Рішення № 92221848, 15.10.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/301/20

Провадження №2/0203/510/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представника позивачки ОСОБА_1 ;

-представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Ощадбанк» про визнання кредитного договору недійсним, визнання поруки припиненою,

у с т а н о в и в:

1. 24 січня 2020 року позивачки звернулися до суду з позовом до АТ «Ощадбанк» про визнання кредитного договору недійсним, визнання поруки припиненою. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.07.2007 між ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є відповідач) було укладено кредитний договір, за умовами якого позивачка отримала грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Кредитний договір був забезпечений порукою ОСОБА_4 . Кредитний договір є недійсним, оскільки всупереч приписам Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон №1023-ХІІ) до нього були включені положення щодо комісійної винагороди за надання кредиту (підпункт 1.4.3) та комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування (пункт 1.8). Укладений кредитний договір також не містив детального розпису сукупної вартості кредиту. Крім того, укладений на забезпечення кредитного договору договір поруки в силу закону припинився, оскільки від часу настання основного зобов`язання минуло шість місяців, протягом яких відповідач не висунув вимоги поручителю. Викладені обставини стали причиною звернення позивачок до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 27.07.2007, визнання договору поруки припиненим (а.с.а.с. 1 – 11, 27).

2. 25 березня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що кредитний договір був підписаний його сторонами, які погодилися з усіма викладеними у ньому положеннями, отже підстав для визнання його недійсним не існує. Крім того, у серпні 2009 року відповідач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позивачок заборгованості за спірним кредитним договором. Позов був задоволений і таке рішення набрало законної сили. При цьому довід про припинення поруки також був предметом аналізу судами. У відзиві на позов відповідачем також було заявлено про застосування судом до спірних правовідносин позовної давності (а.с.а.с. 44 – 48).

3. 26 червня 2020 року ОСОБА_4 подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що останній платіж нею було здійснено у травні 2008 року, отже кредитор мав висунути їй вимогу протягом шести місяців – до листопада 2008 року. Відтак, оскільки з відповідним позовом банк звернувся лише 2009 року, порука припинилася. Така позиція цілком підтверджується сталою практикою Верховного Суду (а.с.а.с. 82 – 86, 88).

4. 15 липня 2020 року відповідач подав до суду заперечення, у яких зазначив, що кредитний договір передбачав строк виконання основного зобов`язання до липня 2014 року, отже твердження позивачки про припинення поруки 2008 року є необґрунтованим. Разом із запереченнями відповідач повторно звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин позовної давності (а.с.а.с. 89, 90, 97, 98).

5. 21 липня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 99).

6. У судовому засіданні представник ОСОБА_4 позов підтримав, пояснивши, що 27.07.2007 між ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є відповідач) було укладено кредитний договір, за умовами якого позивачка отримала грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Кредитний договір був забезпечений порукою ОСОБА_4 , яка в силу закону припинилася, оскільки від часу настання основного зобов`язання минуло шість місяців, протягом яких відповідач не висунув вимоги поручителю.

7. Представник відповідача у суді заперечував проти позову, пояснивши, що кредитний договір був підписаний його сторонами, які погодилися з усіма викладеними у ньому положеннями, отже підстав для визнання його недійсним не існує. Крім того, у серпні 2009 року відповідач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позивачок заборгованості за спірним кредитним договором. Позов був задоволений і таке рішення набрало законної сили. При цьому довід про припинення поруки також був предметом аналізу судами. Представник також просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

8. ОСОБА_3 до суду не з`явилася, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за її відсутності (а.с.а.с. 67, 68).

9. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, а також матеріали цивільної справи Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №2-342/11, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

10. Судом встановлено, що 27.07.2007 між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є відповідач) було укладено кредитний договір №683/1, за умовами якого відповідач надав позивачці споживчий кредит у сумі 39 500,00 доларів США зі сплатою визначених договором процентів за користування кредитом (12% на рік) з кінцевим терміном повернення – до 26.07.2014 (а.с.а.с. 12 – 18).

11. Того ж дня між сторонами було укладено договір поруки №683/1б, згідно з яким ОСОБА_4 зобов`язалася солідарно з ОСОБА_3 відповідати за своєчасне повернення нею коштів за укладеним кредитним договором (а.с.а.с. 19 – 21).

12. 03 серпня 2009 року відповідач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до позивачів про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором від 27.07.2007 (а.а. 4, 5 цивільної справи №2-342/11).

13. 23 січня 2018 року судом було ухвалене рішення про задоволення позову – стягнення з позивачок у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 27.07.2007 у сумі 35 495,10 доларів США. Рішення оскаржувалося ОСОБА_4 і набрало законної сили (а.а. 213 – 216, 258 – 261 цивільної справи №2-342/11).

14. Позов у частині визнання кредитного договору недійсним, серед іншого, побудовано на тому, що до договору всупереч закону були включені положення щодо комісійної винагороди за надання кредиту (підпункт 1.4.3 пункту 1.4) та комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування (пункт 1.8).

15. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 (далі – Правила), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

16. Судом встановлено, що підпункт 1.4.3 пункту 1.4, пункт 1.8 кредитного договору від 27.07.2007 дійсно містив положення щодо комісійної винагороди за надання кредиту та його розрахунково-касове обслуговування.

17. Такі положення, безумовно, суперечили, діючим на час укладення договору Правилам, і мають бути визнані недійними судом на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

18. Згідно зі статтями 256, 257, частиною 1 статті 260 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 – 255 цього Кодексу. Ці положення цілком відповідають змісту пункту 7.7 кредитного договору від 27.07.2007.

19. За правилами, встановленими частиною 1 статті 254 ЦК, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

20. Частиною 1 статті 261 ЦК визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

21. За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

22. Судом встановлено, що за вимогою про визнання правочину недійсним позовна давність закінчилася, оскільки почалася 28.07.2007 (наступний день за днем укладення кредитного договору) і закінчилася відповідно 28.07.2010.

23. Відтак, оскільки відповідач звернувся до суду із заявами про застосування позовної давності, а ОСОБА_3 подала позов з порушенням вказаного строку на дев`ять років і шість місяців (24.01.2020) і не просила його поновити, суд, керуючись приписами частини 4 статті 267 ЦК, вважає за необхідне у позові відмовити.

24. Розв`язуючи позов у частині визнання договору поруки припиненим, суд насамперед виходить з такого.

25. Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

26. Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору від 27.07.2007 кредит надається на 84 місяці з терміном остаточного погашення не пізніше 26.07.2014.

27. Судом було встановлено, що 03.08.2009 відповідач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позивачів у цій справі заборгованості за кредитним договором від 27.07.2007, відтак твердження поручителя про припинення поруки є безпідставним.

28. Крім того, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

29. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою – домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009).

30. Судом встановлено, що доводи поручителя щодо припинення поруки вже були предметом аналізу судом апеляційної інстанції у цивільній справі №2-342/11. При цьому суд, ретельно оцінивши такі доводи, відхилив їх, що відображено, зокрема, у постанові апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.09.2018 (а.а. 220 – 222, 231 – 233, 258 – 261).

31. Відтак, суд вважає за необхідне додатково застосувати до спірних правовідносин принцип юридичної визначеності, усупереч якому по суті діяла ОСОБА_4 , звернувшись із цим позовом.

32. У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати в частині позовних вимог ОСОБА_3 необхідно віднести на рахунок держави.

33. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) у позові до акціонерного товариства «Ощадбанк» (ідентифікаційний код – 00032129; 01001, Україна, місто Київ, вулиця Госпітальна, 12Г) про визнання кредитного договору недійсним, визнання поруки припиненою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 16 жовтня 2020 року.

Суддя М.О. Католікян