Ухвала суду № 92212852, 13.10.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13212/14-ц

Провадження № 2-р/521/20/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання – Кушнірук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Мамчур Ірини Василівни про роз`яснення судового рішення від 03.04.2014 року у справі №521/13212/14-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилася вищевказана цивільна справа № 521/13212/14-ц.

06.10.2020 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся представник товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Мамчур Ірина Василівна про роз`яснення рішення суду від 03.04.2014 р. у справі №521/13212/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, - зазначивши чи можливо залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у рамках виконавчого провадження з метою визначення вартості арештованого майна, як це передбачено ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч. 18-19 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/51, або чи необхідно передавати арештоване майно на реалізацію майно за ціною, встановленою рішенням суду.

В судове засідання, призначене на 13 жовтня 2020 року о 11 годині 00 хвилин, суд, в порядку ч. 3 ст. 271 ЦПК України, не викликав учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідним задовольнити заяву та роз`яснити наступне.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Тобто, аналізуючи умови ст. 271 ЦПК України, для роз`яснення рішення суду повинні бути виконані наступні умови: повинно бути рішення суду; рішення повинно бути не зрозумілим для сторін; рішення суду ще не виконане.

Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду – це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Судом встановлено, що 03.04.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі №521/13212/14-ц, яким задоволено позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, в резолютивній частині рішення вказано наступне:

«Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме на нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 436,2 кв. м, житловою площею 180,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Кредитним договором № ML-501/176/2008 від 10.07.2008 р., у сумі 16 006 230, 00 грн. шляхом продажу предмету іпотеки згідно діючого законодавства через органи державної виконавчої служби за початковою ціною не нижче 2 370 146, 00 грн.»

Судом встановлено, що зазначене рішення суду є не зовсім зрозумілим на стадії його виконання приватним виконавцем, а саме в частині - продажу предмету іпотеки згідно діючого законодавства через органи державної виконавчої служби за початковою ціною не нижче 2 370 146, 00 грн.

Пунктом 6 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», в редакції станом на день винесення відповідного рішення передбачалось, що саме повинно бути зазначено у судовому рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однією з вимог, яка повинна була міститись у відповідному рішенні - необхідно було обов`язково зазначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи вимоги даної статті, судом при винесенні відповідного рішення, виходячи із Договору іпотеки, укладеного 10.07.2008 року між кредитором (іпотекодержателем) та майновим поручителем (іпотекодателем), в резолютивній частині була зазначена остання визначена ціна предмета іпотеки - 2 370 146,00 грн., як того вимагала норма Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що отримавши виконавчий лист по вказаному вище рішенню суду, представник позивача (стягувач) пред`являв виконавчий лист на примусове виконання приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області, Колечко Д.М.

01.07.2020 р. виконавцем було відкрито виконавче провадження № 62450769, а 03.08.2020 р. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було описано та накладено арешт на: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 436,2 кв. м, житловою площею 180,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , однак для підготовки арештованого нерухомого майна боржника до примусової реалізації, необхідно визначити його ринкову вартість, шляхом проведення незалежної оцінки, яку буде здійснювати суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання.

У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

Судом встановлено, що згідно висновку експерта ТОВ «РОСЛА» від 02.09.2020 року про вартість майна, ринкова вартість застави - нерухомого майна боржника становить 1 758 018,00 грн.

Судом встановлено, що 25.09.2020 р. приватним виконавцем було направлено до ДП «Сетам» заявку на примусову реалізацію вказаного вище арештованого майна шляхом проведення електронних торгів за стартовою ціною 1 758 018,00 грн., однак 28.09.2020 р. торгуючою організацією повернуто відповідну заявку на доопрацювання оскільки, рішенням суду встановлено спосіб та порядок його виконання, а вартість майна, зазначена у заявці, не відповідає вартості, визначеної судом.

Судом встановлено, що відповідне нерухоме майно раніше вже перебувало на примусовій реалізації по виконавчому провадженню №58599496, відритому за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на відповідний предмет іпотеки. Вперше вказане майно виставлялось на реалізацію приватним виконавцем Колечко Д.М. за ціною 2 501 862,00 грн., перші торги які не відбулися 02.01.2020 р. (лот №393350). 24.02.2020 р. були призначені треті торги за ціною 1751 303, 40 грн., які також не відбулися за відсутності купівельного попиту (лот №408866).

Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України про відновлення кредитування № 2478-VІІІ від 03.07.2018 року, були внесені зміни до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» шляхом доповнення даної статті наступним абзацом - у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, відповідне рішення суду, на даний час, неможливо виконати за ціною 1 370 146,00 грн., зафіксованою в резолютивній частині, в зв`язку з тим, що така ціна продажу була встановлена оціночною компанією ще на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки.

Згідно ст.1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Наведене свідчить, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає безумовному виконанню. Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Ст. 9 Конституції України йдеться про те, що міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і все, що з неї витікає, є частиною законодавства України і має застосовуватися нарівні із законами, прийнятими урядом. Це, зокрема, продиктовано пп. «Ь» п. 3 ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, учасником якої є Україна, та відповідно до якого поряд із нормами міжнародного договору обов`язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Так, у рішенні від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Європейський суд з прав людини тлумачить частину 1 статті 6 Конвенції, сформульовану так: «Кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків (...), має право на справедливий (...) розгляду продовж розумного строку (...) судом, встановленим законом», а саме, зазначає, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «ТЕРЕМ ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» Суд робить висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення п.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов?язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece»). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. п.66 рішення у справі «Immobiliare Saffi v. Italy»).

У п. 53 рішення від 29.06.2004 у справі «Войтенко проти України» суд нагадав, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить утручання в право на мирне володіння майном, що викладене в §1 ст.1 Першого протоколу до конвенції.

Отже, неможливість для особи домогтися виконання рішення, винесеного на її користь, протягом тривалого часу становить втручання у право на мирне володіння майном та є порушенням вимог §1 ст.6 конвенції та ст.1 Першого протоколу до неї, за що держава несе відповідальність.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку у необхідності роз`яснити рішення суду від 03.04.2014 р. у справі №521/13212/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та викласти другий абзац резолютивної частини рішення від 03.04.2014 року з урахуванням змін до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких - у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись ст.ст. 260-263, 271 ЦПК України, суддя, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Мамчур Ірини Василівни про роз`яснення судового рішення від 03.04.2014 року у справі №521/13212/14-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити.

Роз`яснити рішення суду від 03.04.2014 року у справі №521/13212/14-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», а саме на нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 436,2 кв. м, житловою площею 180,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-501/176/2008 від 10.07.2008 року, у сумі 16 006 230, 00 грн. шляхом продажу предмету іпотеки за ціною не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок