Рішення № 92221081, 12.10.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3829/20

(2/199/1661/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Дніпро

справа №199/3829/20

провадження № 2/199/1661/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

за відсутності учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є зареєстрованим за даною адресою, проте не проживає в зазначеній квартирі, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, його особистих речей в квартирі не має, і взагалі житлом він не цікавиться.

За таких обставин, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, розглянувши справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, в порядку передбаченому ч.ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по останньому відомому зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, а також через опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України), про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло – житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 19.12.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6,7).

Водночас у спірній квартирі зареєстрованим є ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №010773 від 03.02.2020 (а.с.8).

Відповідно до п.8 Договору купівлі-продажу від 19.12.2019, продавець зобов`язалася звільнити зазначену квартиру та передати ключі в день нотаріального посвідчення договору, та зняти з реєстрації третіх осіб до 30 січня 2020 року. Проте, вказаних дій по зняттю з реєстрації місця проживання третіх осіб не вчинила.

14.02.2020 ОСОБА_1 направив лист на адресу ОСОБА_2 , в якому просив звернутися до органу реєстрації з метою зняття з реєстрації місця проживання. Даний лист був отриманий відповідачем 21.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Утім, ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання не знятий (а.с.9,10).

Відповідач ОСОБА_2 залишається зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1 , утім в ній не мешкає, особистих речей в квартирі не має, що підтверджується наданими письмовими доказами (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язаний, членом сім`ї власника не є, а тому є таким, що втратив право користування спірним житлом, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи результат розгляду справи та відсутність вимог про розподіл судових витрат, суд вважає можливим залишити судові витрати на рахунку позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою зняття з реєстрації ОСОБА_2 з житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2020 року.

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .

третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40392181, місце знаходження – проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000.

Суддя О.Б.Подорець