Ухвала суду № 92212346, 30.09.2020, Оболонський районний суд міста Києва

30.09.2020 Справа № 756/2497/19

№4-с/756/19/20

№756/2497/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

при секретарі - Волковій А.А.

за участі заявника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», головний державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркавенко Анна Валеріївна на бездіяльність та рішення державного виконавця, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку ст.ст. 447, 448 ЦПК України зі скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що полягає у не скасуванні арешту з всього майна ОСОБА_1 накладеного в межах виконавчого провадження №31567986 після завершення виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги вказував, що у провадженні державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №31567986 в межах якого постановою від 05.03.2012 року №860/13 накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_1 .

Зазначене виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №2-4283/10 виданого 16.06.2010 року Оболонським районним судом м. Києва за яким стягувачем був АТ «Банк «Київська Русь».

За отриманими відомостями 06.11.2014 року виконавче провадження №31567986 завершено на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції яка діяла на момент винесення постанови). При цьому, в постанові про завершення виконавчого провадження державним виконавцем не було скасовано арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 .

Враховуючи ці обставини, заявник письмово 20.02.2019 року звернувся до ВДВС про зняття арешту та заборони відчуження всього майна на що отримав відмову із мотивацією неможливості вчинення будь-яких дій по знищеному виконавчому провадженні.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 рахується боржником у виконавчому провадженні в межах якого було накладено арешт і позбавлений можливості зняття цього арешту шляхом реагування державним виконавцем, звернувся до суду у вигляді скарги.

Заявник в судовому засіданні підтвердив доведення державному виконавцю відсутності підстав для арешту його майна та неспроможність виконавця вирішити дане питання.

Представники Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з`явились, подали письмові пояснення у яких підтвердили відсутність чинного виконавчого провадження №31567986 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у зв`язку з його знищенням. Крім того підтвердили завершення 06.11.2014 року виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції яка діяла на момент винесення постанови) та відсутність заяв стягувача про повторне виконання вищевказаного виконавчого документа .

У відповідності до положень ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не є перешкодою для її розгляду.

З огляду на зазначене, суд вважає можливим розгляд даної скарги за відсутності заінтересованих осіб, які не з`явилися в судове засідання хоча повідомлені про час і місце розгляду.

Вислухавши пояснення заявника, вивчивши заперечення головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркавенко А.В., дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що постановою ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 05.03.2012 року №860/13 накладено арешт на майно ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №12287893.

З матеріалів скарги вбачається та підтверджено скаржником, що арешт вжито в межах виконавчого провадження за виконавчим листом від 01.03.2011 року на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі за позовом АБ «Київська Русь» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості в розмірі 2 242 125 грн. 44 коп. та судових витрат у розмірі 1820 грн.

Згідно листів відповідей ВДВС Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві:

-06.11.2014 року виконавче провадження завершено на підставі п.9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови);

-На повторне виконання вказаний виконавчий документ до відділу не надходив;

-Відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом МЮУ №1829/5 від 07.06.2017 року строк зберігання завершених виконавчих проваджень переданих на зберігання становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік. Згідно з ч. 1 розділу ІХ вказаних правил, виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Таким чином, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не має змоги надати матеріали ВП №31567986 у зв`язку із знищенням.

За таких обставин, виключена можливість зняття арешту виконавчою службою.

У відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови про завершення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також проводяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вказана ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови про завершення виконавчого провадження) мала назву «Наслідки завершення виконавчого провадження».

Таким чином, в редакції Закону на час завершення виконавчого провадження термін «завершення» і «закінчення» ототожнювався.

З огляду на зазначене у постанові про завершення виконавчого провадження державний виконавець мав зазначити про скасування арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

В даному випадку державним виконавцем не дотримано вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, на даний час, діє арешт в межах завершеного 06.11.2014 року та знищеного виконавчого провадження у інтересах стягувача, який не звертався за повторним виконанням виконавчого листа від 16.06.2010 року із терміном пред`явлення до виконання 3 (три) роки.

Враховуючи зазначене, у суду є всі підстави вважати, що на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування арешту та обмеження щодо розпорядження майном скаржника, оскільки виконавче провадження, в межах якого накладалася заборона, знищене, а механізм фактичного виконання рішення суду за межами виконавчого провадження відсутній.

За ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За правилами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З огляду на зазначене, суд вважає протиправною, в межах предмету скарги, бездіяльність державного виконавця щодо залишення арешту на майно ОСОБА_1 та невжиття заходів його скасування при вирішенні питання про завершення виконавчого провадження, в межах якого вказані обмеження застосовувались.

При цьому, враховуючи положення ч. 2 ст. 451 ЦПК України, при виявленні порушення суд має право не усунути порушення, а зобов`язати відповідну посадову особу (орган) усунути вказані порушення.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. ст. 18, 38, 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі ст. ст. 260, 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», головний державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркавенко Анна Валеріївна на бездіяльність та рішення державного виконавця, - задовольнити частково.

Визнати протиправною, в межах предмету скарги, бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо залишення арешту на майно ОСОБА_1 та невжиття заходів його скасування при вирішенні питання про завершення виконавчого провадження, в межах якого вказані обмеження застосовувались.

Зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві вжити заходів щодо усунення порушень при завершенні виконавчого провадження №31567986 з примусового виконання виконавчого листа №2-4283 виданого Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та вирішити питання зняття арешту і заборони відчуження всього майна ОСОБА_1 , що було накладено постановою ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 05.03.2012 року №860/13.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Шевчук