Рішення № 92219534, 15.10.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/1000/20

Справа: 484/2118/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Закревського В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 132326,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020 року представник позивача звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свою позицію представник позивача обґрунтовув тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 25.10.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1775,20 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач своїм підписом в заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови) та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач надав свою згоду на встановлення кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою Банку і надав Банку право в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Він, як власник картрахунку, зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню Овердрафту. Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов`зання за договором, надав відповідачу кредит. Відповідач своїх зобов`язань не виконав, не надав своєчасно Банку грошей для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами згідно Умов, тобто порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту, за що відповідачу були нараховані штрафні санкції. У зв`язку з порушеннями зобов`язань з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості за кредитним договором у відповідача станом на 31 березня 2020 року наявна заборгованість у розмірі 182799,32 грн, яка складається з: 350,24 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 176407,34 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6041,74 грн. - нарахована пеня. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номеру від 25.10.2007 року в розмірі 132326,48 гривень, що складається з 350,24 грн. заборгованості за тілом кредиту, 131976,24 грн. - заборгованості по процентах за період з 25.10.2007 року по 30.10.2019 року та судові витрати в розмірі 2102 грн.

Ухвалою судді від 15.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та на підставі ст.ст. 274, 276 ЦПК України вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з особливостями, передбаченими ст. 279 ЦПК України.

28.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, за яким він позовні вимоги не визнав та заперечує проти їх задоволення. В обгрунтування своїх заперечень вказав, що банком порушено вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" щодо включення до договору із споживачем умов, які є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача. В порушення умов заяви відсоткова ставка кредиту самостійно змінювалась позивачем від 30 до 70 відсотків. Крім того, позивачем не надано жодних доказів, що його було ознайомлено саме з тими Умовами та Правилами надання банківських послуг, які долучені до позовної заяви. Також, не додано до позову тарифів банку та Пам`ятку клієнта, з якими відповідача було ознайомлено. Отже, за умовами заяви від 25.10.2007 року йому було встановлено фінансовий фіксований кредитний ліміт в розмірі 1775,20 грн. зі сплатою 3% на місяць на залишок заборгованості, строк дії ліміту відповідає терміну дії картки - до березня 2009 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, остання проплата за кредитом було здійснена 21.03.2014 року в сумі 500,00 грн. Після цього кошти на картковий рахунок не надходили. Продовження дії картки є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки. Також, відповідач зауважив, що після закінчення строку дії виконання кредитного зобов`язання позивач звернувся до суду лише через 11 років - в липні 2020 року. Перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого був ПАТ КБ "Приватбанк" і є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1775,20 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Базова кредитна ставка за кредитним лімітом склала 3 відсотки на місяць на залишок заборгованості

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, пам`яткою клієнта і тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та не додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD», та пам`ятку клієнта.

Згідно з наданим Банком розрахунком, станом на 31.03.2020 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 182799 грн. 32 коп., яка складається із: 350 грн. 24 коп. заборгованості за тілом кредиту; 176407 грн. 34 коп. заборгованості по відсоткам; 6041 грн. 74грн. нарахованої пені. Заборгованість до стягнення 132326,48 гривень, що складається з 350,24 грн. заборгованості за тілом кредиту, 131976,24 грн. - заборгованості по процентах за період з 25.10.2007 року по 30.10.2019 року.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 25.10.2007 року процентна ставка зазначена в розмірі 3 відсотків на місця на залишок заборгованості, а в доданій до відповіді на віздив копії анкети-заяви від 03.06.2011 року взагалі не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.10.2007 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що встановлено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15).

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.10.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06.07.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.10.2007 року шляхом підписання заяви чи заяви-анкети від 03.06.2011 року. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17, провадження №14-1131цс19 у постанові від 03.07.2019 року вказано на те, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснювати свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору

Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд керується правовою позицією, викладеною в зазначеній постанові, при вирішенні даної справи.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 .. Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.10.2007 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, суд приходить до висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту 350 грн. 24 коп.

Що стосується нарахування пені та штрафів, то у заяві позичальника від 25.10.2007 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд не вбачає підстав для стягнення відсотків на прострочений кредит на підставі ст. 625 ЦК України через необґрунтованість такої вимоги, а тому позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Так як позовні вимоги задоволені частково, відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5,04 грн. (2102,00 * 0,24 %).

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 276-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 132326,48 грн, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.10.2007 року станом на 31.03.2020 року в сумі 350 (триста п`ятдесят) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на відшкодування судових витрат судовий збір в сумі 5 (п`ять) грн. 04 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, МФО 305299, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 15.10.2020 року.

СУДДЯ: