвердження спроб сторони обвинувачення своєчасно розсекретити такі процесуальні документи під час досудового розслідування для ознайомлення з ними сторони захисту.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов`язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.

На підставі аналізу положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що "обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо" (п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України "12-рп/2011 р).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові від 16 березня 2017 року, Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.

Згідно правової позиції, викладеної 16 жовтня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19, якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.

Судом під час розгляду кримінального провадження встановлено, що документи про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж до матеріалів кримінального провадження при виконанні вимог ст. 290 КПК України не долучені, стороні захисту не відкривалися.

Таким чином, не відкриття стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами справи ухвал слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області №№ 2859т; 2860т; 2865т від 06.11.2014 р. та ухвал слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області №№ 3037т; 3038т; 3039т; 3040т; 3041т; 3043т від 02.12.2014 р., тягне за собою визнання результатів проведення цих заходів, викладених у протоколах про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних та телекомунікаційних мереж, спостереження за особами, аудіо- та відеоконтроль особи недопустимими доказами з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України.

На підставі наданого стороною обвинувачення реєстру матеріалів досудового розслідування, судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 29.12.2014 р. в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 42014090000000163 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 368 КК України.

Підставою для реєстрації 29.12.2014 р. вказаного кримінального провадження стали заяви ОСОБА_8 від 23.12.2014 р. та ОСОБА_13 від 23.12.2014 р. про вимагання у них ОСОБА_2 неправомірної вимоги.

Суд надає належну оцінку тій обставині, що заяви ОСОБА_6 і ОСОБА_19 про нібито вимагання у них коштів ОСОБА_2 за передачу у Коломийську ВК № 41 наркотичного засобу, були оформлені від їхнього імені працівниками СБУ через 10 днів після затримання ОСОБА_2 .

Разом з цим, у судовому засіданні 14.03.2018 р. за клопотанням сторони обвинувачення суд дослідив протокол від 16.12.2014 р. про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, яка відбулася 13.12.2014 р., тобто до подання 23.12.2014 р. заяв ОСОБА_5 і ОСОБА_12 та до реєстрації 29.12.2014 р. кримінального провадження № 42014090000000163 за ч. 1 ст. 368 КК України.

Згідно цього протоколу, негласна слідча дія у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої поставки спеціального слідчого експерименту проводилась з метою перевірки намірів ОСОБА_2 одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_8 без подання останнім заяви про вимагання у нього неправомірної вигоди.

Для цього оперативними працівниками ВБКОЗ УСБУ були оглянуті грошові кошти на загальну суму 1000 гривень, на них був нанесений безбарвний препарат «Промінь-1». Після цього вказані грошові банкноти вручені ОСОБА_32 для подальшої передачі ОСОБА_2 , з громадянином ОСОБА_9 проведений інструктаж щодо поведінки під час передачі коштів та наркотичного засобу.

При цьому судом враховано те, що ОСОБА_35 незадовго до цього був доставлений в приміщення УСБУ, де у нього була вилучена частина речовини рослинного походження, подібної на наркотичний засіб.

Крім цього, суд надає належну оцінку дослідженим у судових засіданнях результатам проведених негласних слідчих дій, якими не встановлено контактів між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , а єдина телефонна розмова між вказаними особами відбулася 13 грудня 2014 р. після доставлення ОСОБА_23 в приміщення УСБУ за кілька годин до здійснення передачі засудженому синові.

Таким чином, з наданих стороною обвинувачення доказів, не вбачається, що до 13 грудня 2014 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 мало місце спілкування. Відповідно, стороною обвинувачення суду не представлено доказу - наміру отримати ОСОБА_2 у цей період від ОСОБА_8 неправомірної вигоди і тим паче доказу вимагання його.

Суд також належно оцінює ту обставину, що огляд коштів 13 грудня 2014 р., їх помічування, інструктаж стосовно поведінки під час передачі коштів були вчинені до реєстрації кримінального провадження № 42014090000000163 за ч.1 ст. 368 КК України.

Сумнівність доводів сторони обвинувачення стосовно твердження про вимагання ОСОБА_2 неправомірної вигоди вбачається з результатів негласних слідчих дій, якими зафіксовано, що 13 грудня 2014 р. безпосередньо перед затриманням обвинуваченого на пропозицію оперативного працівника УСБУ зателефонувати йому, ОСОБА_7 відповідає, що у нього немає телефонного номера останнього і такий номер йому повідомляє оперативний працівник.

На переконання суду вказані обставини у комплексі очевидно вказують на ознаки провокації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Згідно ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України встановлено, що : "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов"язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виробив загальний принцип, що відноситься до гарантій справедливого розгляду справи в контексті техніки негласних розслідувань. Загальний зміст цього принципу зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (див. серед інших §§ 88-89 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Веселов та інші проти Росії"; §§ 33-36 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Баннікова проти Росії"; § 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Раманаускас проти Литви").

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (див. серед інших §§ 56 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Баннікова проти Росії"). Таке повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 87 та ч.3 ст. 271 КПК України.

Визначення провокації наведене у § 55 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Раманаускас проти Литви".

Відповідно до цього визначення провокація з боку правоохоронних органів: "Має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений".

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низку критеріїв (див. серед інших рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Баннікова проти Росії"), а саме:

a) змістовний критерій;

б) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність/ суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об`єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі "Баннікова проти Росії"; § 90 рішення у справі "Веселов та інші проти Росії"; § 49 рішення у справі "Ванян проти Росії"; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі "Малінінос проти Литви").

По-друге, як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (див. серед інших § 47 рішення у справі "Баннікова проти Росії"; § 92 рішення у справі "Веселов та інші проти Росії"; § 11, 49 рішення у справі "Ванян проти Росії"; § 37 рішення у справі "Малінінос проти Литви"; § 67 рішення у справі "Раманаускас проти Литви").

Стосовно процесуального критерію Європейський Суд з прав людини визначив, що навіть зізнання у злочині, вчиненому внаслідок провокації, не може нівелювати ні факт провокації, ні її наслідки та не звільняє суд від обов`язку перевірити відомості про провокацію (див. серед інших § 72 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Раманаускас проти Литви").

Суд вважає обгрунтованими доводи сторони захисту про провокацію злочинів з боку працівників правоохоронних органів, оскільки всупереч вимогам ч. 7 ст. 271 КПК України прокурор у постанові від 28.11.2014 року про проведення контролю за вчиненням злочину не виконав обов`язку викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, свідків запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши представлені письмові докази в тому числі і висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про не доведення вчинення кримінальних правопорушень в яких обвинувачується ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України та ч. 1 ст. 368 КК України, а тому він по пред`явленому обвинуваченню згідно п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України підлягає визнанню невинуватим та повинен бути виправданим.

Рішення про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 307 КК України та виправдати на підставі п.1 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді застави - скасувати.

Заставу, в розмірі 24 360, 00 грн., внесену за ОСОБА_1 згідно квитанції АТ «Ощадбанк» за № 190 від 15 грудня 2014 року - повернути заставодавцю ОСОБА_36 .

Арешт, накладений 27 січня 2015 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на житловий будинок в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 - скасувати.

Речові докази після набрання вироком законної сили :

-грошові кошти в сумі 1 000, 00 грн., передані на відповідальне зберігання начальнику слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області - звернути в дохід держави;

-наркотичний засіб, канабіс, в загальній кількості 6,885 грама, переданий на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області - знищити;

-два ватні тампони зі змивами з долонь та пальців рук - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-мобільні телефони марки «Nokia» IMEI НОМЕР_3 та «Sony Erscsson» ІМЕІ НОМЕР_4 , чотири зарядні пристрої для мобільних телефонів, одну гарнітуру типу «Hands Free» для мобільного телефону, один перехідник для карти пам"яті та пару запасних подушечок для навушників, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - повернути йому у власність.

Витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні на загальну суму 2 828, 54 грн., віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя П`ятковський В. І.