Рішення № 92222327, 15.10.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/671/20

2/189/367/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2020 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Покровський районний відділ Державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом, яким просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6797, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 10 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

44037,24 грн. за кредитним договором від 23.05.2008 року.

Позов обґрунтований наступним.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса від 10.07.2017 року, між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» 23.05.2008 року укладено Кредитний договір, відповідно до якого ЗАТ КБ «Приватбанк» надав позивачу кредитні кошти. Правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк» став ПАТ КБ «Приватбанк», а пізніше АТ КБ «Приватбанк».

02.07.2020 року позивач дізнався, що 10.10.2017 року постановою старшого державного виконавця Покровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Пахолкою А.О. відкрито виконавче провадження ВП № 54863870 щодо виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієва Артема Анатолійовича № 6797 від 10.07.2017 року про стягнення з нього 44037,24 (сорок чотири тисячі тридцять сім) гривень 24 коп. згідно виконавчого напису нотаріуса з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14960.45 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 26592.08 грн., пені та комісії у розмірі 149,60 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2085,11 грн.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП № 54863870 щодо вчинення виконавчого напису № 6797 від 10.07.2017 року, позивач дійшов висновку, що виконавчий напис № 6797 від 10.07.2017 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, відкрито неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення грошових коштів.

Посилається на п.п. 1.1-1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», згідно яких для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович не отримував від банку та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безпірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися доку ментом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» п. 13 роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги вважає відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника про його отримання (а. с. 3-4).

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, яким позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Зазначає, що найменування юридичної особи Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» було замінено на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Зазначає, що відповідно укладеного договору Позивач отримав кредит, та саме цей факт сторонами не оскаржується.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У порушення зазначених норм закону та умов договору Позивач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та не повернув в межах строку, встановленого Договором, суму кредиту та не сплатив проценти, комісію та інші платежі за користування кредитом.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст.1050 ЦК України, Закону України “Про нотаріат”, Наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 22.02.2012 р. № 296/5.

Вважає виконавчий напис вчиненим відповідно норм діючого законодавства. Вважає, що безспірність вимог відповідно ст. 88 Закону України “Про нотаріат” є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумпція) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до Переліку отримання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що запливають з кредитних відносин, які не потребують нотаріального посвідчення проводиться на підставі таких документів: оригіналу кредитного договору, засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості строків їх погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Зазначає, що позивач не заперечив наявність та суму заборгованості, не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Вважає, що відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 Закону України “Про нотаріат” та п. 3.1. гл. 16 Розділу II Наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 22.02.2012 р. № 296/5, вчинив виконавчий напис (а. с. 25-29).

Позивач також надав відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору з ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 23.05.2008 року ОСОБА_1 отримано кредит у розмірі 1600,00грн.

Згідно рішення Покровського районного суду від 18.11.2013 року, по справі №189/1460/13-ц за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнута заборгованість за кредитним договором від 23.05.2008 року в сумі 29261,20 грн., яка складалася з наступного: 14960,45 грн. - заборгованість за кредитом; 9725,52 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2943,74 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина);

1381,49 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до постанови державного виконавця Покровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Дніпро) від 02.07.2020 року ВП № 43040718 заборгованість за кредитним договором від 23.05.2008 року згідно рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2013 року по справі № 189/1460/13-ц сплачено в повному обсязі.

Зазначає, що заборгованість у повному обсязі за кредитним договором вже стягнута, а тому повторне стягнення кредиту, всупереч положенням ст.61 Конституції, призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те саме зобов`язання, тому вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є необґрунтованими в частині тіла кредиту.

Також зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.

За таких обставин, оскільки у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, проценти та пеню, нараховані в межах строку дії кредитного договору при наявності судового рішення про стягнення цих сум, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, вимога відповідача щодо наявності заборгованості за кредитним договором є безпідставною

Інші аргументи відповіді на відзив дублюють аргументи, викладені у позові (а. с. 42-44).

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року у справі відкрите провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року закрите підготовче судове засідання та справа призначена до розгляду по суті.

Сторони і треті особи в судове засідання не з`явилися, надали письмові заяви про розгляд справи без їх участі (відповідач – у відзиві на позов); повідомлені про дату, час та місце судового розгляду належним чином.

Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 23.05.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладений договір б/н шляхом підписання відповідно заяви (а. с. 104).

18.11.2013 року Покровським районним судом Дніпропетровської області ухвалене рішення у справі №189/1460/13-ц, згідно якого з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» стягнути заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.05.2008 року в сумі 29261, 20 грн., яка складається з наступного: 14960,45 грн. - заборгованість за кредитом; 9725,52 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2943,74 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1381,49 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 86-88).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.07.2020 року за виконавчим листом №189/1460/13-ц, виданого 07.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу та судового збору у розмірі 29553,81 грн. виконавче провадження закінчено у зв`язку з тим, що боржником у повному обсязі сплачено борг та перераховано на користь стягувача (а. с. 85).

Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієва Артема Анатолійовича № 6797 від 10.07.2017 року, з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» підлягає стягненню 44037,24 (сорок чотири тисячі тридцять сім) гривень 24 коп. згідно виконавчого напису нотаріуса з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14960,45 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 26592,08 грн., пені та комісії у розмірі 149,60 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2085,11 грн. відповідно до умов кредитного договору від 23 травня 2008 року. Стягнення здійснюється за період з 23 травня 2008 року по 31 травня 2017 року (а. с. 102).

З досліджених та проаналізованих судом документів (рішення суду, постанови про закриття виконавчого провадження та виконавчого напису) вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір б/н від 23 травня 2008 року, про стягнення заборгованості по якому наявне і повністю виконане боржником судове рішення про стягнення з нього тіла кредиту, відсотків, штрафних санкцій.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 р. було змінено тип Банку на публічне акціонерне товариство та його найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”.

14.06.2018 року у зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства ПАТ КБ «Приватбанк» змінив офіційне найменування на «Акціонерне Товариство комерційний банк «Приватбанк».

Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, яке було правонаступником всіх прав та обов`язків закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, яке було правонаступником всіх прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк “ПриватБанк” (згідно Статуту відповідача, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/594-2019-%D0%BF#Text).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким же чином врегульовано дане питання і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно зі ст. 89 Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Аналогічна інформація викладена і в підпунктах 2.1, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його правона примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст.88 Закону України « Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений банком, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевіркидоводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

Судом встановлено, що спір щодо розміру заборгованості був вирішений судом у 2013 році, заборгованість за рішенням суду повністю погашена позивачем, тому банк не мав права звертатися до нотаріуса у 2017 році для вчинення ним виконавчого напису за кредитним договором б/н від 23.05.2008 року, достеменно знаючи про існування рішення суду, яким вже було стягнуто заборгованість за цим договором за тілом, відсотками та штрафними санкціями. Фактично банк звернувся до нотаріуса з вимогою про повторне стягнення тіла, відсотків за користування кредитом, що суперечить нормам закону, не надавши нотаріусу інформацію про наявність судового рішення і відкрите виконавче провадження за цим рішенням. На даний час це рішення суду повністю позивачем виконане.

Окрім того, стягнення за виконавчим написом здійснюється за період з 23 травня 2008 року по 31 травня 2017 року, що також суперечить рішенню суду про стягнення, з 2008 року і по 2013 рік заборгованості за тілом кредиту, відсотками і штрафними санкціями.

Суд також зазначає, що банк не надавав нотаріусу бухгалтерські первинні документи на підтвердження безспірної суми заборгованості, а так звана виписка з рахунку за своєю правовою природою не є випискою, а є розрахунком заборгованості, який викладений таким чином, що з нього неможливо встановити яка сума коштів позивалась позивачу, яку суму коштів і коли було повернуто, за який період нараховані проценти, пеня, комісія, а також неможливо за допомогою простих арифметичних дій (множення, поділ, складання, віднімання) перевірити вірність суми заборгованості, заявленою банком. Як вже зазначалося вище, розрахунок заборгованості, зроблений банком, не є доказом безспірної заборгованості (постанова Верховного суду № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року).

Отже, на думку суду, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не перевірив умови, за наявності яких можна вчиняти виконавчий напис, зокрема, 3-х річний строк з дня виникнення вимоги про стягнення заборгованості, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, а також судовий збір, сплачений ним за забезпечення позову.

Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Покровський районний відділ Державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6797, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 10 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

44037,24 грн. за кредитним договором від 23.05.2008 року.

Стягнути з відповідача, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», на користь позивача, ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Чорна