Рішення № 92217936, 15.10.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13545/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Губара В.Є.,

відповідача інспектора Самсонюка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Самсонюка Романа Ярославовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАМ № 2868980 від 24 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Самсонюка Р.Я., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить скасувати постанову серії ЕАМ № 2868980 від 24 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову посилається на те, що 24 липня 2020 року біля 14 год. 23 хв. керуючи автомобілем «Фольцваген-гольф» № НОМЕР_1 рухався з Театрального майдану до вулиці Гетьмана Сагайдачного. На передньому пасажирському сидінні автомобіля перебувала ОСОБА_2 . Під час здійснення ним повороту на вулицю Гетьмана Сагайдачного ОСОБА_2 раптово стало погано і вона попросила негайно зупинитися, що він і зробив напроти будинку АДРЕСА_1 . Він допоміг пасажиру вийти з автомобіля та провів в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де остання випила води та прийняла ліки. Оскільки ОСОБА_2 стало краще, він залишив її в кафе та від`їхав автомобілем з місця зупинки, який знаходився в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та на найближчому перехресті повернув праворуч на вулицю Гетьмана Полуботка для паркування, де його зупинили працівники патрульної поліції та оформили постанову. Вказує, що причиною зупинки стало не нехтування Правил дорожнього руху, а необхідність надання допомоги пасажиру. Вважає, що його дії мають ознаки крайньої необхідності.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Губар В.Є. в судовому засіданні позовні вимоги просили задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач інспектор роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Самсонюк Р.Я. в судовому засіданні позов не визнав та вказав, що діяв в межах чинного законодавства. При розгляді справи позивач не повідомляв його, що він діяв у стані крайньої необхідності, погоджувався, що зупинив транспортний засіб в забороненому місці. Він роз`яснив позивачу його права, зокрема і право заявляти клопотання, на що позивач повідомив, що заяв та клопотань немає, однак буде оскаржувати винесену постанову.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення представником відповідача 29 вересня 2020 року. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 серпня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду про прийняття справи до розгляду відкриття провадження від 25 серпня 2020 року отримана представником відповідача 31 серпня 2020 року, що підтверджується відміткою на копії супровідного листа.

15 жовтня 2020 року від представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на адміністративний позов, який подано з пропущеним строком, тому судом не приймається до уваги.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивачем були заявлені клопотання про допит його в якості свідка, виклик та допит свідка ОСОБА_2 , долучення до матеріалів справи доказів, які судом задоволено.

Заслухавши представника позивача, відповідача, допитавши в якості свідка позивача ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 липня 2020 року поліцейським роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Самсонюком Р.Я. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2868980 відносно позивача.

Як зазначено у оскаржуваній постанові 24 липня 2020 року о 14:23:34, в м. Рівне по вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 4, позивач керуючи транспортним засобом «Фольцваген-гольф» № НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 зупинку стоянку заборонено, а саме здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п. 33 Правил дорожнього руху - Порушення вимог дорожніх знаків.

Згідно постанови, інспектор, враховуючи, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, постановив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Розділом 33 Правил дорожнього руху визначено перелік дорожніх знаків та їх дія на проїзній частині, де зазначено, що в зоні дії дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» заборонено зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судом позивач не заперечує обставин вказаних у оскаржуваній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, однак зазначає про відсутність його вини, оскільки порушення Правил дорожнього руху допустив у стані крайньої необхідності, а саме надання невідкладної допомоги пасажиру ОСОБА_2 , в якої раптово погіршився стан здоров`я, що згідно з нормами КУпАП виключає можливість притягнення до відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 показав, що 24 липня 2020 року керуючи транспортним засобом він рухався до вулиці Гетьмана Сагайдачного. На пасажирському сидінні автомобіля перебувала ОСОБА_2 , який раптово стало погано і вона попросила негайно зупинитися, що він і зробив. Він допоміг пасажиру вийти з автомобіля та провів в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де остання випила води та прийняла ліки. Оскільки ОСОБА_2 стало краще, він залишив її в кафе та від`їхав автомобілем з місця зупинки, який знаходився в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та на найближчому перехресті повернув праворуч на вулицю Гетьмана Полуботка для паркування, де його й зупинили працівники патрульної поліції.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що працює з позивачем в штабі ДУК ПС та 24 липня 2020 року з ОСОБА_1 перебувала в автомобілі «Фольцваген-гольф». Під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом їй раптово стало погано і вона попросила його зупинитись. Додатково суду пояснила, що в січні 2020 року потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, отримавши травми і як наслідок має незадовільний стан здоров`я.

Консультативним заключенням нейрохірурга ОСОБА_3 від 22 січня 2020 року, підтверджується, що 18 січня 2020 року ОСОБА_2 отримала закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №686/5225/17.

Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Аналізуючи подані позивачем докази, покази свідків, суд вважає, що позивач діяв в стані крайньої необхідності, пов`язаної з усуненням небезпеки для здоров`я пасажира ОСОБА_2 , а тому відповідно до ст. 17 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності. Окрім того, його дії не створили небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю або здоров`ю громадян та не завдали матеріальних збитків. Доказів протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а відтак позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Самсонюка Романа Ярославовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАМ № 2868980 від 24 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2868980 від 24 липня 2020 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п. 15. 5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147 VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – поліцейський управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції першого батальйону, першої роти лейтенант поліції Самсонюк Роман Ярославович, місцезнаходження: вул. С.Бандери, 14-а, м. Рівне.

Відповідач – Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складене 15 жовтня 2020 року.

Суддя О.О. Першко