Рішення № 92215815, 05.10.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/13751/19

Пров. №2/766/406/20

05 жовтня 2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Казеєва Ю.В., з участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Бех Н.В., представника відповідача адвоката Корчагіної С.І., представника третьої особи ССД виконкому Дніпровської районної у м.Херсоні ради Маніленко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 10.07.2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити місце проживання його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним. В обґрунтування позову зазначив, що з 20.08.2004 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3 . 05.03.2019 року рішенням Херсонського міського суду Херсонської області шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу, дитина мешкає з ним, він піклується про здоров`я та всебічний розвиток дитини та повністю матеріально забезпечує її потреби. Відповідачка взагалі не приділяє уваги вихованню доньки, оскільки виїхала за кордон ще у 2018 році, де працює на тимчасових роботах. Матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, інколи спілкується з донькою телефоном, дитина взагалі не бачить матері, позбавлена материнської опіки.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.11.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей виконавчого комітету Суворовської районної у м.Херсоні ради; підготовче засідання відкладено; витребувано докази; вирішено питання про виклик свідків.

21.02.2020 року відповідачкою подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в позові про визначення місця проживання її малолітньої доньки. Вказала, що два роки працює за кордоном, але через кожні 3-4 місяці повертається до м.Херсон на 1-2 місяці. Під час перебування за кордоном, зв`язку з донькою не втрачає, спілкується з дитиною по кілька разів на день телефоном, з донькою у неї дружні стосунки. Під час роботи за кордоном, кожного місяця висилає посилки з речами для доньки, в посилку також вкладала гроші. Гроші передані доньці, витрачає їх її батько - ОСОБА_1 на оплату навчання та інші витрати, пов`язані з утриманням та розвитком дитини. Таким чином, доводи викладені у позові, про її ухилення від виховання та утримання дитини безпідставні та не відповідають дійсності.

Ухвалю Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.06.2020 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач вказав, що дитина проживає два з половиною роки з ним. Відповідачка з дитиною спілкується, матеріальну допомогу надає не в повному обсязі, не часто, висилала посилки раз на три місяці. Через його матір дитині відповідачка надсилала 2 рази гроші, він ними не розпоряджався. Відповідачка спілкується з дитиною кожний день. Відносин матері та дитини він не знає, оскільки йому неприємно спілкуватись з колишньою дружиною. Відповідачка до школи не ходить, виїхала за кордон за гарним життям. Він свого житла не має, орендує квартиру. Відповідачка повернулась з Норвегії 23.01.2020 року, донька зустрічається з нею 3 рази на місяць.

Представник позивача вказала, що вихованням дитини вже два роки займається батько, він винаймає житло. Відповідачка працює за кордоном, дитина підліток. Позивач забезпечує всім дитину, відводить до школи, на додаткові зайняття. Було дистанційне навчання, мати не приходила до дитини один місяць. Бачиться матір з дитиною 1 раз на тиждень, в основному спілкуються телефоном. Мати повідомила дитину про позов поданий батьком, дитина плакала два дні.

Відповідачка, в судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2020 року суду пояснила, що у 2018 році вона поїхала за кордон та дитина залишилася проживати з батьком (поїхала до Польщі на 4 місяці), потім повернулася. Її чоловік не зміг забезпечити їх житлом. Вона вимушена була поїхати, оскільки у дитини не було навіть своєї шафи. Її донька ходила з трьох років на кружки. Вона спілкувалася з дитиною, все купує, Домовились, що позивач буде сплачувати за школу та англійську мову, а вона поверне йому гроші. Спілкування з дитиною є. Одяг дитині вона купляє. Так, тиждень тому батько дав дитині 500 грн. - донька купила собі футболку за 180 грн., а батьку за 350 грн. Вона спілкується з дитиною по телефону 5-10 разів на день. При її повернення до України вони з донькою зустрічаються. Вона винаймає житло, де проживала разом з донькою. До дитини до дому не проходить, оскільки колишній чоловік не бажає її бачити. Зустрічається з дитиною постійно, купує їй одяг, взуття. Позивач не міг в повному обсязі забезпечити їх сім`ю. Вона планує повернутися до Норвегії, де працює за контрактом.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність спору - дитина проживає зараз з батьком. Вважала, що позивачем викривлено дійсні обставини.

Представник третьої особи в судовому засіданні вважала позов обґрунтованим в інтересах дитини.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що є сусідкою позивача, знає сторони приблизно шість років. ОСОБА_1 приїздить на дачу кожні вихідні, він постійно з донькою. ОСОБА_3 приходить до неї у гості, вона спокійна дівчинка, вдягнена охайно. На дачі вони всі вихідні у суботу та неділю.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач її рідний брат. ОСОБА_3 проживає з батьком два роки, один раз їздила з матір`ю за кордон, в серпні 2019 року менше місяця. ОСОБА_3 з батьком проживають по АДРЕСА_1 вдвох. Вихованням дитини займається брат. Їй відомо, що ОСОБА_2 передавала дитині посилки. ОСОБА_3 проводить час і з матір`ю, і з батьком.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_1 винаймає у неї житло, проживає разом з донькою ОСОБА_3 , утримує квартиру в чистоті, хороший хлопець. Школа, в якій навчається дитина знаходиться навпроти балкону квартири, часто їх зустрічає, вони завжди разом. Дитина доглянута, вдягнена добре. Орендну плату за квартиру позивач платить вчасно.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач її син, а відповідачка невістка. Дитина проживає разом з батьком з 03.01.2018 року. Софія любить і батька, і матір. Вихованням дитини займається батько, а мати по телефону спілкується. Батько водить до школи, на гуртки, одягає, годує. Мати приїхала у вересні 2018 року, спілкувалась з дитиною, знову поїхала перед Новим Роком. Мати присилала 3 рази переводи, один раз для сестри та два рази для дитини по 100 доларів.

Судом заслухано думку малолітньої ОСОБА_3 , якій виповнилося повних 13 років та яка пояснила, що вона їздила до Норвегії до мами, наразі мама не має можливості її забрати до себе, оскльки їй потрібно постійне місце роботе та проживання. Мама її звала жити з нею в Херсоні, вона винаймала квартиру, вона з нею проживала. Тато добре до неї відноситься, з мамою спілкується кожний день. Коли мама була в м.Херсоні, бачились, коли у неї був вільний час від зайнять. Вона має бажання проживати як з мамою, так і з батьком.

Суд, заслухавши вступні слова сторін, допитавши 19.06.2020 року свідків, дослідивши матеріали справи, та вислухав думку дитини, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 20 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено шлюб, що підтверджено свідоцтвом про одруження, серія НОМЕР_1 від 20.08.2004 року (арк. справи 13).

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у графі батьки зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 від 02.08.2007 року (арк. справи 14).

З договору позички квартири, укладеного 01.09.2019 року, вбачається, що ОСОБА_9 безоплатно передала ОСОБА_1 у користування квартиру АДРЕСА_1 , на строк визначений договором, а саме строком на 2 роки 11 місяців (арк. справи 15-17).

Відповідно до довідки виданої 15.04.2019 року №15/1-19 ТОВ «Торговий дом Вест ЛТД» ОСОБА_1 працює з 10.11.2014 року слюсарем по ремонту комп`ютерної діагностики автомобілів ТОВ «Торговий дом Вест ЛТД», загальна сума його доходу за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 року становить 23838,48 грн, що підтверджено довідкою про доходи, виданою 15.04.2019 року №15-2/19 ТОВ «Торговий дом Вест ЛТД» (арк. справи 18, 19).

З характеристики учениці 6-А класу Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №30 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу та англійської мови Херсонської міської ради ОСОБА_3 вбачається, що вона організовано планує свою учбову діяльність, має достатній рівень уваги, адекватну самооцінку, позитивний психоемоційний стан, має добрі пізнавальні здібності. Батьки ОСОБА_3 відвідують батьківські збори. У 2018-2019 навчальному році в вересні, листопаді та квітні на батьківських зборах був присутній батько, у січні - мати. Батьки ОСОБА_3 розлучені. Дівчинка проживає з татом, мама працює за кордоном (арк. справи 22).

Згідно довідки ОСББ «Діамант Херсона» року (м. Херсон вул. І.Кулика, буд. 131) за вих. №3 від 11.05.2019р., у квартирі №121 , з вересня 2018 року, не прописані, не є власниками, але мешкають: ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_3 (арк. справи 29).

З довідки виданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, вбачається, що ОСОБА_2 в період з 01.01.2018 по 25.11.2019 року перетинала кордон у наступні дати: 04.01.2018 року напрям - виїзд; 04.04.2018 року напрям - в`їзд; 09.06.2018 року напрям - виїзд; 28.09.2018 року напрям - в`їзд; 25.10.2018 року напрям - виїзд; 20.01.2019 року напрям - в`їзд; 03.04.2019 року напрям - виїзд; 13.08.2019 року напрям - в`їзд; 15.08.2019 року напрям - виїзд; 09.09.2019 року напрям - в`їзд; 12.09.2019 року напрям - виїзд (арк. справи 66).

14.08.2019 року приватним нотаріусом Херсонського міського суду Херсонської області Драгнєвіч Л.Ю. за реєстровим №311 засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 , в якій останній надає дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Королівства Норвегія з метою відпочинку своїй малолітній доньці ОСОБА_3 , у супроводі її матерів ОСОБА_2 (арк. справи 95).

За Договором оренди квартири, укладеного 23.01.2020 року, ОСОБА_2 орендувала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 строком на 2 місяці з продовженням з 23.01.2020 до 23.03.2020 року (арк. справи 97).

З акту обстеження умов проживання, затвердженого 15.01.2020 року начальником служби у справах дітей вбачається, що з метою підготовки висновку про визначення місця проживання дитини, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що умови проживання задовільні. У помешканні зроблено ремонт в наявності є всі необхідні меблі, побутова техніка. Для дитини створені належні умови для розвитку та виховання. Дитина має окрему кімнату, котра обладнана всім необхідним. За цією адресою проживають: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В сім`я панують доброзичливі взаємовідносини між дитиною та батьком. Дитина повідомила, що кожен день спілкується з матір`ю, яка проживає в країні Норвегія, через інтернет (арк. справи 102).

Згідно висновку Виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради від 16.03.2020 року №2-49/415 Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 до досягнення нею 14-ти років (арк. справи 108-110).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Батьки не досягли згоди щодо місця проживання дитини, про що свідчить звернення до суду ОСОБА_1 з цим позовом.

Згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

У 6-му принципі Декларації прав дитини від 20.11.1959, яку Україною було ратифіковано у встановленому законом порядку та яка діє на час виникнення спірних правовідносин, дитина для повного та гармонійного розвитку має потребу у любові та розумінні. Дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку в атмосфері любові, а також моральної та матеріальної забезпеченості. Окрім того вказаним принципом закріплено, що малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні до того обставини, бути розлученою із матірю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням їх інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у як найращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Судом не встановлено обставин неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків - матір постійно спілкується з донькою періодично передає кошти та речі, оскільки працює за кордоном. Фактично сторони дійшли згоди щодо проживання дитини з батьком, матір`ю зустрічна позовна заява не подавалася. Під час судового розгляду не встановлено, що дитина має більшу прихильність до одного з батьків. Суд враховує, що матір більшість часу проводить за кордоном.

Ураховуючи тривалість проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком (більше двох років), сталість її соціального зв`язку з батьком, добросовісне виконання ним батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність з боку батька перешкод у спілкуванні матері з донькою та негативного впливу на її виховання і розвиток, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 14-річного віку, що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересу дівчинки, що має першочергового значення при вирішенні зазначеного спору.

Суд вважає необхідним звернути увагу сторін, що за ч.2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. За ч.3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Тобто, після досягнення ОСОБА_3 14 років, саме вона має право визначати з ким з батьків вона буде проживати.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 15 жовтня 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст.ст. 6-13, 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_6 ), треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради (код юридичної особи 04060157, місцезнаходження: 73036, м.Херсон, вул.Перекопська, 166), Служба у справах дітей виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради (код юридичної особи 04060163, місцезнаходження м.Херсон, пр.-т Ушакова, 47) про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. сорок коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Херсонський міський суд Херсонської області з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус