Рішення № 92219864, 13.10.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12249/20

н/п 2-а/766/702/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді Булах Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним

позовом ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), інтереси якого на підставі ордеру представляє адвокат ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до

відповідача Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ЄДРПОУ 39766281, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а),

предмет та підстави позову: про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача.

13.08.2020 року представник позивача Салтан Р.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій просив скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.07.2020 року №443-ДК/0179По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Позиція позивача.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивач зазначає, що 30 липня 2020 року позивач отримав по пошті постанову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.07.2020 року №443-ДК/0179По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення. З вказаною постановою позивач не згоден, вважає, що її було винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

22 липня 2020 року на адресу проживання ОСОБА_1 прийшов державний інспектор відділу контролю та охорони земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління з контролю та охороною земель Козлов М.С. (далі по тексту – державний інспектор Козлов М.С.), та повідомив позивача, що при перевірці дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель з регіональною особливістю на території Бобровокутовської сільської ради Великоолександрівського району, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520980700:03:001:0155 (далі по тексту – земельна ділянка) встановлено, що з 23.06.2020 року земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за цільовим призначенням – землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам, розташована на території Бобровокутовської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області за межами населеного пункту самовільно зайнята шляхом вирощування культури ячменю та використовується єдиним масивом із суміжною земельною ділянкою з кадастровим номером 6520980700:03:003:0148, яка відповідно до відомостей державного земельного кадастру перебуває в користуванні у позивача, що є порушенням статті 125, 126 Земельного кодексу України.

В робочому кабінеті державного інспектора Козлова М.С. відносно позивача без обґрунтувань та доказів складено протокол від 22.07.2020 року №443-ДК/0194 П/07/01/-20 про адміністративне правопорушення передбачене ст. 531 КУпАП та п. б ст. 211 ЗК України.

Оскільки позивач не був присутнім під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства, земельною ділянкою не користувався, вказаних у протоколі свідків як осіб не знає, позивач відмовився від підписання протоколу, про що державним інспектором зроблено відповідний запис.

Позивачу також було видано припис від 22.07.2020 року №443-ДК/0196Пр/03/01/-20 про усунення порушення земельного законодавства.

Позивач зазначає, що у зв`язку з обмеженнями, встановленими КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» він не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Із отриманої поштою постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2020 року №443-ДК/0179По/08/01/-20, позивач дізнався, що його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 531 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Окрім того, позивачу направлено повідомлення від 24.07.2020 року №443-ДК/0111ШК/11/01/-20, про сплату шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 17 685, 48грн.

Вважає факт притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним та незаконним оскільки державним інспектором Козловим М.С. не встановлені всі обставини, що характеризують об`єктивну сторону адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що інспектором не встановлено коли, та яким саме способом він самовільно користувався земельною ділянкою, з яких саме підстав інспектором встановлено, що на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності було вирощено ячмінь, а саме позивачем. Не встановлено факт самовільного користування позивачем землею, що перебуває у державній власності. Висновок про винуватість позивача зроблений інспектором тільки з тої підстави, що земельна ділянка є суміжною з земельною ділянкою, що перебуває у користуванні позивача.

На підставі викладено вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню.

Позиція відповідача.

14.09.2020 року представник відповідача Кобець А.П., на адресу суду надала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.06.2020 року №443-ДК доручено державному інспектору Козлову М.С., проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель з регіональною особливістю на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, а саме – земельної ділянки з кадастровим номером 6520980700:03:001:0155.

При здійсненні відповідних заходів державного контролю державним інспектором встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з цільовим призначенням – землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам з кадастровим номером 6520980700:03:001:0155 площею 10,6714 га., яка розташована на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району самовільно зайнята шляхом вирощування сільськогосподарської культури (ячмінь).

За результатами проведеного заходу державного контролю державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки від 23.06.2020 року №443-ДК/225/АО/10/01/-20 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту – земельної ділянки від 23.06.2020 року №506-ДК/444/АП/09/01/-20.

Представник відповідача зазначає, що вищезазначена земельна ділянка є суміжною земельною ділянкою з земельною ділянкою з кадастровим номером 6520980700:03:001:0148, яка перебуває у користуванні позивача відповідно до Державного акта на право постійного користування від 18.10.2000 Серія IV-XC №012804, та засіяні одним масивом, однією культурою (ячменем) на суцільній площі, що на думку представника відповідача підтверджує факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 6520980700:03:001:0155.

Таким чином позивачем вчинено самовільне зайняття земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, що встановлено та задокументовано посадовою особою спеціально уповноваженого органу державного контролю в агропромисловому комплексі.

З метою з`ясування всіх обставин справи державним інспектором направлено позивачу повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленими порушеннями земельного законодавства. Повідомлення разом з актом обстеження земельної ділянки направлено позивачу поштовим відправленням, та отримано позивачем особисто. У вказаний час та дату позивач не з`явився.

09.07.2020 року інспектором направлено повторне повідомлення позивачу. Дане повідомлення отримано позивачем особисто, однак позивач повторно у вказаний час та дату не з`явився.

22.06.2020 року позивач з`явився до державного інспектора за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 155, каб. 12. Інспектор повідомив позивача про право ознайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, клопотання, користуватись юридичною допомогою адвоката. Однак, у присутності двох свідків позивач свідомо відмовився скористатися своїми процесуальними правами.

За результатами проведеної перевірки, у присутності позивача, 22.07.2020 року державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення за №443-ДК/0134П/07/01/-20.

Також державним інспектором винесено припис від 22.07.2020 року №443-ДК/0196Пр/03/01/-20, яким встановлено, що позивачу необхідно усунути порушення земельного законодавства шляхом звільнення земельної ділянки або оформлення речових прав та повідомити про виконання припису до 21.08.2020 року.

Позивачу вручено повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке було призначено на 24.07.2020 року о 10-00 год., однак на розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не з`явився.

Відтак, державним інспектором за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 24.04.2020 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за №443-ДК/0179По/08/01/-20, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП та розраховано шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка склала 17 685, 48 грн.

Відповідач вважає, що державним інспектором дотримано вимоги законодавства про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Позиція позивача у відповіді на відзив

05.10.2020 року на адресу суду від Салтан Р.В.,який діє в інтересах позивача на підставі ордеру, через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив за змістом якої позовні вимоги підтримано в первісному обсязі.

З викладеними у відзиві на позов аргументами представник позивача не погодився. Вказав, що наказом №443-ДК від 11.06.2020 року державному інспектору ОСОБА_3 наказано здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель з регіональною особливістю на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району, а саме – земельної ділянки з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155. Однак у Акті обстеження земельної ділянки від 23.06.2020 року №443-ДК/225/ОА/10/01/-20 державний інспектор зазначає, що земельну ділянку обстежено у зв`язку з необхідністю виявлення самовільного зайняття земельної ділянки. Тобто з усіх видів порушень земельного законодавства інспектор виявив саме це порушення.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження перебування вказаної земельної ділянки у державній власності та на підставі чого інспектором зроблено висновок про те, що саме позивач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155. Також державним інспектором не зазначено кому спричинено шкоду в результаті порушення вимог ст. ст. 125-126 ЗК України.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 22.07.2020 р. №443-ДК/0194 П/07/01/-20 вказані свідки правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відзиві на позов відповідач зазначає даних осіб як свідків того, що позивач свідомо відмовився скористатися своїми процесуальними правами. Вказане викликає сумніви у позивача щодо достовірності обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.08.2020 року позов було залишено без руху з наданням позивачу строку п`ять днів на усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

26.08.2020 року від позивача на адресу суду надійшли пояснення на ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано судді 27.08.2020 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 10.09.2020 року.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці розгляд справи не відбувся, судове засідання призначено на 21.09.2020 року.

14.09.2020 року представник відповідача Кобець А.П. за довіреністю на адресу суду надала відзив на адміністративний позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи позивач не з`явився, 21.09.2020 року Салтан Р.В. діючи в інтересах позивача на підставі ордеру через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи для підготування відповіді на відзив.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи представник відповідача не з`явився, на адресу суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`яжу з перебуванням у відпустці.

Розгляд справи відкладено на 29.09.2020 року з метою надання позивачу (представнику позивача) часу для підготовки відповіді на відзив.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці розгляд справи не відбувся, судове засідання призначено на 13.10.2020 року.

29.09.2020 року Салтан Р.В. діючи в інтересах позивача на підставі ордеру через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у порядку письмово провадження.

05.10.2020 року на адресу суду від Салтан Р.В.,який діє в інтересах позивача на підставі ордеру, через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив за змістом якої позовні вимоги підтримано в первісному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви представника позивача про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №443-ДК від 11.06.2020 року «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» державним інспектором Козловим М.С. була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки як об`єкта перевірки, з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155, розташованої на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, про що 23.06.2020 року складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №443-ДК/403/АП/09/01/-20.

У ході проведеної перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 10, 6714 га. з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155 відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за цільовим призначенням – землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, розташована на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області за межами населеного пункту. Перевіркою встановлено, що земельна ділянка самовільно зайнята шляхом вирощування с/г культури ячменю та використовується єдиним масивом із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером 65209807700:03:001:0148, яка відповідно до відомостей ДЗК перебуває в користуванні у громадянина ОСОБА_1 (Державний акт на право постійного користування від 18.10.2000 р. №ІV-ХС012804). Дії, вчинені щодо земельної ділянки з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155, трактуються як самовільне зайняття земельної ділянки, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.53-1 КУпАП.

Актом обстеження земельної ділянки №443-ДК/225/АО/10/01/-20 від 23.06.2020 року під час проведення перевірки за участю державного інспектора ОСОБА_3 проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. Бобровий Кут на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за цільовим призначенням – землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, розташована на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області за межами населеного пункту. Перевіркою встановлено, що земельна ділянка самовільно зайнята шляхом вирощування с/г культури ячменю та використовується єдиним масивом із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером 65209807700:03:001:0148, яка відповідно до відомостей ДЗК перебуває в користуванні у громадянина ОСОБА_1 (Державний акт на право постійного користування від 18.10.2000 р. №ІV-ХС012804). Дії, вчинені щодо земельної ділянки з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155, трактуються як самовільне зайняття земельної ділянки, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.53-1 КУпАП. Вказаними діями наносяться збитки від несплати земельного податку та орендної плати за землю.

Акт обстеження земельної ділянки №443-ДК/225/АО/10/01/-20 від 23.06.2020 року та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №443-ДК/403/АП/09/01/-20 від 23.06.2020 року складені державним інспектором Козмовим М.С. за відсутності ОСОБА_1 , інші особи присутні не були.

01.07.2020 року за вих.. №443-ДК/0068/04/01/-20 та 09.07.2020 року за вих.. №443-ДК/0076/04/01/-20 на адресу позивача надіслано повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленими порушеннями земельного законодавства.

22.07.2020 року державним інспектором Козловим М.С.. складено протокол про адміністративне правопорушення №443-ДК/0134П/07/01/-20, яким встановлено, що 23.06.2020 року земельна ділянка площею 10, 6714 га. з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155 відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за цільовим призначенням – землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, розташована на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області за межами населеного пункту. Перевіркою встановлено, що земельна ділянка самовільно зайнята шляхом вирощування с/г культури ячменю та використовується єдиним масивом із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером 65209807700:03:001:0148, яка відповідно до відомостей ДЗК перебуває в користуванні у громадянина ОСОБА_1 (Державний акт на право постійного користування від 18.10.2000 р. №ІV-ХС012804) , що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України та ст. 53-1 КУпАП України, п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України. Свідками правопорушення вказано: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Також, відповідачем 22.07.2020 року складено припис, яким ОСОБА_1 приписано усунути порушення земельного законодавства шляхом звільнення земельної ділянки або оформлення речових прав. Зобов`язано позивача повідомити про виконання припису до 21.08.2020 року.

Згідно Повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №443-ДК/0111ШК/11/01/-20 від 24.07.2019 року розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу становить 17 685, 48 грн. Вказану суму вимагається сплатити в п`ятнадцятиденний термін.

22.07.2020 року за вих..№31-21-0.44-140/90-20 на адресу позивача надіслано повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

24.07.2020 року державним інспектором Козловим М.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №443-ДК/0179По/08/01/-20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Джерела права та акти їх застосування.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП.

Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 6 Закону).

У статті 9 Закону зазначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, у тому числі шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону регламентовано, що державні інспектори мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Приписами статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Отже, державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів встановлюється, що перевірку земельної ділянки, щодо додержання вимог Земельного Законодавства здійснено правомочним органом із дотриманням вимог Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

За змістом ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

У статті 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення встановлено Інструкцією з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №6 від 19.01.2017 року. (далі - Інструкція).

Відповідно до розділу ІІ Інструкції протокол складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зокрема зазначаються прізвища, імена та по батькові, місця проживання/реєстрації свідків та потерпілих (за наявності); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (можуть бути викладені в протоколі або на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі). Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати в протоколі пояснення та зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання пояснень у протоколі чи від його підписання про це обов`язково робиться відповідний запис; інші відомості, необхідні для вирішення справи (наприклад, відомості про наявність актів обстеження земельної ділянки, відмітки про наявність документів і речей, які підтверджують правопорушення, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов`язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення (додаток 2) із зазначенням часу і місця розгляду справи.

За загальним правилом, визначеним у ст. 277-1 КУпАП України про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Згідно усталеного висновку Верховного суду (постанова КАС ВС у справі № 742/3757/16-а від 28.03.2018 року, постанова у справі № 815/1570/16 від 14.11.2019 року, постанова у справі № 360/403/19 від 24.12.2019 року) повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав – на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

З матеріалів справи встановлюється, що повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбудеться 24.07.2020 року о 10.00 год., позивачем отримано 22.07.2020 року, про що свідчить його власноручний підпис.

Крім того, хоча згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції на розгляд справи відводитися 15-денний строк з дня одержання державним інспектором, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувся фактично через 2 дні після складання протоколу про адміністративне правопорушення від 22.07.2020 року.

Вказані обставини дають підстави суду стверджувати, що будучи повідомленим про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення у строки, що є меншими ніж мінімально встановлені КУпАП, позивач фактично був позбавлений можливості реалізувати надані йому права, передбачені статтею 268 КУпАП, що є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З доводів заявленого позову встановлюється, що позивач факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, заперечує.

В письмових документах, які складені за результатами перевірки та які, на думку відповідача, підтверджують правомірність прийнятого державним інспектором Козловим М.С. спірного рішення, зафіксовано, що земельна ділянка площею 10, 6714 га. з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155 відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за цільовим призначенням – землі запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, розташована на території Бобровокутської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області за межами населеного пункту. Перевіркою встановлено, що земельна ділянка самовільно зайнята шляхом вирощування с/г культури ячменю та використовується єдиним масивом із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером 65209807700:03:001:0148, яка відповідно до відомостей ДЗК перебуває в користуванні у громадянина ОСОБА_1 (Державний акт на право постійного користування від 18.10.2000 р. №ІV-ХС012804). Натомість, будь-яких доказів, які б підтверджували вказане до матеріалів перевірки не долучено. Також суд зауважує, що з план-схеми земельної ділянки, зображеної на Акті обстеження земельної ділянки від 23.06.2020 року та на Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту – земельної ділянки, не можливо встановити розташування земельної ділянки з кадастровим номером 65209807700:03:001:0155. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що «земельна ділянка самовільно зайнята шляхом вирощування с/г культури ячменю та використовується єдиним масивом із суміжною земельною ділянкою» суду не надано. Крім того, не знайшли підтвердження й доводи відповідача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 65209807700:03:001:0148 перебуває в користуванні у громадянина ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.

Суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень в постанові, тобто в своєму рішенні, про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, відповідач не надав беззаперечних доказів, які б підтвердили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та в ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірності дій державного інспектора Козлова М.С. при складені оскаржуваної постанови.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-9, 72-77, 139, 194, 242-246, 255, 295 КАС України, ст.ст.202, 251, 252, 277-1, 280, 289 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ЄДРПОУ 39766281, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №443-ДК/0179По/08/01/-20 від 24.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) за ст. 53-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн. - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 13.10.2020 року.

Суддя Є.М. Булах