Ухвала суду № 92220788, 15.10.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4219/20

Провадження № 2/161/1965/20

У Х В А Л А

15 жовтня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судового засідання Денисюка І.В.

представника позивача Федоша С.М.

представника відповідача Тратнікова Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку клопотання про стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АГРОПАНХІМ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

05 жовтня 2020 року представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АГРОПАНХІМ» - адвокат Тратніков Я.В. звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Заяву обґрунтовує тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АГРОПАНХІМ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. В судовому засіданні 01 жовтня 2020 року ним була зроблена заява про розподіл судових витрат. З врахуванням вимог ст. 137, 142 ЦПК України, просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АГРОПАНХІМ» понесені судові витрати, які складаються з витрат на професійну допомогу у розмірі 3000 гривень

В судовому засіданні представник відповідача заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Так, ухвалою від 01 жовтня 2020 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АГРОПАНХІМ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Тому, кваліфікуючи подання позову як зловживання процесуальним правом та встановлюючи негативні наслідки за такі дії у вигляді закриття провадження у справі, тим самим сторону позбавляють гарантованого законом права на справедливий судовий розгляд, складовою якого є право доступу до суду.

Закриття провадження у справі є формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами ОСОБА_1 .

Законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Отже, за змістом ч.5 ст. 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно процесуального обов`язку доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Стаття 13 ЦПК України визначає, що особа, яка бере участь у розгляді справи, може на власний розсуд розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору, а Кодекс передбачає право позивача на подачу клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зокрема, звернення до суду з позовом це суб`єктивне право позивача, яке гарантується Конституцією України та є безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості поданої позовної заяви.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки крім тверджень відповідача, ні чим не підтверджено.

Під час розгляду справи судом не встановлено з боку позивача чи його представника зловживання процесуальними правами, також не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.

Отже, відповідачем не доведено, що позивач діяла недобросовісно та подала до суду необґрунтований позов, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Зважаючи на вищевикладене, та керуючись ст. 133, 142, 258-261 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АГРОПАНХІМ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту ухвали 16 жовтня 2020 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк