Рішення № 92223129, 13.10.2020, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/122/20

38

2/339/94/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року представник позивача звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2612016046 від 16 серпня 2017 року в розмірі 22 815.14 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг із заявою № 2016046 на отримання кредиту в розмірі 13 720,00 грн, підписанням яких підтвердила згоду, що ці заяви разом з умовами отримання кредитів становлять кредитний договір між ними.

26 червня 2019 між ТзОВ "ФК "ЦФР" та ТзОВ Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” укладено договір відступлення прав вимоги№ 20190626 , відповідно до умов якого товариство набуло права вимоги до відповідача.

У зв`язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість у розмірі 22 815,14 грн, що складається з: 10 774,85 грн. – заборгованості за основною сумою боргу, 0,83 грн. – сума заборгованості за відсотками, 5297,48 грн. – сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом), 6741,98 грн. - сума заборгованості за пенею.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 26 червня 2019 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Вказана справа з 07 травня 2020 року перебувала на розгляді у судді Поляниці М.М.

Згідно Наказу Болехівського міського суду № 02-09/32 від 16 червня 2020 року на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 16 червня 2020 року припинено повноваження судді Поляниці М.М.

За розпорядження керівника апарату суду № 01-13/20 від 26 червня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл та справу передано судді Головенко О.С.

26 червня 2020 року прийнято до провадження та призначено судове засідання.

14 липня 2020 року закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

14 липня 2020 року відповідач подала заяву, в якій просить при винесенні рішення не стягувати з неї суму заборгованості за процентами та пенею, а також застосувати строк позовної давності (а.с.71).

29 липня 2020 року представником позивача подано пояснення на заяву ОСОБА_1 , в якій зазначає, що вимоги відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідно до паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЄАПБ» № 2016046 однією з умов надання кредиту є сплата позичальником початкового проценту 3,0% від суми кредиту, 300,00; щомісячних процентів у розмірі 3,49 % від суми кредиту, річних відсотків 0,01% від суми боргу за договором, пені – подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15% від суми прострочення, - за прострочення повернення кредиту та /або сплати процентів. Таким чином, відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилялася від сплати заборгованості, поданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано, відтак вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка (пеня) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Щодо строку позовної давності, тозазначив, що кредитний договір № 2612016046 від 16 серпня 2017 року між ТОВ «ФК» «ЦФР» та ОСОБА_2 , було укладено 16 липня 2017 року строком на 36 місяців з кінцевим терміном повернення в разі сумлінного виконання позичальником своїх зобов`язань до 14 серпня 2020 року.Позивач з позовом звернувся до суду у травні 2020 року, таким чином строк позовної давності, щодо пред`явлення позовних вимог ним не пропущено.

26 червня 2019 року між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги № 2612016046, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність, починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правової, позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові, від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовнім. давності співпадає, з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після договору відступлення права вимоги № 20190626 від 26.06.2019, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань.

Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 2612016046 від 16.08.2017 року має часові рамки з 26 червня 2019 року по 26 червня 2022 року. Відтак позивач, звернувшись до суду у травні 2020 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності. Тобто підстави вважати, що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений - відсутні. (а.с.75-79).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить засідання проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.115-116).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце цього засідання повідомлялася у встановленому законом порядку (а.с.110).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши пояснення надані відповідачем в судовому засіданні 27 серпня 2020року, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов"язку в натурі.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі виконання зобов"язань, передбачених умовами кредитного договору.

Так, у відповідності до вимог чинного законодавства, зобов`язання виникають із підстав, передбачених згідно статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України, визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у

пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 16 серпня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2016046 на підставі заяви № 2612016046 на отримання кредиту (а.с.5-8).

Відповідно до п.4 паспорта кредиту, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 13 720, 00 грн. зі строком повернення у 36 місяців, зі сплатою щомісячних процентів в розмірі 3,49 % від суми кредиту, річних процентів – 0,01 % від суми боргу за договором та 3,00% початковий процент від суми кредиту та пені не більше 15% від суми прострочення, за прострочення повернення кредиту та /або сплати процентів(а.с.6-7).

Відповідачем була заповнена заява про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на веб-сайті кредитодавця www.kreditmarket.ua, та заява № 2612016046 від 16 серпня 2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК`ЦФР», які становлять між ним та Товариством договір про надання банківських послуг (а.с.5,7).

Відповідно до п. 3 Заяви № 2612016046 від 16 серпня 2017 року було перераховано кошти: 10 000, 00 грн. - до ПАТ «Ощадбанк» код ЄДРПОУ 09322277 та 3420,00 грн. - до ПАТ «Страхова компанія «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821 (а.с.8;113).

ТОВ «ФК» «Центр фінансових рішень» перерахувало кошти, що підтверджується інформацією щодо переказів № 11/5-02/24 від 08 вересня 2016 року отримувач ОСОБА_1 в розмірі 10 000 грн. (а.с.10-12).

16 серпня 2017 року між ПАТ "Страхова компанія "ТАС" та ОСОБА_1 укладено договір страхування на суму 3420,00 грн. (а.с.112-113).

Також, 26 червня 2019 року між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги № 2612016046, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.20-22).

За розрахунком товариства станом на 26 червня 2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість на суму 22 815,14 грн., що складається з наступного: 10 774,85 грн. – сума заборгованості за кредитом, 0,83 грн. – сума заборгованості за відсотками, 5297,48 грн. – сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом), 6741,98 грн. - сума заборгованості за штрафом та пенею (а.с.17).

Також, з довідки погашення кредиту вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено на користь ФК«Центр фінансових рішень» на суму 8436,76 грн., з яких: 2945,15 - заборгованість за тілом кредиту; 5373,59 грн. - заборгованість за прострочені відсотки (плата за управлінням кредиту; 118,02грн. – заборгованість за пенею.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між товариством та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті

11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада

1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому, наявні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору із

ОСОБА_1 товариство дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які були укладені.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

У зв`язку з цим суд погоджується із позовними вимогами позивача про те, що товариство довело, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти, які згідно із заявою були перераховані на рахунки, які зазначила ОСОБА_1 , що підтверджується доказами, поданими позивачем.

При цьому, в паспорті кредиту від 16 серпня 2017 року за № 2016046 на отримання кредиту сторони чітко визначили сукупну вартість кредиту, що складається також із початкового процента 3,0% від суми кредиту, 300,00грн.; щомісячних процентів у розмірі 3,49% від суми кредиту, річних процентів – 0,01 % від суми кредиту та пені не більше 15% від суми прострочення, за прострочення повернення кредиту та /або сплати процентів.

Тому, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 22 815,14 грн. з врахування суми страхових платежів.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення, з таких міркувань.

Статтями 256 та 258 ЦК України, визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, відповідно до до ч.1 ст. 259 ЦПК України, зміна тривалості позовної давності, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Встановлено, що відповідно до п.7.2 Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК» «ЦФР» (редакція від 30.03.2015 року) сторони погодили про те, що до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв`язку з ним, застосовується позовна давність у десять років.

Останню проплату відповідач здійснила в жовтні 2018 року. А тому, судом доведено, що строк пред`явлення позовних вимог не був пропущений, оскільки позивач до суду звернувся з позовною заявою 07 травня 2020 року.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з задоволенням позовних вимог з ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного ст. 526, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст. 211, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_1 в АТ “ТАСкомбанк ”) :

- заборгованість за кредитним договором № 2612016046 від 16 серпня 2017 року станом 26 червня 2019 року в сумі 22 815 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн. 14 коп., з яких: 10 774, 85 грн. – основна сума боргу; 0,83 грн. – відсотки; 5297,48 грн. – щомісячні проценти (плата за управління кредитом); 6741, 98 грн. - пеня;

- 2102 (дві тисячі сто дві )грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування або ім`я сторін, їх місцезнаходження або місце проживання:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - місцезнаходження Симона Петлюри, 30 м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

ОСОБА_1 – реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 ,виданий Долинським РВУ МВС в Івано-Франківській області 06 серпня 2002 року, місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Дата складання повного тексту рішення 16 жовтня 2020 року

Суддя Головенко О.С