Ухвала суду № 92219020, 13.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15343/18

Провадження № 1-кп/127/630/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Кашпрука Г.М., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Новака В.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

сторони захисту: адвокатів Князєва В.О., Сувалова В.О.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 КК.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії, обраних до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що останні обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні ряду умисних насильницьких злочинів, у тому числі й особливо тяжкого. Ризики, які існували на час застосування до обвинувачених зазначеного запобіжного заходу, на даний час не відпали.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечив проти продовження йому строку дії запобіжного заходу, зазначив при цьому, що до затримання він був працевлаштований, а також мав сім`ю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Князєв В.О. - заперечив проти продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що допитаний в судовому засіданні потерпілий спростував причетність ОСОБА_2 до даного кримінального правопорушення, а відтак ризики, на які посилається прокурор безпідставні, тому просив змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, а саме цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Сувалов В.О. - зауважив, що клопотання прокурора не обґрунтоване, а тому просив змінити обраний його підзахисному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії запобіжних заходів, обраних стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спливає 17.10.2020 р. Стороною обвинувачення зазначених вимог кримінально-процесуального законодавства щодо строку звернення з відповідними клопотаннями до суду та вручення клопотання обвинуваченому дотримано не було. Однак, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу або його не вручення обвинуваченому спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку дії обраних до обвинувачених запобіжних заходів або їх заміни суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Згідно з положеннями частиною першою статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства у співучасті із іншою особою, матеріали відносно якої виділенні в окремі провадження. Суд також враховує, що згідно з наданими суду матеріалами обвинувачений ОСОБА_3 перебував у розшуку.

Адвокат Князєв В.О., заперечуючи проти продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу, послався на ту обставину, що допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 спростував причетність ОСОБА_2 до вчиненого кримінального правопорушення. Однак, такі твердження сторони захисту суд оцінює критично з огляду на наступне. Так, як судом вже було зазначено вище, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності, натомість судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані потерпіла та свідки у кримінальному провадженні.

Твердження сторони захисту про наявність в обвинувачених стійких соціальних зв`язків суд до уваги не приймає, оскільки відповідного документального підтвердження суду надано не було. Суду також не було надано відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою з поважних причин, у тому числі й за станом здоров`я.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачені, перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,незаконно впливати на потерпілих та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на зазначених осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. У зв`язку з наведеним вище суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на інші, не пов`язані з позбавленням волі.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 13.10.2020 р. до 23:59 год. 11.12.2020 р.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: